Решение квалификационной комиссии о привлечении судьи Сергея Ревы к дисциплинарной ответственности

20.03.2015
Решение квалификационной комиссии о привлечении судьи Сергея Ревы к дисциплинарной ответственности - Верховенство Права

 


ВИЩА КВАЛІФІКАЦІЙНА КОМІСІЯ СУДДІВ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я № 1590/дп-13

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:

головуючого – заступника Голови Комісії Пінчука М.Г.,
членів Комісії: Горбачової Л.П., Колеснік Г.А., Марцинкевича А.М., Мельника М.Г., Мікуліна В.П., Сокуренка Д.М., Фадєєвої Н.М., Шаргала В.І.,
розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду м. Одеси Реви Сергія Вікторовича, відкриту за скаргою виконувача обов’язків прокурора Одеської області Ліщишина П.Л.,

встановила:
Рева Сергій Вікторович, 07.10.1953 року народження, з серпня 1980 по червень 1987 року працював народним суддею Луцького міського народного суду Волинської області. Постановою Верховної Ради України № 2869-ш від 29.11.2001 року обраний на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково. Присягу судді прийняв 27.12.2001 року. Указом Президента України № 597/2004 від 01.06.2004 року призначений заступником голови Київського районного суду м. Одеси. В період з 01.06.2009 по 01.10.2010 року виконував обов’язки заступника голови цього суду. З 01.10.2010 року працює суддею вказаного суду. Загальний стаж роботи Реви С.В. на посаді судді становить більше 18 років.
Характеризується негативно.
На розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (Комісії, ВККСУ) 18.01.2013 року надійшло звернення виконувача обов’язків прокурора Одеської області Ліщишина П.В. про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справ.
На підставі розгляду висновку від 13.02.2013 року, складеного членом Комісії Мікуліним В.П. за результатами перевірки звернення виконуючого обов’язки прокурора Одеської області Ліщишина П.В., Комісія дійшла висновку про наявність у діях судді Реви С.В. достатніх ознак істотного порушення вимог матеріального і процесуального права, які можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності на підставі ст. 83 ч.1 п.п. 1, 3, ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 446/Дп-13 від 14.02.2013 року за вказаною скаргою відкрита дисциплінарна справа, а також передбачено здійснення додаткової перевірки.
В процесі здійснення перевірки суддя Рева С.В. на запит Комісії пояснень щодо причин і обставин допущених порушень не надав.
Під час додаткової перевірки членом Комісії Мікуліним В.П. виявлені нові факти та обставини, про які не зазначено у скарзі виконувача обов’язків прокурора Одеської області Ліщишина П.Л., що можуть бути підставою для звільнення судді Реви С.В. з посади. Вказані факти та обставини окремо викладені у новому висновку за результатами додаткової перевірки від 23.04.2013 року. За результатами розгляду цього висновку та зібраних у процесі перевірки матеріалів, на підставі ст. 83 ч.1 п.п. 1, 3, 4, 6 ч. 2; ст.ст. 84, 85, 86, 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.1, ст. 4 ч. 1 п. ґ), ст.ст. 5, 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Комісією зроблено висновок про наявність у діях судді Реви С.В. достатніх ознак вчинення порушень, що можуть бути підставою для його звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги судді, і Рішенням № 1226/дп-13 від 24.04.2013 року відкрито дисциплінарну справу стосовно цього судді.
Суддя Рева С.В., запрошений вперше для участі у засіданні Комісії 16.05.2012 року і вдруге, для участі у засіданні Комісії 30.05.2012 року, під час яких було заплановано розгляд його дисциплінарної справи, на вказані засідання не з'явився. Пояснень по суті допущених порушень, викладених в отриманих суддею висновках від 13.02.2013 року, 23.04.2013 року і Рішеннях Комісії № 446/Дп-13 від 14.02.2013 року та № 1226/дп-13 від 24.04.2013 року – Рева С.В. не надав.
Запрошений для участі у вказаних засіданнях Комісії заступник прокурора Одеської області Ліщишин П.Л. на засідання не з'явився, додаткових пояснень не надав.
Розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Реви С.В. Комісія вважає, що порушення судді, вказані у Рішеннях Комісії № 446/Дп-13 від 14.02.2013 року та № 1226/дп-13 від 24.04.2013 року (про відкриття дисиплінарної справи) отримали підтвердження.
Так, під час перевірки встановлені нові обставини на підтвердження порушень судді Реви С.В., вказаних у зверненні виконувача обов’язків прокурора Одеської області Ліщишина П.В. Встановлено, що внаслідок винесення цим суддею, всупереч встановленій законом забороні, незаконних судових рішень іменем України фактично визнано незаконний продаж 2,53 га землі сільськогосподарського призначення.
Так, оглядом матеріалів архівної судової справи № 2-7549/07 з'ясовано, що 05.12.2007 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Когана О.А. до Денисенко С.Г. (вх. № 40508) про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1, 30 га, яка розташована на території Комінтернівського району Одеської області.
На титульному аркуші вказаної позовної заяви наявна віза судді Реви С.В.: «Приймаю до провадження», засвідчена його підписом.
При цьому згідно з п. 3.1. наказу голови суду № 111 від 10.09.2004 року «Про розподіл обов’язків між заступниками голови суду» обов’язок розподілу цивільних справ між суддями цього суду покладений виключно на заступника голови суду Сватаненка В.І. Заступник голови суду Рева С.В. не мав законних повноважень щодо розподілу цивільних справ. Порядок розподілу цивільних справ між суддями був достеменно відомий заступнику голови суду Реві С.В., оскільки згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.9 вказаного вище наказу голови суду № 111 від 10.09.2004 року до повноважень Реви С.В. належав контроль за виконанням працівниками суду вимог Інструкції з питань діловодства в суді, перевірка роботи загальної канцелярії, контроль за роботою архіву суду.
Згідно з наданою інформацією щодо відпусток голови, в.о. голови та заступників голови Київського районного суду м. Одеси в період з 2006-2010 рр. – станом на 05.12.2007 р. суддя Сватаненко В.І. та голова суду Жуковський О.Г. у відпустках не перебували. Їх обов’язків суддя Рева С.В. не виконував, а тому законних повноважень щодо розподілу вказаної цивільної справи у цей період не мав.
Таким чином, в порушення встановленого порядку суддя Рева С.В., будучі заступником голови Київського районного суду м. Одеси і зловживаючи своїм посадовим становищем, самовільно вибрав і розподілив собі до розгляду вказану цивільну справу № 2-7549/07, чим порушив встановлений порядок і вимоги щодо розподілу та реєстрації вказаної справи у суді, з самого початку виказав упередженість у її розгляді і вирішенні.
Продовжуючи свої упереджені дії, суддя Рева С.В. 10.12.2007 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 2-7549/07, де безпідставно вказав, що справа є підсудною Київському районному суду міста Одеси. При цьому суддя з усією очевидністю розумів, що спірна земельна ділянка розташована на території Комінтернівського району Одеської області і згідно з вимогами ст. 114 ЦПК України справа була підсудна виключно Комінтернівському районному суду Одеської області.
Повне розуміння суддею Ревою С.В. виключної підсудності вказаної справи Комінтернівському районному суду Одеської області, а не Київському районному суду м. Одеси підтверджується окрім професійних знань також його особистим життєвим досвідом використання правил підсудності у цивільних спорах. Зокрема, Рева С.В. 18.03.2005 року саме до Комінтернівського районного суду Одеської області, а не до Київського районного суду м. Одеси подав позов про визнання права власності на садовий (дачний) будинок, самовільно побудований ним на земельній ділянці, що розташована на території Сичавської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.
Отже, суддя Рева С.В. умисно виніс незаконну ухвалу від 10.12.2007 року про відкриття провадження у справі № 2-7549/07. Розгляд і вирішення цивільних справ із подібним умисним порушенням правил підсудності, як засвідчили результати перевірки, є типовим порушенням норм процесуального права, що застосовувались суддею Ревою С.В. в ході розгляду судових справ і у наступних роках.
Упередженість в розгляді справи і умисний характер порушень судді Реви С.В. підкреслюється й тим, що до участі у справі не була залучена судом як третя особа Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, незважаючи на те, що вирішення питання про зміну власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо стосується реалізації законних прав та інтересів вказаного уповноваженого державного органу. Адже згідно з вимогами ст.ст. 1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відносин на території Комінтернівського району Одеської області.
Продовжуючи діяти упереджено, 21.12.2007 року суддя Рева С.В. рішенням у цивільній справі № 2-7549/07 задовольнив позов Когана О.А. до Денисенко Є.Г., яка є власником земельної ділянки, і визнав дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між позивачем і відповідачем, та право власності Когана О.А. на зазначену земельну ділянку.
05.04.2011 року Апеляційним судом Одеської області за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району зазначене рішення, що прийнято з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, скасовано. У задоволенні вказаного позову Когана О.А. відмовлено.
В мотивувальній частині рішення апеляційний суд зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України «Щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення та прийняття відповідних законодавчих актів», який набрав чинності 13.01.2007 р., у п. 15 б) розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України зазначено, що до 01.01.2008 року не допускається купівля-продаж земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тому 21.12.2007 року суд першої інстанції не вправі був вирішувати питання щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, яка надана Денисенко Є.Г. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з наступним правом визнання права власності на неї.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції також грубо порушив вимоги закону, не врахувавши, що відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦПК України момент вчинення спірного правочину пов’язується з державною реєстрацією, а відтак зазначений спірний правочин не є укладеним і не може створювати права та обов’язки для сторін.
Крім цього, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції грубо порушив правила виключної підсудності, передбачені ст. 114 ЦПК України, та вирішив спір щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Комінтернівського району Одеської області. Тобто справа з усією очевидністю не була підсудною Київському районному суду Одеської області.
Окрім цього, апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону, за власною ініціативою, вийшов за межі заявленого позову та зобов’язав відділ земельних ресурсів Комінтернівської державної районної адміністрації Одеської області погодити технічну документацію землеустрою для складання державного акта про право приватної власності Когана О.А. на вказану земельну ділянку, а також Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» - видати та зареєструвати на ім’я Когана О.А. вказану земельну ділянку.
Аналіз допущених суддею Ревою С.В. порушень, з урахуванням їх очевидності для професійного судді, суддівського стажу Реви С.В. і його спеціалізації з розгляду цивільних справ свідчить, що ці порушення мають системний характер, зумовлені єдиною метою – винесення упередженого, незаконного судового рішення. Тобто ці порушення мають умисний характер, а суддя Рева С.В. зловживав статусом судді і наданими йому законом процесуальними повноваженнями.
Аналогічні порушення допущені суддею Ревою С.В. при прийнятті рішення від 24.12.2007 року у іншій цивільній справі № 2-7445/07 задовольнити позов Фоминої Н.Г. до Кочерги О.М., яка є власником земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між позивачем і відповідачем, а також право власності Фоминої Н.Г. на зазначену земельну ділянку.
Оглядом матеріалів архівної судової справи № 2-7445/07 встановлено, що 23.11.2007 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Фоминої Н.Г. до Кочерги О.М. (вх. № 39135) про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,23 га, яка розташована на території Комінтернівського району Одеської області.
На титульному аркуші вказаної позовної заяви наявна віза судді Реви С.В.: «Приймаю до провадження», засвідчена його підписом.
При цьому за тих самих обставин, що мали місце і при прийнятті до розгляду цивільної справи № 2-7549/07 (розглянута вище), суддя Рева С.В. законних повноважень щодо розподілу цивільної справи № 2-7445/07 не мав.
Діючи упереджено, суддя Рева С.В. 10.12.2007 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 2-7445/07. При цьому у мотивувальній частині постанови безпідставно вказав, що справа є підсудною Київському районному суду міста Одеси. Цим суддя Рева С.В. у черговий раз грубо порушив правила виключної підсудності, що передбачені ст. 114 ЦПК України, та вирішив спір щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Комінтернівського району Одеської області. З усією очевидністю для судді справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. Отже, суддя Рева С.В. умисно виніс незаконну ухвалу від 10.12.2007 року про відкриття провадження у справі № 2-7445/07.
Упередженість і умисний характер порушень судді Реви С.В. підкреслюється й тим, що до участі у справі знову не була залучена судом як третя особа Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області незважаючи на те, що вирішення питання про зміну власника вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення безпосередньо стосується реалізації законних прав та інтересів цього уповноваженого державного органу. Адже згідно з вимогами ст.ст. 1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відносин на території Комінтернівського району Одеської області.
26.06.2012 року Апеляційним судом Одеської області за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району зазначене рішення від 24.12.2007 року, прийняте суддею Ревою С.В. з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, скасовано. У задоволенні вказаного позову Фоміної Н.Г. відмовлено.
У рішенні апеляційного суду надана оцінка викладеної у рішенні від 24.12.2007 року суду першої інстанції мотивації прийняття незаконного рішення, яка зводилась до того, що тимчасова заборона Земельним кодексом України відчуження земельних ділянок, які належать громадянам України на праві приватної власності, суперечить вимогам ст.ст. 41, 64 Конституції України та ст.ст. 178, 321 ЦК України.
З цим висновком колегія суддів категорично не погодилась, зокрема й тому, що він не відповідає нормам матеріального права. Згідно з ст. 640 ч. 3 ЦК України договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації. Тому суд першої інстанції в порушення вказаних вище норм матеріального права безпідставно застосував до правовідносин вимоги ст. 220 ч. 2 ЦК України та незаконно визнав за Фоміною Н.Г. право власності на спірну земельну ділянку. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було порушено встановлений законом порядок набуття особою права власності на земельну ділянку.
Крім цього, слід зазначити, що суддя Рева С.В., у черговий раз демонструючи своє упереджене ставлення до розгляду і вирішення вказаної справи, діючи умисно в порушення вимог процесуального закону, за власною ініціативою у рішенні від 24.12.2007 року у справі № 2-7445/07, так само як і у вказаному вище рішенні від 21.12.2007 року у цивільній справі № 2-7549/07, вийшов за межі заявленого позову та зобов’язав відділ земельних ресурсів Комінтернівської державної районної адміністрації Одеської області погодити технічну документацію землеустрою для складання державного акта про право приватної власності Фоміної Н.Г. на вказану земельну ділянку, а також Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» - видати та зареєструвати на ім’я Фоміної Н.Г. вказану земельну ділянку.
Аналіз допущених суддею Ревою С.В. порушень у розгляді і вирішенні цивільної справи № 2-7445/07, з урахуванням їх очевидності для професійного судді, суддівського стажу і спеціалізації судді Реви С.В. з розгляду цивільних справ свідчить, що ці порушення мають системний характер, зумовлені єдиною метою – винесення упередженого, незаконного судового рішення на користь позивача.
Обґрунтування суддею Ревою С.В. судових рішень у зазначених справах №№ 2-7549/07, 2-7445/07 посиланням на норми Конституції слід вважати довільним і безпідставним тлумаченням суддею ст.ст. 41, 64 Конституції, яке необхідно розглядати у системному зв’язку з іншими грубими порушеннями суддею норм матеріального і процесуального права та характером деліктної поведінки судді в цілому. Тому наведене обґрунтування не можна вважати «правовою позицією» судді, оскільки воно не ґрунтується на праві (зокрема, ч. 2 ст. 41 Конституції чітко визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом), або «судовою помилкою», оскільки є нічим іншим як одним з елементів в системі прихованого зловживання суддею Ревою С.В. своїм статусом і посадовими повноваженнями з метою упередженого вирішення справи і, водночас, уникнення встановленої законом відповідальності.
Приймаючи подібні судові рішення суддя Рева С.В. також проігнорував положення статті 14 Конституції України, якими визнано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Цим підкреслюється ступінь суспільної небезпечності прийнятих суддею Ревою С.В. незаконних судових рішень та ступінь його вини.
Також необхідно врахувати, що зазначене рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2007 року у справі № 2-7445/07, маючи латентний характер, не оскаржувалось для захисту публічних інтересів, набрало законної сили і стало обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян. Вперше факт незаконності цього рішення встановлений 26.06.2012 року Апеляційним судом Одеської області за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району. Тому передбачений ст. 87 ч. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» граничний строк застосування до судді Реви С.В. дисциплінарного стягнення слід рахувати саме з 26.06.2012 року.
Винесені суддею Ревою С.В. незаконні судові рішення за вказаними цивільними справами №№ 2-7549/07, 2-7445/07 характеризують особу судді в цілому і типовість допущених ним умисних порушень норм права.
Результати перевірки свідчать, що довільне тлумачення закону та зловживання повноваженнями судді є звичайною практикою у розгляді і вирішенні справ суддею Ревою С.В.
Зокрема, суддею Ревою С.В. допущено низку грубих порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу України (КПК, 1960) при розгляді подань слідчого про проведення обшуків у жилих і нежилих приміщеннях за місцем проживання і роботи підозрюваного Когана М.С., що призвело до прийняття суддею незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Так, 05.06.2012 р. слідчим органів МВС України за погодженням з прокурором, в межах розслідування порушеної стосовно Когана М.С. кримінальної справи, до Київського районного суду м. Одеси внесені два подання про проведення обшуків. За місцем проживання Когана М.С. (м. Одеса; справа № 1512/10148/2012) і за місцезнаходженням ТОВ «Нова справа» і фірми «Нова справа» (м. Одеса; справа № 1512/10153/2012), засновником і директором яких є Коган М.С. Постановою суду від 06.06.2012 року зазначені подання слідчого задоволені. На цій підставі за вказаними адресами проведено обшуки.
Проте, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11.07.2012 року задоволена апеляційна скарга захисника Когана М.С., зазначені постанови суду першої інстанції від 06.06.2012 року щодо надання дозволу на проведення обшуків скасовано. Матеріали справ №№ 1512/10148/2012, 1512/10153/2012 направлені на новий розгляд суду першої інстанції в іншому складі. Справи розподілені до провадження судді Реві С.В.
Постановою судді Реви С.В. від 01.08.2012 року справа № 1512/10148/2012 за поданням слідчого про проведення обшуку у приміщенні колишньої аптеки № 176 провадженням припинена. Слідчого зобов’язано повернути Когану М.С. усі вилучені у ході обшуку предмети, документи і грошові кошти.
Постановою судді Реви С.В. від 01.08.2012 року справа № 1512/10153/2012 за поданням слідчого про проведення обшуку у нежитлових приміщеннях за місцезнаходженням ТОВ «Нова справа» і фірми «Нова справа» провадженням припинена. Слідчого зобов’язано повернути Когану М.С. усі вилучені у ході обшуку предмети, документи і грошові кошти.
Незважаючи на заперечення прокурора, який брав участь у розгляді вказаних подань слідчого, суддя Рева С.В. дозволив взяти участь у розгляді і вирішенні справ №№ 1512/10148/2012, 1512/10153/2012 підозрюваному Когану М.С. та його захиснику.
06.08.2012 року Апеляційним судом Одеської області за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора зазначені постанови Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2012 року скасовано. Апеляційним судом вказано на допущені судом першої інстанції грубі порушення та неправильне застосування норм процесуального права, прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Так, в ухвалі апеляційного суду у справі № 1512/10153/2012 зазначено, що відповідно до вимог ст. 177 КПК України (1960 р.) для забезпечення таємниці слідства під час розгляду подання слідчого про проведення обшуку не передбачена можливість участі у розгляді подання будь-яких інших осіб, у тому числі підозрюваного, обвинуваченого і захисника. Невиконання цієї вимоги створює умови для розголошення таємниці досудового слідства (ст. 121 КПК України). Статтею 387 КК України встановлена відповідальність за розголошення даних досудового слідства або дізнання, у тому числі і стосовно судді. Проте, суд першої інстанції в порушення закону допустив підозрюваного Когана М.С. та його захисника до участі в розгляді подання, що могло спричинити розголошення таємниці досудового слідства.
Крім цього, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції порушив ст. 177 КПК України, ухваливши рішення про припинення проваджень за вказаними справами і не розглянувши подання по суті, а також необґрунтовано ухвалив рішення в межах винесених постанов про повернення предметів, вилучених в ході обшуку, оскільки таке рішення не належить до компетенції суду. Отже, суддя Рева С.В. так само як і при вирішенні зазначених цивільних справ № 2-7445/07 і № 2-7549/07 ініціативно вийшов за межі повноважень суду і прийняв незаконне рішення на користь одного з учасників процесу, у даному випадку - підозрюваного.
Таким чином, суддею Ревою С.В. умисно, незважаючи на законні заперечення прокурора, допущено вказані апеляційним судом порушення вимог КПК України при розгляді подань слідчого про проведення обшуків.
Аналіз допущених суддею Ревою С.В. порушень у розгляді і вирішенні кримінальних справ №№ 1512/10148/2012, 1512/10153/2012, з урахуванням їх характеру, очевидності для професійного судді і суддівського стажу судді Реви С.В. свідчить, що вони мають системний характер, зумовлені єдиною метою – винесення упередженого, незаконного судового рішення на користь підозрюваного.
Надалі, постановами судді Київського районного суду м. Одеси Калиниченка Л.В. від 04.09.2012 року вказані слідчі дії з проведення обшуків у справах №№ 1512/10148/2012, 1512/10153/2012 визнані законними і обґрунтованими, а подання слідчого щодо їх проведення задоволені.
На підставі викладеного Комісія доходить висновку про те, що суддя Рева С.В. при здійсненні правосуддя у цивільних справах №№ 2-7445/07, № 2-7549/07, а також у кримінальних справах №№ 1512/10148/2012, 1512/10153/2012, істотно порушив норми процесуального права, вимоги щодо неупередженого розгляду справ, а скасування апеляційним судом судових рішень у цих справах обумовлено умисними порушеннями норм права, допущенними суддею Ревою С.В. Таким чином, в ході перевірки встановлено підстави дисциплінарної відповідальності судді Реви С.В., передбачені ст. 83 ч. 1 п.п. 1, 3, ч. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також у ході перевірки встановлено нові факти та обставини, про які не зазначено у скарзі виконувача обов’язків прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. і які в сукупності із виявленими порушеннями можуть бути підставою для звільнення судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. з посади у зв’язку з порушенням ним присяги судді.
1. Так, від прокурора Київського району м. Одеси радника юстиції Костенка С.К. отримано інформацію (лист № /16-43/ 1708 вих. 2013 від 28.02.2013 р.) про те, що в 2008 році прокуратурою Київського району м. Одеси проводилася перевірка законності рішень, ухвалених суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. у період з 2004 по 2006 рік. Вивченням судових справ і прийнятих у них рішень встановлено, що суддею Ревою С.В. рішення систематично виносились з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. По 26-ти цивільних справах (№№ 2-3914/2008, 2-3903/2008, 2-3913/2008, 2-3915/2008, 2-3916/2008, 2-3909/2008, 2-7261/2008, 2-7254/2008, 2-7257/2008, 2-7262/2008, 2-7256/2008, 2-3912/2008, 2-3908/2008, 2-7260/2008, 2-7259/2008, 2-7255/2008, 2-725/2008, 2-3902/2008, 2-3911/2008, 2- 3905/2008, 2-3910/2008, 2-3907/2008, 2-7253/2008, 2-3904/2008, 2-7258/2008, 2-3906/2008) прокурором внесено заяви про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. За результатами їх розгляду скасовано усі 26 ухвал суду першої інстанції про визнання мирових угод у справах про стягнення боргу за договорами позики, у яких за позивачами визнано право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Таким чином, підтверджено, що суддею Ревою С.В. при ухваленні вказаних судових рішень систематично порушувалися норма п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, чинного на момент їх ухвалення, відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не були вправі до 1 січня 2007 року (мораторій надалі був продовжений і діяв на час ухвалення рішень) продавати або іншим чином відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження вказаних земельних ділянок, в частині відчуження зазначених ділянок (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження зазначених ділянок (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
При цьому суддею також систематично порушувалися вимоги ст.ст. 109, 114 ч. 1 ЦПК України щодо підсудності вказаних справ. У зв’язку з цим винесення суддею Ревою С.В. відповідних ухвал про відкриття провадження в цих справах має характер умисного порушення ним норм процесуального права.
Крім того, суддею в порушення вимог ст.ст. 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» були ухвалені судові рішення без залучення до слухання справ представників Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області - розпорядника земельних ділянок, щодо яких суддею незаконно було визнано право власності.
При дослідженні і оцінці характеру допущених суддею Ревою С.В. порушень, їх наслідків, особи судді та ступеня його вини необхідно врахувати численність і систематичність цих порушень, що завдало істотної шкоди суспільним відносинам щодо володіння, користування і розпорядження землею, яка згідно з ст. 14 Конституції і ст. 1 Земельного кодексу України визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
При цьому слід врахувати також, що вказані порушення і їх наслідки мають характер заздалегідь спланованих і послідовно здійснених суддею Ревою С.В. дій, об’єднаних єдиною метою, мотивацією яких є негативне ставлення Реви С.В. до суспільних цінностей - врегульованих законом земельних відносин і охоронюваних таким чином суспільних благ, на користь особистих інтересів або інтересів третіх осіб. Вчинення вказаних порушень стало можливим через зловживання Ревою С.В. повноваженнями судді і професійними знаннями всупереч інтересам правосуддя.
2. Такий висновок узгоджується з висловленою цьому судді суспільною недовірою, зокрема викладеними у критичних резонансних публікаціях в засобах масової інформації відомостями щодо діяльності судді Реви С.В., які характеризують його як добре відомого громаді м. Одеси, з репутацією судді, який виносить зухвалі та резонансні незаконні судові рішення.
Так, до вказаної інформації прокурора (лист № /16-43/ 1708 вих. 2013 від 28.02.2013 р.) додана скарга від 18.11.2012 року на дії судді Київського районного суду Реви С.В., у якій опосередковано підтверджуються порушення судді, що встановлені прокурорською перевіркою. Зокрема, зазначається, що суддя Рева С.В. протягом 2004-2010 років ухвалив більше сотні незаконних рішень щодо земель сільськогосподарського призначення, чим фактично дозволив продати ці землі в особливо великих розмірах (сотнях гектарів), отримавши за кожне з цих судових рішень від 50.000 до 100.000 доларів США залежно від розміру ділянки (тобто, усього 5-10 млн. доларів США).
Звертається увага на ухвалення суддею Ревою С.В. численних незаконних рішень, спрямованих на «узаконювання» учасниками процесу самовільних забудов: кафе, ресторанів, магазинів тощо, площа яких рахується у тисячах квадратних метрів.
Стверджується, що отримані від незаконного використання Ревою С.В. суддівської посади добутки вкладені у майно судді Реви С.В. та членів його сім'ї, зокрема використані для купівлі автомобілів преміум-класу - позашляховика «Мерседес GL» вартістю 180.000 доларів США, «Інфініті» вартістю 80.000 доларів США, приватного будинку у центральному районі м. Одеси із земельної ділянкою 10 соток, критим басейном, сауною тощо вартістю від 2.000.000 до 3.000.000 доларів США. Вказана скарга не була предметом прокурорської перевірки, оскільки її авторство не встановлено.
Проте необхідно зазначити, що вказані факти здобули підтвердження в ході додаткової перевірки.
Подібну думку громади висловлено у статті О. Писаренко «Правосуддя «ПО-ОДЕСЬКОМУ» (ПРАВОЗАХИСНИК УКРАЇНИ. - № 16 (164). – 21.10.2010), де стверджується, що суддею Ревою С.В. протягом 2005–2009 років винесено низку судових ухвал, які свідчать про принципову спрямованість судді на систематичні порушення Присяги судді, вимог процесуального та матеріального права, вчинення злочинних діянь з метою здобуття власної вигоди.
Вказується, що забувши про норми Конституції та елементарну мораль, суддя Рева С.В. порушував п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України і ухвалював незаконні судові рішення, внаслідок чого позивачі незаконно набували право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 41 га на території Овідіопольського району Одеської області. Автор відзначає, що негативний резонанс від вказаних незаконних дій судді Реви С.В. вже вийшов за межі Одеської області і привернув увагу численних громадян, народних депутатів України, органів прокуратури.
В публікаціях «Международный скандал в Одессе. У Греческого консульства украли собственность» (Таймер. – Електронний режим доступу: http://timer.od.ua/statji/mezhdunarodnyj-skandal-v-odesse-u-grecheskogo-konsulstva-ukrali-sobstvennost.html) і «Судья Киевского районного суда г. Одессы Рева С.В. узаконил аферу с квартирами, принадлежащими консульству Греции. Согласно определения Ревы С.В. в судебном заседании принимало участие лицо, которое отбывало наказание в Одесской исправительной колонии № 14» (Украинское антирейдерское движение. – Електронний режим доступу: http://zahvat.net/3/54/96/1669/1670/) зазначається, що завдяки незаконному судовому рішенню судді Реви С.В. членами організованої злочинної групи на чолі з відомою в м. Одесі тричі судимою за шахрайські дії громадянкою Кисельовою І.А. була здійснена спроба шахрайським способом заволодіти майном іншої держави – маєтком у центрі м. Одеси (шість квартир і підвальне приміщення), що належали консульству Греції.
При цьому автори зазначають, що суддя Рева С.В., який ухвалював очевидно незаконне рішення, співробітничає із Кисельовою І.А. і умисно засвідчив, що під час судового засідання був присутній учасник процесу, який насправді на той момент відбував покарання у вигляді позбавлення волі.
П. Григор’єв у статті «Делать добро под фонограмму» від 18.09.2007 року (сайт «Народна правда». – Електронний режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/politics/46ef09350b0a4/) зазначає, що Кисельова І.А. «спеціалізувалася» на продажу земельних ділянок в обхід мораторію, заволодінні квартирами померлих громадян тощо. В межах цієї діяльності, за зверненнями Кисельової І.А., суддя Рева С.В. виніс близько сотні судових рішень стосовно одно-двогектарних земельних ділянок, що насправді були куплені Кисельовою І.А. у громадян всього за кілька тисяч гривен. При цьому багато з цих громадян навіть не знали про те, що відбувались судові засідання щодо вирішення долі їх земельних ділянок, оскільки до залу судових засідань з них ніхто не запрошувався, а замість цього у справу підкладались письмові пояснення і розписки, написані одною-двома особами – співробітниками очолюваної Кисельовою І.А. структури «Департамент дотримання законності».
Отже, у вказаних та інших публікаціях йдеться про обізнаність громади Одеси стосовно того, що використовуючи статус і повноваження судді в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, діючи всупереч вимогам Конституції, законів України і суспільним інтересам, суддя Рева С.В. від імені України виносить завідомо незаконні судові рішення, що забезпечують зацікавленим особам легальну можливість здійснювати «рейдерське» заволодіння земельними ділянками та в порушення встановлених заборон «узаконювати» привабливі об’єкти нерухомості.
3. При цьому потребує врахування той факт, що до Комісії постійно надходять скарги на вказаного суддю (2011 рік – 14 скарг; 2012 рік – 8 скарг). Тому виникає потреба у системному аналізі викладених у вказаних скаргах відомостей та ухвалених Комісією за результатами їх перевірки рішень, окремий розгляд яких не дозволяє з достатньою повнотою і об’єктивністю відтворити сутність і характер проступків, їх наслідки, особу судді, ступінь його вини, та інші обставини, що у сукупності впливають на застосування до судді Реви С.В. встановленої законом відповідальності.
У значній кількості скарг на дії судді міститься категорична негативна оцінка допущених з боку судді Реви С.В. порушень. На переконання заявників вони мають умисний характер, є несумісними зі статусом судді та відправленням правосуддя, підривають довіру суспільства до судової влади. Тому ставиться питання про звільнення судді Реви С.В з посади за порушення ним Присяги судді.
В цілому наявність у діях судді Реви С.В. ознак дисциплінарних проступків достатньою мірою підтверджено в ході здійснення Комісією дисциплінарних проваджень. Їх припинення, у тому числі скасування Вищою радою юстиції рішення Комісії про застосування до судді Реви С.В. дисциплінарного стягнення у виді догани відбулось за нереабілітуючих для цього судді підстав: сплинули строки давності застосування дисциплінарного стягнення, у матеріалах провадження відсутні характеристики на суддю.
Водночас, встановлення Комісією порушень судді і застосування до нього дисциплінарного стягнення – догани, не могло би справити на суддю Реву С.В. виховного і превентивного впливу, оскільки вказані порушення мають умисний характер і відображають сформованість негативного ставлення судді Реви С.В. до норм права і моралі в цілому, характеризують пріоритетність мотиваційних установок судді щодо задоволення особистих інтересів або інтересів окремих учасників процесу всупереч інтересам правосуддя.
3.1. Так, рішенням Комісії № 1629/Дп-11 від 26 травня 2011 року за результатами перевірки, проведеної членом Комісії Мельником М.Г., на підставі вимог ст. 83 ч. 1 п.п. 1, 2, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до судді Реви С.В. застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
В ході перевірки встановлено, що суддею Ревою С.В. розглянута цивільна справа № 2-3394/2010 за позовом від 29.01.2010 року Зотова М.Г. до ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ТОВ «К.Г.Д.» про витребування документів та стягнення заборгованості. Зокрема, позивач просив суд стягнути з ТОВ «К.Г.Д.» борг у сумі 50.000 євро, що за офіційним курсом становить 558.570 грн.
Ухвалою суду від 01.02.2010 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ТОВ «К.Г.Д.», а саме: розважально-дозвільний центр із спортивно-оздоровчим комплексом, конгенераційною установкою, приміщеннями громадського харчування та готельними номерами загальною площею 3.293, 3 кв.м.
28.05.2010 року відповідач ТОВ “К.Г.Д.” звернувся до Київського районного суду м. Одеси про скасування заходів забезпечення позову у зв'язку з відсутністю кредитних зобов'язань та у зв'язку з тим, що вартість арештованого судом нерухомого майна становить 33.204.010 грн., що є очевидно неспіврозмірним з позовними вимогами.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2010 року відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2010 року ТОВ “К.Г.Д.” оскаржило в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.10.2010 року апеляційну скаргу ТОВ “К.Г.Д.” задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2010 року скасовано як таку, що постановлена з порушенням встановленого законом порядку; питання щодо скасування забезпечення позову направлено на новий розгляд. При цьому апеляційний суд вказав, що всупереч вимогам ст. 154 ЦПК України суд першої інстанції розглянув питання про скасування заходів забезпечення позову у судовому засіданні 04.06.2010 року за відсутності відповідача ПАТ «КБ «Інвестбанк», не повідомленого про час і місце судового засідання у встановленому ст.ст. 74-76 ЦПК України порядку.
Також зазначив, що суд першої інстанції з урахуванням роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» не перевірив і не врахував належним чином доводи відповідача про неправомірність застосування такого виду забезпечення позову, як арешт зазначеного майнового комплексу, його недоцільність і неспівмірність, перешкоджання господарській діяльності відповідача та завдання ризику спричинення збитків. Вирішуючи питання щодо скасування забезпечення позову суд також не звернув уваги на те, що ціна позову була зменшена і позивач просив стягнути з відповідача ТОВ “К.Г.Д.” вже не 50.000 євро, а тільки 13.774,80 євро, що еквівалентно 145.169,97 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.03.2011 року заяву ТОВ “К.Г.Д.” про скасування заходів забезпечення позову задоволено, арешт майнового комплексу скасовано, накладено арешт на рухоме майно, належне ТОВ “К.Г.Д.”.
У письмових поясненнях суддя Рева С.В. повідомив Комісії відомості, що не відповідають матеріалам справи. Зокрема, вказав, що 01.02.2010 року судом було задоволено заяву про забезпечення позову, було накладено арешт на майно, яке позивач вказав у заяві, оскільки іншого майна, належного ТОВ “К.Г.Д.”, не було зазначено. Суду не було надано даних про вартість майна. Твердження ТОВ “К.Г.Д.” про неспіврозмірність вартості майна, на яке накладено арешт, ціні позову не відповідають дійсності, оскільки суд пропонував ТОВ “К.Г.Д.” надати відомості про інше майно, яке б відповідало ціні позову, за рахунок якого можливо було б забезпечити позов. Представником відповідача таких даних суду не було надано. У зв’язку з цим суддя Рева С.В. вважав, що не допустив порушень норм права у розгляді даної справи.
Проте, за результатами перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновку, що доводи заявника про необґрунтоване вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову повністю підтверджені. При цьому у діях судді Реви С.В. наявні ознаки упередженості і умисного порушення норм права.
Відповідно до пунктів 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик завдання їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Викладене вище дає підстави вважати, що суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. при вирішенні питання про забезпечення вказаного позову не дотримано вимоги щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Вартість нерухомого майна ТОВ “К.Г.Д.”, на яке накладено арешт, згідно з експертною оцінкою становила 33 млн. 204 тис. 010 грн., а ціна позову - усього 50.000 євро, що в еквіваленті на момент подачі позовної заяви складало 558 тис. 570 грн. В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з ТОВ “К.Г.Д.” на його користь ще меншу суму - 13.774,8 євро, що еквівалентно 145.169,97 грн. Тобто невідповідність розміру позовних вимог вартості арештованого майна є очевидною і меншою від останньої майже у 230 разів.
Твердження судді Реви С.В., що йому не було відомо про вартість майнового комплексу відповідача і відповідач ТОВ “К.Г.Д.” таких даних не наводив, не відповідають дійсності. Оскільки серед додатків до заяви про забезпечення позову була копія Договору іпотеки, посвідченого 14.03.2008 року приватним нотаріусом. Згідно з цим цього Договором експертна вартість розважально-дозвільного центру із спортивно-оздоровчим комплексом, конгенерацією, приміщеннями громадського харчування та готельними номерами загальною площею 3.293,3 кв.м. становить 33 млн. 204 тис. 010 грн. Крім того, 28.05.2010 року відповідач ТОВ “К.Г.Д.” звернувся до Київського районного суду м. Одеси про скасування заходів забезпечення позову саме у зв'язку з тим, що вартість арештованого судом нерухомого майна становить 33.204.010 грн., і є очевидно неспіврозмірною позовним вимогам.
Твердження судді Реви С.В. про те, що відповідачу ТОВ “К.Г.Д.” було запропоновано надати відомості про інше майно, відповідне ціні позову, за рахунок якого можливо було б забезпечити позов, не підтверджуються матеріалами перевірки. До того ж, така позиція суду у черговий раз містить ознаки упередженості, оскільки враховує тільки інтереси позивача і ставить відповідача у нерівне з ним положення.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України звернула також увагу на інші прояви упередженості суду. Зокрема, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.10.2010 року апеляційну скаргу ТОВ “К.Г.Д.” задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2010 року скасовано, питання щодо скасування забезпечення позову направлено на новий розгляд. Натомість суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. в порушення вимог ч. 1. ст. 154 ЦПК України тільки через п’ять місяців, а саме - 10.03.2011 року розглянуто заяву ТОВ “К.Г.Д.” про скасування забезпечення позову, тоді як заява про забезпечення позову була задоволена ним через два дні після надходження позову, а провадження у справі відкрито невідкладно у день надходження позовної заяви.
Тобто суддя свідомо ігнорував можливі негативні наслідки прийнятого ним неправосудного рішення щодо накладення арешту на вказаний майновий комплекс, що погрожувало самому існуванню суб’єкта господарювання - ТОВ “К.Г.Д.”, створювало щодо нього негативну ділову репутацію тощо, чим виказав упередженість на користь позивача і неналежне ставлення до обов’язків судді.
Вивченням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 01.02.2010 року встановлено, що вона належним чином не мотивована, з її змісту незрозуміло, в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і чому суд застосував саме арешт цілісного майнового комплексу, а не інші заходи забезпечення позову.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. були свідомо не враховані інтереси відповідача ТОВ “К.Г.Д.” на користь позивача, не дотримано вимоги процесуального закону щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам та не вжито заходів щодо своєчасного розгляду заяви про скасування забезпечення позову.
За результатами розгляду дисциплінарної справи до судді Реві С.В. на підставі вимог ст. 83 ч. 1 п.п. 1, 2, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
Рішенням Вищої ради юстиції № 818/0/15-11 від 01.11.2011 року скарга судді Реви С.В. від 17.11.2011 року частково задоволена, рішення Комісії № 1629/Дп-11від 26 травня 2011 року скасовано. При цьому Вища рада юстиції частково погодилась із висновками Комісії щодо порушень судді Реви С.В.: неспіврозмірності накладеного судом забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Підставами скасування вказаного рішення Комісії слугували відсутність у матеріалах перевірки характеристик на суддю та сплив строку притягнення судді Реви С.В. до дисциплінарної відповідальності.
3.2. Рішенням Комісії № 2340/Дп-11 від 14.07.2011 року за результатами розгляду матеріалів перевірки обставин, викладених у скарзі Івашко М.С., і висновку члена Комісії Горбачової Л.М. стосовно судді Реви С.В. відкрито дисциплінарну справу. В ході перевірки встановлено, що суддя Рева С.В. судовим рішенням від 25.11.2010 року (більше ніж через сім місяців розгляду справи, тобто з порушенням встановленого ч. 1 ст. 157 ЦПК України двомісячного строку її розгляду) задовольнив позов Анпілогової Л.П. від 19.04.2010 року про припинення спільної часткової власності між нею та Ткач Л.В. у спірному домоволодінні, визнання за позивачкою права власності та виділення в натурі окремих приміщень, у тому числі сараю як окремого об’єкта нерухомості з присвоєнням останньому окремої поштової адреси.
Рішенням апеляційного суду від 01.03.2011 року вказане рішення суду першої інстанції від 25.11.2010 року скасовано через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, прийняття необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції не врахував очевидні факти самочинного здійснення позивачкою перебудови і прибудови належної їй частини будинку без отримання відповідного дозволу від виконкому місцевої влади. За таких умов, за висновками апеляційного суду, суд першої інстанції в порушення встановленого законом порядку фактично визнав за позивачкою право власності на самочинно зведені будівлі, тобто вийшов за межі компетенції суду.
Також апеляційним судом встановлено істотні порушення суддею процесуального права, що є аналогічними допущеним суддею порушенням у інших справах, і вказують на упереджений розгляд цієї справи суддею Ревою С.В. Зокрема, до участі у справі фактично не була залучена Одеська міська рада як представник територіальної громади та виконком місцевої ради. Водночас у матеріалах справи створена видимість залучення вказаних учасників, що свідчить про розуміння суддею Ревою С.В. законної необхідності їх залучення і умисне перешкоджання цьому, а також усвідомлення ним незаконного характеру судового рішення у справі. Так, за висновками апеляційного суду, що підтверджені матеріалами перевірки Комісії, ухвалою районного суду від 26.08.2010 року Одеську міську раду було формально залучено до участі у справі як співвідповідача, однак у судові засідання представник міської ради не викликався. Повідомлення про слухання справи 8 і 25 листопада 2010 року до міськради судом не направлялись. У вступній частині рішення вона як співвідповідач не вказана. Копія рішення їй також судом не направлялась.
Крім цього, апеляційний суд вказав, що позивачка неодноразово змінювала і уточнювала позовні вимоги, востаннє – у день ухвалення рішення. Її змінені вимоги у письмовій формі не викладено, копії позовної заяви у остаточній редакції не були надані суду і відповідачам, чим порушено вимоги ст. 120 ЦПК України та позбавлено відповідачів можливості надати заперечення і підготуватися до захисту своїх прав.
У вступній частині рішення вказано, що судом першої інстанції розглядалась лише одна позовна вимога – про припинення спільної часткової власності, і вона була задоволена у повному обсязі. Проте, цим же рішенням районний суд, діючи на користь позивачки, вийшов за межі вимог, що розглядались у цьому судовому засіданні, та заявлених позовних вимог у справі взагалі, і за власною ініціативою визнав право власності за позивачкою на житлові приміщення у спірному будинку, самовільно перебудовані та добудовані, присвоїв виділеній частині домоволодіння самостійну поштову адресу.
Вказані порушення судді Реви С.В. є типовими і щодо інших цивільних справ, що розглядалися ним у 2004-2008 роках і пізніше по земельних спорах. Рішення у вказаних справах скасовувались самим же суддею Ревою С.В. за скаргами прокурорів, або ухвалами апеляційних судів, у яких зазначалось про недопустимість виходу суду за межі позовних вимог і власної компетенції, судового розгляду справи без залучення уповноважених державних органів, реалізація законних повноважень яких стосується вирішення судом правового спору. Ігнорування цього суддею Ревою С.В. і надалі, зокрема у зазначеній справі, свідчить про упередженість і умисний характер дій судді, характеризує особу судді і ступінь його вини.
Водночас, як встановлено матеріалами перевірки, суддею Ревою С.В. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про проведення комплексної експертизи для вирішення питань стосовно поділу домоволодіння, на які неможливо надати відповідь без використання спеціальних знань.
Наведені вище обставини, оцінені у сукупності, свідчать про умисне порушення суддею Ревою С.В. в ході розгляду і вирішення вказаної справи норм матеріального і процесуального права, умисний характер прийняття ним необґрунтованого та незаконного судового рішення на користь позивачки.
Рішенням Комісії № 12/Дп-12 від 18.01.2012 року дисциплінарне провадження стосовно судді Реви С.В. припинено у зв’язку зі спливом передбачених ч. 4 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строків застосування до судді дисциплінарного стягнення.
3.3. Питання щодо ініціювання звільнення судді Реви С.В. за порушення ним Присяги судді розглядалось і Вищою радою юстиції.
Перевірка стосовно вказаного судді проводилась членом Вищої ради юстиції Завальнюком В.В. за пропозицією члена Вищої ради юстиції (ВРЮ) Кудрявцева В.В. від 14 жовтня 2010 року про внесення подання про звільнення Реви С.В. з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги. За результатами проведеної за дорученням Голови Вищої ради юстиції перевірки відомостей, викладених у вказаній пропозиції, член Вищої ради юстиції Завальнюк В.В. дійшов висновку про наявність підстав для внесення подання про звільнення Реви С.В. з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги, про що 22 лютого 2012 року надав Вищій раді юстиції відповідну довідку.
Водночас рішенням ВРЮ № 1163/0/15-12 від 16 жовтня 2012 року вказана пропозиція члена Вищої ради юстиції Кудрявцева В.В. від 14 жовтня 2010 року відхилена. При цьому зазначене рішення не містить оцінки обставин, виявлених членами Вищої ради юстиції Кудрявцевим В.В. і Завальнюком В.В., порушень суддею Ревою С.В. присяги судді та мотивів прийнятого рішення № 1163/0/15-12 з посиланням на докази, що ускладнює врахування цього рішення в ході здійснюваної Комісією перевірки.
Крім цього, окремі судові рішення, ухвалені суддею Ревою С.В., що були предметом вивчення ВРЮ, потребують нового вивчення у поєднанні з іншими рішеннями цього судді і новими обставинами, встановленими за результатами перевірки Комісії.
4. Вивченням архівних справ, що були у провадженні судді Реви С.В. у 2005-2008 роках, встановлено десятки винесених цим суддею очевидно незаконних судових рішень, пов’язаних із незаконним відчуженням земельних ділянок. Більшість з них скасовано самим же суддею Ревою С.В. за зверненнями прокурора.
У цих судових рішеннях суддею Ревою С.В. всупереч вимог закону затверджувалась мирова угода між сторонами за типовими за формою і змістом договорами позики, сума яких для боржників (як правило, сільських мешканців похилого віку) є цілком нереальною (від кількасот тисяч до мільйону і більше гривень).
Органами прокуратури встановлено факти відсутності окремих позивачів у судових засіданнях і внесення у протоколи судових засідань неправдивих даних щодо їх участі; відсутність будь-яких боргових зобов’язань між позивачами і відповідачами за вказаними справами; типовий характер порушення суддею Ревою С.В. правил підсудності у розгляді цих справ; наявність у матеріалах справи неправдивих документів на підтвердження виклику у судові засідання районних державних адміністрацій тощо.
При цьому, незважаючи на очевидну непідсудність вказаних справ Київському районному суду м. Одеси, з’ясовано, що значна частина позивачів обрали саме Київський районний суд м. Одеси і по декілька разів звертались до цього суду, а справи розглядались саме суддею Ревою С.В. з умисним порушенням ним встановленого порядку розподілу до провадження вказаних справ між суддями.
Наприклад, за фіктивними позовами громадян Муленсон (органами прокуратури встановлено, що вказані особи ці позови до суду не подавали) суддею Ревою С.В. розглянуто шість справ. Зокрема, начебто за позовами Муленсон Л.І. (справи №№ 2-3246/05, 2-7159/05, 3013/06) – три справи з визнанням права власності позивача на земельні ділянки загальною площею 4,969 га; Муленсон А.Ю. – дві справи (№№ 2-2982/04, 4346/04) – 3,10 га; Муленсон Л.Р. – одна справа (№ 2-2874/05) – 1,64 га. Тобто, усього судом винесено незаконні рішення щодо визнання права власності громадян Муленсон на земельні ділянки загальною площею 9, 709 га.
Звернення з позовами Ільченко Т.І. у перевірених справах зустрічається 4 рази (за позовами відповідно від 28.09.2006, 28.09.2006, 20.02.2007, 28.03.2007), справи №№ 2-5802/06, 5804/06, 2-2623/07, 2-2744/07.
Русева О.М. зверталась до суду 4 рази (усі позови від 05.01.2007 року), справи №№ 2-2501/07, 2-2177/07, 2-2179/07, 2-2176/07, а її чоловік Русев С.І. – 5 разів (усі позови від 05.01.2007 року), справи №№ 2-2175/07, 2-2174/07, 2-1921/07, 2-1920/07, 2-1919/07. Всього ж подружжя Русевих зверталось до судді Реви С.В. в один день - 05.01.2007 року - 9 разів.
Отже, достатньо очевидно, що суддя Рева С.В. своїми незаконними рішеннями умисно сприяв фізичним особам у незаконній приватизації і незаконному скуповуванню земель сільськогосподарського призначення.
Звертає на себе увагу й той факт, що скасовуючи свої судові рішення за зверненням прокурора, суддя Рева С.В. був свідомий того, що вони незаконні. Але, як свідчать обставини звернення в.о. прокурора Одеської області Ліщишина П.Л. і виявлені інші подібні порушення більш пізнього періоду, суддя Рева С.В. не відмовився від подібної цілеспрямованої практики і зробив висновки, вдосконаливши схеми обґрунтування вказаних незаконних судових рішень, у тому числі посиланням на їх відповідність Конституції України.
При цьому допущені суддею Ревою С.В. порушення є характерними для усієї його суддівської діяльності і зумовлені типовим для цього судді грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, правил виключної підсудності, фальсифікацією матеріалів справ, свідчать, що суд при прийнятті судових рішень з власної ініціативи виходив за межі позовних вимог. Ці порушення мають умисний, системний характер та в цілому свідчать про упередженість судді у розгляді і вирішенні справи на користь позивачів і на шкоду суспільним інтересам, невиконання обов’язків судді в частині справедливого та безстороннього розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, тобто мають ознаки порушення Присяги судді.
4.1. Щодо постановлення суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. неправосудного рішення у цивільній справі № 2-7159/05 за позовом Муленсон Л.І. до Цимбалистої В.І., Цимбалистої І.В., Цимбалистого С.В. про стягнення боргу за договором позики.
Цивільна справа № 2-7159/05 за позовом Муленсон Л.І. до Цимбалистої В.І., Цимбалистої І.В., Цимбалистого С.В. про стягнення боргу за договором позики розглядалася суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В., в тому числі з урахуванням поданої 04.04.2008 року прокурором заяви про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами за фактами підробки офіційних документів у справі.
29 вересня 2005 року у цивільній справі № 2-7159/05 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Цимбалистою В.І., Цимбалистою І.В., Цимбалистим С.В. та Муленсон Л.І., яким визнав за останньою право власності на три земельні ділянки площею 0,523 га кожна, які розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17. Із протоколу від 29 вересня 2005 року вбачається, що у судовому засіданні розглядалося лише питання про визнання права власності на три земельні ділянки площею 0,523 га кожна, які розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, і будь-які уточнення позовних вимог Муленсон Л.І. судом не розглядалися. Однак у рішенні від 29 вересня 2005 року, постановленому під головуванням судді Реви С.В., було не лише визнано право Муленсон Л.І. на вказані земельні ділянки, а й зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації оформити на об’єднану земельну ділянку площею 1,569 га, розташовану на території Таїровської селищної ради, поле № 17, державний акт за відсутності законного представника районної державної адміністрації та відповідачів за позовом. Таким чином, суд у черговий раз незаконно вийшов за межі позовних вимог і своїх повноважень.
Відповідно до вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, до 1 січня 2007 року (дію мораторію з 01.01.2005 р. по 01.01.2007 р. було продовжено Законом України „Про внесення змін до Земельного кодексу України” від 06.10.2004 р. № 2059-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 25.) продавати або іншим способом їх відчужувати заборонено, і тому всі укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення. Із рішення районного суду від 29 вересня 2005 року про задоволення заяв позивача Муленсон Л.І. щодо затвердження мирової угоди між Цимбалистою В.І., Цимбалистою І.В., Цимбалистим С.В. та Муленсон Л.І. вбачається, що суддя Рева С.В. послався на зроблені сторонами заяви та дані з державних актів про право власності на земельні ділянки, письмову заяву позивача, мирову угоду, у яких навіть при візуальному огляді підпис Муленсон Л.І. викликає обґрунтовані сумніви. Такі сумніви викликає і достовірність документів щодо укладення сторонами мирової угоди, яка очевидно суперечить п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Проте вказані обставини судом не досліджувалися.
Названі заяви від 29.09.2005р. про розгляд і затвердження цієї мирової угоди, адресовані до Київського районного суду м. Одеси, а не судді Реві С.В., через те, що ніяким чином не були зареєстровані, а також через порушення правил підсудності не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси.
Згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відношень на території Овідіопольського району Одеської області, але незважаючи на те, що винесення вказаної ухвали безпосередньо стосується реалізації законних прав та інтересів останньої, справа розглядалася без залучення до участі представника районної державної адміністрації.
Більше того, позовна заява Муленсон Л.І. про стягнення боргу за договором позики всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не містила доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписана не позивачем Муленсон Л.І., а іншою особою з підробкою її підпису і тому з названих причин не повинна була розглядатися Київським районним судом м. Одеси.
Тому 04.04.2008р. невипадково саме в силу таких причин і обставин за результатами розгляду заяви заступника прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконна та необґрунтована ухвала у цивільній справі № 2-7159/05 від 29 вересня 2005 року скасована самим же суддею, який постановив неправосудне рішення, а цивільна справа 2-7159/05 за позовом Муленсон Л.І. до Цимбалистої В.І., Цимбалистої І.В., Цимбалистого С.В. про стягнення боргу за договором позики ухвалою судді Реви С.В. від 28.08.2008р. залишена без розгляду (ухвала вступила в законну силу у справі № 8-20/08).
Тим не менше Рева С.В., незважаючи на такі обставини, з урахуванням вказаних і очевидних для професійного судді недоліків, не відмовив у відкритті цього провадження, не повернув таку позовну заяву позивачу, а в супереч вимогам закону призначив її розгляд і прийняв незаконне судове рішення.
Окрім цього, до вказаного протоколу судового засідання та рішення від 29.09.2005р., які є офіційними документами, були внесені неправдиві відомості щодо участи позивачки Муленсон Л.І., зроблених останньою заяв і пояснень. Як встановлено органами прокуратури, вона особисто не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв, оскільки відповідачу взагалі не позичала 5500 гривень.
Зазначене свідчить, що суддя Рева С.В. ще до вирішення справи був обізнаний з тим, що вказані позовна заява та наступні заяви про розгляд, затвердження мирової угоди без залучення до участі у такій справі представника районної державної адміністрації і через порушення правил підсудності не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси. Проте, суддя Рева С.В. не визнав районну державну адміністрацію третьою стороною в процесі та не викликав в судове засідання її представника й відповідача для об'єктивного з'ясування обставин справи, продовжив упереджений розгляд цивільної справи, за результатами якого постановив неправосудне рішення.
Відповідний аналіз постановлених та підписаних суддею 29 вересня 2005 року судових документів та наявних у цивільній справі доказів дозволяють зробити висновок про цілком сплановані й узгоджені дії судді Реви С.В. щодо винесення завідомо незаконного рішення про затвердження мирової угоди між Цимбалистою В.І., Цимбалистою І.В., Цимбалистим С.В. та Муленсон Л.І., яким суд визнав за останньою право власності на три земельні ділянки площею 0,523 га кожна, що розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації оформити на об’єднану земельну ділянку площею 1,569 га державний акт на Муленсон Л.І.
4.2. Щодо постановлення неправосудних рішень суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. у цивільних справах № 2-3013/06 за позовом Муленсон Л.І. до Лупіноса О.Г. і № 2-3246/05 за позовом Муленсон Л.І. до Петрушенко В.К. - про стягнення боргу за договором позики.
4.2.1. 19 квітня 2006 року у цивільній справі № 2-3013/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Лупіносом О.Г. та Муленсон Л.І., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон Л.І. державний акт на земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторонами взагалі не ставилось.
Із протоколу від 19 квітня 2006 року вбачається, що у судовому засіданні розглядалося лише питання про визнання права власності на земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, поле № 17, і будь-яких уточнень позовних вимог Муленсон Л.І. судом не розглядалось. Однак у рішенні від 19 квітня 2006 року, постановленому суддею Ревою С.В., було визнано право Муленсон Л.І. на вказану земельну ділянку та зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації оформити на Муленсон Л.І. державний акт при відсутності законного представника районної державної адміністрації та відповідача.
Відповідно до вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом їх відчужувати заборонено, і тому всі укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення. Із рішення районного суду від 19 квітня 2006 року про задоволення заяв позивача Муленсон Л.І. та Кисельової В.Ю. як представника відповідача за довіреністю щодо затвердження мирової угоди між Лупіносом О.Г. та Муленсон Л.І. вбачається, що суддя Рева С.В. послався на зроблені сторонами заяви та дані з отриманого невизначеним способом державного акта про право власності на земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, письмової заяви позивача, мирової угоди, у яких навіть при візуальному огляді підпис Муленсон Л.І. викликає серйозні сумніви у його дійсності. Відповідно, виникає сумнів, що зазначені особи уклали між собою мирову угоду, яка очевидно суперечить п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Проте, вказані сумнівні обставини фактично судом не досліджувалися.
Названі заяви від 19.04.2006р. про розгляд і затвердження цієї мирової угоди адресовані до Київського районного суду м. Одеси, а не судді Реві С.В., проте ніяким чином не зареєстровані. Вказані документи нібито складені сторонами, які чомусь керувалися ст.ст.179 та 227 ЦПК України (дослідження доказів і повідомлення про заочне рішення), але всупереч вимогам ст.ст.175-176 ЦПК України не містили посилань на докази щодо підтвердження викладених обставин. Крім цього, через порушення принципу підсудності ці заяви не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси.
Згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відносин на території Овідіопольського району Одеської області, але незважаючи на те, що винесення вказаної ухвали безпосередньо зачіпає законні права та інтереси останньої, вказана справа розглядалася без залучення до участі представника районної державної адміністрації.
Більше того, позовна заява Муленсон Л.І. про стягнення боргу за договором позики всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не містила дати її складання, доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписана, як встановлено органами прокуратури, не позивачем Муленсон Л.І., а іншою особою з підробкою її підпису. Отже, з названих причин вказана позовна заява не повинна була розглядатись Київським районним судом м. Одеси. Тому 14.04.2008 року невипадково саме в силу таких причин і обставин за результатами розгляду заяви заступника прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконна та необґрунтована ухвала у цивільній справі № 2-3013/06 від 19 квітня 2006 року скасована самим же суддею, якій постановив неправосудне рішення, а цивільна справа № 2-3914/08 за позовом Муленсон Л.І. до Лупіноса О.Г. про стягнення боргу за договором позики ухвалою судді Рева С.В. від 28.08.2008р. залишена без розгляду.
Однак суддя Рева С.В., незважаючи на такі обставини та вказані і очевидні для професійного судді недоліки не відмовив у відкритті цього провадження, не повернув таку позовну заяву позивачу, а в супереч вимогам закону призначив її розгляд.
Окрім цього, до вказаного протоколу судового засідання та рішення, що складені 19.04.2006р. і є офіційними документами, були внесені завідомо неправді відомості щодо участи позивачки Муленсон Л.І., зроблених останньою заяв і пояснень, оскільки вона особисто не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв і відповідачу взагалі не позичала 6.000 гривень. При цьому суддя не визнав районну державну адміністрацію третьою стороною в процесі та не забезпечив участі в судових засіданнях цього державного органу, а також відповідача для об'єктивного з'ясування обставин справи і продовжив розгляд цивільної справи, за результатами якого постановив неправосудне рішення.
Зазначене свідчить про те, що суддя Рева С.В. ще до початку судового розгляду був свідомий того, що вказані позовна заява та наступні заяви про розгляд, затвердження мирової угоди без залучення до участі у такій справі представника районної державної адміністрації через названі порушення законів, і передусім принципу підсудності, не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси.
14 квітня 2008 року за результатами розгляду заяви заступника прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене у цивільній справі № 2-3013/06 від 19 квітня 2006 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси (суддя Рева С.В.), що вступила в законну силу у справі № 8-24/08.
Аналіз постановлених та підписаних суддею Ревою С.В. 19 квітня 2006 року судових документів та наявних у цивільній справі доказів дозволяють зробити висновок про заздалегідь сплановані ним дії з винесення незаконного рішення про затвердження мирової угоди між Лупіносом О.Г. та Муленсон Л.І., яким визнано за останньою право власності на земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, розташованою на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язання відділу земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон Л.І. державний акт на цю земельну ділянку.
4.2.2. Ухвалою від 13 квітня 2005 року у цивільній справі № 2-3246/05 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні іменем України проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,70 га без зазначення її номера, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон Л.І. державний акт на земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторонами взагалі не ставилось.
Із протоколу від 13 квітня 2005 року вбачається, що у судовому засіданні розглядалося лише питання про визнання права власності на земельну ділянку площею 1,70 га без зазначення її номера, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, поле № 17, і будь-яких уточнень позовних вимог Муленсон Л.І. судом не розглядалось. Однак, у рішенні від 13 квітня 2005 року, постановленому під головуванням судді Реви С.В., було визнано право Муленсон Л.І. на вказану земельну ділянку та зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації оформити на неї державний акт за відсутності будь-якого документа, що підтверджує наявність названої земельної ділянки, її номер, або інших правовстановлюючих на неї документів, а також за відсутності у судовому засіданні законного представника районної державної адміністрації та відповідача.
Відповідно до вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати їх заборонено і тому всі укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення. Із рішення районного суду від 13 квітня 2005 року про задоволення заяв позивача Муленсон Л.І. та Кисельової В.Ю. як представника відповідача за довіреністю щодо затвердження мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І. вбачається, що суддя Рева С.В. послався на зроблені сторонами заяви та дані про право власності на земельну ділянку відповідача, письмової заяви позивача, мирової угоди, у яких навіть при візуальному огляді підпис Муленсон Л.І. викликає серйозні сумніви у його дійсності. Цей факт викликає обґрунтований сумнів, що зазначені особи взагалі укладали між собою мирову угоду, яка очевидно суперечить п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Вказані обставини фактично судом не досліджувалися.
Названі заяви від 13.04.2005р. про розгляд і затвердження цієї мирової угоди, адресовані до Київського районного суду м. Одеси, а не судді Реві С.В., взагалі не зареєстровані. Ці документи подані від імені сторін, які чомусь керувалися ст.ст.179 та 227 ЦПК України (дослідження доказів і повідомлення про заочне рішення), але всупереч вимогам ст.ст.175-176 ЦПК України не містили доказів на підтвердження викладених обставин і через порушення принципу підсудності не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси. Згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відносин на території Овідіопольського району Одеської області. Незважаючи на те, що винесення вказаної ухвали безпосередньо зачіпає законні права та інтереси останньої, вказана справа розглядалася без залучення до участі представника районної державної адміністрації. Також позовна заява Муленсон Л.І. про стягнення боргу за договором позики всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не містила доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписана не позивачем Муленсон Л.І., а іншою особою з підробкою її підпису і не повинна була розглядатись Київським районним судом м. Одеси.
За таких причин і обставин 14.04.2008р. незаконна та необґрунтована ухвала у цивільній справі № 2-3246/05 від 13 квітня 2005 року за результатами розгляду заяви заступника прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України скасована самим же суддею, якій постановив неправосудне рішення, а цивільна справа № 2-3915/08 за позовом Муленсон Л.І. до Петрушенко В.К. про стягнення боргу за договором позики ухвалою судді Рева С.В. від 28.08.2008р. залишена без розгляду. Тим не менше, незважаючи на такі обставини та очевидні для професійного судді порушення, Рева С.В. не відмовив у відкритті цього провадження, не повернув таку позовну заяву позивачу, а всупереч вимогам закону призначив її розгляд і прийняв незаконне судове рішення.
Крім того, до протоколу судового засідання та судового рішення, що складені 13.04.2005р. і є офіційними документами, як встановлено органами прокуратури, були внесені неправдиві відомості щодо участи позивачки Муленсон Л.І., зроблених останньої заяв і пояснень, оскільки вона особисто не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв і відповідачу взагалі не позичала 9000 грн.
Зазначене також свідчить про те, що суддя Рева С.В. ще до початку судового розгляду був обізнаний з тим, що вказані позовна заява та наступні заяви про розгляд, затвердження мирової угоди без залучення до участі у такій справі представника районної державної адміністрації, і передусім через порушення правил підсудності, не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси. Проте суддя Рева С.В. не визнав районну державну адміністрацію третьою стороною в процесі, не викликав в судове засідання її представника і відповідача для об'єктивного з'ясування обставин справи, продовжив розгляд цивільної справи, за результатами якого постановив неправосудне рішення.
Аналіз постановлених та підписаних суддею 13 квітня 2005 року судових документів та наявних у цивільній справі доказів дозволяє зробити висновок про заздалегідь сплановані суддею Ревою С.В. дії з винесення незаконного рішення про затвердження мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І., яким визнано за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,70 га, розташовану на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон Л.І. державний акт на цю земельну ділянку.
4.2.3. При цьому вбачається, що схема незаконного розгляду суддею Ревою С.В. цивільної справи № 2-3915/08 за позовом Муленсон Л.І. до Петрушенко В.К. про стягнення боргу за договором позики (і усіх інших справ за начебто участі позивачів Муленсон у 2004-2006 роках) за способом і причетними до цього особами є аналогічною схемі незаконного розгляду і вирішення суддею Ревою С.В. у 2010 році справи № 2-3929/10 за позовом Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення заборгованості за договором позики. Незаконне вирішення судом останньої справи викликало негативний міжнародний резонанс і завдало шкоди міжнародному іміджу України, оскільки завдяки незаконному судовому рішенню група шахраїв вчинила закінчений замах на заволодіння будівлею з шістьма квартирами і підвальним приміщенням у центрі м. Одеси, що належала Генеральному консульству Грецької Республіки, вартістю більше 5 млн. грн., тобто вказані особи вчинили шахрайство в особливо великих розмірах.
За цим фактом порушена кримінальна справа № 058201000125, що на час здійснення перевірки перебувала на розгляді Приморського районного суду м. Одеси. Органами досудового слідства встановлено, що неодноразово судимий Налбандян А.А. ніколи не укладав договорів купівлі-продажу вказаного майна (квартир) з Генеральним консульством Грецької Республіки, не укладав договору позики та мирової угоди із Добиндою В.А., оскільки на той час відбував покарання у місцях позбавлення волі. За цієї ж причини позивач Налбандян А.А., так само як і в інших справах позивачі Муленсон, будь-яких договорів позики і мирових угод з відповідачем не укладав, був відсутнім у судових засіданнях у справі, де головував суддя Рева С.В., та не здійснював жодних процесуальних повноважень. Підписи Налбандяна А.А., так само як і підписи громадян Муленсон у позовній заяві і мировій угоді, мали би викликати серйозний сумнів в суду у дійсності останніх, але як у справах за позовами громадян Муленсон та інших подібних справах, судом ці обставини не досліджувались.
Крім цього, досудовим слідством у кримінальній справі № 058201000125 встановлено, що організатором і частково виконавцем замаху на шахрайське заволодіння нерухомістю, що належала Генеральному консульству Греції, є раніше тричі судима мешканка м. Одеси Кисельова Ірина Анатоліївна, директор ТОВ «Департамент дотримання законності» (м. Одеса), обвинувачувана у цій кримінальній справі за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України. Активну роль у реалізації Кисельовою І.А. її злочинного умислу відігравала донька останньої – Кисельова Вікторія Юріївна, фінансовий директор і керівник одного з філіалів ТОВ «Департамент дотримання законності», що займався виготовленням технічної документації з питань землеустрою.
Зокрема, саме Кисельова І.А. запропонувала своєму знайомому Балтаку С.М. купити вказані квартири Генерального консульства Греції за 350.000 доларів США і отримала від останнього аванс у сумі 175.000 доларів США. Пояснивши, що біржові угоди відмінені, запропонувала для заволодіння нерухомістю Генерального консульства Греції використати схему щодо оформлення права власності на довірену особу Балтака С.М - Добинду В.А. через отримання відповідного судового рішення, виказуючи співучасникам впевненість у позитивному вирішенні судом справи. Кисельова І.А. і її донька Кисельова Ю.А. виготовили боргову розписку і переконали Добинду В.А. засвідчити в суді неправдиві дані про наявність відповідних боргових зобов’язань. З підробленою позовною заявою і іншими документами Кисельова І.А. звернулась саме до Київського районного суду м. Одеси, приватно спілкувалась із суддею Ревою С.В. перед судовим засіданням і після нього, була присутньою у залі судового засідання у цій справі, інструктувала «сторони» про те, що треба відповідати судді Реві С.В. під час судового засідання. Її донька – Кисельова В.Ю. допомагала Кисельовій І.А. у реалізації вказаної незаконної схеми, замовила технічні паспорти на незаконно відчужені судом квартири, здійснила спробу звернути до виконання органами БТІ вказане судове рішення.
Необхідно звернути увагу на те, що Кисельова І.А., Кисельова В.Ю. і громадянин, що використовував підроблений паспорт на ім'я Налбандяна А.А. знайомі тривалий час і подібним чином причетні к оборудкам із земельними ділянками, незаконні рішення щодо приватизації яких за фіктивними позовами громадян Муленсон були прийняті суддею Ревою С.В. раніше, у 2006 році.
Так, у матеріалах кримінальної справи № 058201000125 є показання свідка Лупіноса О.Г., який підтверджує, що продав Кисельовій Ірині Анатоліївні за 80.000 грн. належну йому на праві приватної власності земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17. В момент розрахунку підписав на вимогу Кисельової І.А. кілька документів. Серед них – довіреність на ім'я Налбандяна Арсена Альбертовича щодо передачі Таїровській селищній раді вказаної земельної ділянки для переоформлення її власника. При цьому Лупінос О.Г. зазначає, що про Кисельову І.А. йому стало відомо від знайомих, які вказали на нею як на відому місцевим мешканцям жінку, яка скуповує в цьому районі земельні ділянки у їх власників (матеріали кримінальної справи № 058201000125, т. 14 а.с. 216-218; обвинувальний висновок, арк. 108-109).
А 19 квітня 2006 року, як зазначено вище, суддя Рева С.В. у цивільній справі № 2-3013/06 склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконну та необґрунтовану ухвалу про затвердження мирової угоди між Лупіносом О.Г. та Муленсон Л.І., якою визнав за останньою право власності на вказану і вже продану Лупіносом О.Г. Кисельовій І.А. земельну ділянку. Тобто, об’єктивно підтверджується, що будь-яких боргових зобов’язань у Лупіноса О.Г. перед Муленсон Л.І. не існувало, а зацікавленість в отриманні і використанні незаконного судового рішення щодо вказаної земельної ділянки Лупіноса О.Г. мала Кисельова І.А.
Донька Кисельової І.А. – Кисельова В.Ю. безпосередньо виступала у подібній судовій справі № 2-3246/05 як представник відповідача Петрушенко В.К. за довіреністю щодо затвердження 13.04.2005 року мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І. При цьому, як було зазначено раніше, Муленсон Л.І. участі у судових засіданнях не брала, мирову угоду з Петрушенко В.К. не укладала, не робила і не підписувала заяв та відповідачу взагалі не позичала 9000 грн., жодних інших процесуальних повноважень не виконувала. Проте, як вказано вище, рішенням від 13 квітня 2005 року у цивільній справі № 2-3246/05 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні іменем України проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І., яким визнав за останньою право власності на зазначену земельну ділянку площею 1,70 га.
14.04.2008р. заступник прокурора району звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про визнання у вказаній справі № 2-3246/05 рішення судді Реви С.В. від 13 квітня 2005 року незаконним і необґрунтованим.
Також в матеріалах кримінальної справи є угода від 16.07.2008 року про передачу права власності від Налбандяна А.А., який діє від імені Петрушенка В.К., на земельну ділянку № 18, розташовану в масиві № 17 Таїровської сільської ради – до вказаної сільської ради для переоформлення власника.
І лише після цього 28.08.2008 року ухвалою судді Реви С.В. у цивільній справі № 2-3915/08 (№ 2-3246/05) за позовом Муленсон Л.І. до Петрушенко В.К. про стягнення боргу за договором позики – позовна заява залишена без розгляду. Проте у матеріалах відсутні відомості про звернення цієї ухвали до виконання. Таким чином, скасування суддею Ревою С.В. попередньої ухвали, по суті, носило формальний характер і не змінило легалізований цим суддею раніше незаконний перерозподіл права власності на вказану земельну ділянку.
Як вбачається, подібним чином суддя Рева С.В. вчинив з іншими земельними ділянками, щодо яких вимушений був скасувати свої ж попередні незаконні рішення.
Матеріалами кримінальної справи № 058201000125 встановлено, що весною -літом 2008 року Кисельова В.Ю. привозила до філіалу ТОВ «Департамент дотримання законності», яким керувала, кілька пакетів документів з переоформлення власників земельних ділянок за ухвалами Київського районного суду м. Одеси (обвинувальний висновок, арк.104-106) і вимагала від співробітників терміново оформити технічну документацію. Серед цих власників, зокрема, був чоловік з паспортом на прізвище Налбандяна Арсена Альбертовича. Кисельова В.Ю. надала співробітникам вказаного філіалу для виготовлення технічної документації оригінал ухвали Київського районного суду м. Одеси щодо визнання Налбандяна А.А. власником земельної ділянки, що розташована в масиві № 17 Таїровської сільської ради.
У матеріалах вказаної кримінальної справи є підтвердження участі громадянина, що використовував паспорт на ім'я Налбандяна А.А. і співробітничав з Кисельовою І.А. та Кисельовою В.Ю. в інших незаконних оборудках зі скуповування землі. Містяться угоди і довіреності про передачу права власності на земельні ділянки, розташовані в масиві № 17 Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, від імені Налбандяна А.А., який діяв за дорученням від фізичних осіб – власників. Зокрема, на земельні ділянки №№ 28, 17 (довіритель Балик Л.М., довіреність зареєстрована 07.08.2008 р.; т. 7 л.д. 78-80), 19 (Вербовська Є.В.), 11(Озеранська В.А.), ділянка без номеру (Михайленко О.П., 15.08.2008 р.), ділянка без номеру (Писляр М.А., 18.08.2008 р.) й інші (т. 2 а.с. 148-158, т. 14 а.с. 142-159, т. 16 а.с. 90-97, 101-102; т. 14 а.с. 332-337) – обвинувальний висновок а. 64, 106 – 108).
4.3. Щодо розгляду цивільної справи № 2-2982/04 за позовом Муленсон А.Ю. до Лабудя В.Н. і цивільної справи № 2-4346/04 за позовом Муленсон А.Ю. до Трач Т.М. про стягнення боргу за договором позики.
4.3.1. Цивільна справа № 2-2982/04 за позовом Муленсон А.Ю. до Лабудя В.Н. про стягнення боргу за договором позики розглядалася суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. з урахуванням поданої від 18.09.2008 року заяви про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами за фактами підробки офіційних документів у справі.
За результатами перевірки вбачається, що в 2004 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. в ході розгляду і вирішення цивільної справи № 2-2982/04 за позовом Муленсон А.Ю. до Лабудя В.Н. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
30 квітня 2004 року у цивільній справі № 2-2982/04 він склав, підписав та в судовому засіданні іменем України проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Лабудем В.Н. та Муленсон А.Ю., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку № 18 площею 1,62 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 11, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон А.Ю. державний акт на земельну ділянку. Проте, із протоколу від 30 квітня 2004 року вбачається, що у судовому засіданні розглядалося лише питання про визнання права власності на земельну ділянку № 18 площею 1,62 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 11, і будь-яких уточнень позовних вимог Муленсон А.Ю. судом не розглядалося. За вказаних обставин у прийнятті рішення суд вийшов за межі позовних вимог і компетенції суду.
Відповідно до вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом їх відчужувати заборонено і тому всі укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення. Із рішення районного суду від 30 квітня 2004 року про задоволення заяв позивача Муленсон А.Ю. щодо затвердження мирової угоди між Лабудем В.Н. та Муленсон А.Ю. вбачається, що суддя Рева С.В. послався на зроблені сторонами заяви та дані з отриманого невизначеним способом державного акта про право власності на земельну ділянку, письмової заяви позивача, мирової угоди, що очевидно суперечить п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, у яких навіть при візуальному огляді достовірність підпису Муленсон А.Ю. викликає серйозні сумніви. Через це обґрунтований сумнів викликає і достовірність вказаних документів. Однак вказані обставини фактично судом не досліджувалися.
Названі заяви від 30 квітня 2004 року про розгляд і затвердження цієї мирової угоди, адресовані до Київського районного суду м. Одеси, а не судді Реві С.В., ніяким чином не зареєстровані. Документи, нібито складені сторонами, які керувалися ст.ст.179 та 227 ЦПК України (дослідження доказів і повідомлення про заочне рішення), всупереч вимогам ст.ст.175-176 ЦПК України не містили посилань на докази, що підтверджують викладені обставини. У зв’язку з указаними порушеннями закону, а також порушенням правил підсудності зазначені заяви про затвердження мирової угоди не могли розглядатися Київським районним судом м. Одеси.
Згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відношень. Але незважаючи на те, що винесення вказаної ухвали суду безпосередньо стосується реалізації законних прав та інтересів вказаної районної державної адміністрації, зазначена справа розглядалася без залучення судом до участі в процесі представника цієї районної державної адміністрації.
Більше того, позовна заява Муленсон А.Ю. про стягнення боргу за договором позики всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не містила доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписана не позивачем Муленсон А.Ю., а, як встановлено органами прокуратури, іншою особою з підробкою її підпису і тому з названих причин не повинна була розглядатись Київським районним судом м. Одеси.
12.11.2008 року в силу таких причин і обставин, за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконна та необґрунтована ухвала у цивільній справі № 2-2982/04 від 30 квітня 2004 року скасована самим же суддею, який постановив неправосудне рішення, а цивільна справа № 2-2982/04 ухвалою судді Реви С.В. від 19.12.2008р. залишена без розгляду (ухвала вступила в законну силу у справі № 8-63/08).
Однак Рева С.В., незважаючи на такі обставини і вказані очевидні для професійного судді недоліки, не відмовив у відкритті цього провадження, не повернув таку позовну заяву позивачу, а всупереч вимогам закону призначив її розгляд та прийняв незаконне судове рішення.
Окрім цього, до вказаного протоколу судового засідання та судового рішення від 30 квітня 2004 року, які є офіційними документами, суддею були внесені неправдиві відомості щодо участи позивачки Муленсон А.Ю., зроблених останньою заяв і пояснень, оскільки вона особисто не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв, і відповідачу взагалі не позичала 5481, 35 гривень.
Зазначене свідчить про умисний характер вказаних порушень, допущених суддею Ревою С.В.
4.3.2. У цивільній справі № 2-4346/04 за позовом Муленсон А.Ю. до Трач Т.М. про стягнення боргу за договором позики, що була у провадженні судді Реви С.В., прийнято аналогічне незаконне судове рішення. Так, 6 липня 2004 року у цивільній справі № 2-4346/04 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Трач Т.М. та Муленсон А.Ю., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,48 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 11. Крім цього, зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон А.Ю. державний акт на земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторонами взагалі не ставилось.
Так, із протоколу від 6 липня 2004 року вбачається, що у судовому засіданні розглядалося лише питання про визнання права власності на земельну ділянку площею 1,48 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 11, і будь-яких уточнень позовних вимог Муленсон А.Ю. судом не розглядалося. Однак у рішенні від 6 липня 2004 року, постановленому під головуванням судді Реви С.В., було визнано право Муленсон А.Ю. на вказану земельну ділянку та зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації оформити на земельну ділянку державний акт за відсутності законного представника районної державної адміністрації та відповідача.
Відповідно до вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом їх відчужувати заборонено, і тому всі укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення. Із рішення районного суду від 6 липня 2004 року про задоволення заяв позивача Муленсон А.Ю. щодо затвердження мирової угоди між Трач Т.М. та Муленсон А.Ю. вбачається, що суддя Рева С.В. послався на зроблені сторонами заяви та дані з отриманого невизначеним способом державного акта про право власності на земельну ділянку, письмової заяви позивача, мирової угоди, у яких навіть при візуальному огляді достовірність підпису Муленсон А.Ю. викликає серйозні сумніви. Відповідно, виникає обґрунтований сумнів у дійсності мирової угоди між сторонами, укладеної з порушенням п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Однак вказані обставини фактично судом не досліджувалися.
Названі заяви від 6 липня 2004 року про розгляд і затвердження цієї мирової угоди адресовані до Київського районного суду м. Одеси, а не судді Реві С.В., проте ніяким чином не зареєстровані. При цьому сторони керувалися ст.ст.179 та 227 ЦПК України (дослідження доказів і повідомлення про заочне рішення), але всупереч вимогам ст.ст.175-176 ЦПК України не вказали на докази, що підтверджують законні підстави і обставини укладення мирової угоди. Також для професійного судді очевидною була непідсудність вказаної справи Київському районному суду м. Одеси.
Згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відносин, але незважаючи на те, що вирішення судом вказаної справи безпосередньо стосувалося реалізації законних прав та інтересів районної державної адміністрації, справа розглядалася без залучення до участі представника районної державної адміністрації.
Більше того, позовна заява Муленсон А.Ю. про стягнення боргу за договором позики всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не містила доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписана не позивачем Муленсон А.Ю., а, як встановлено органами прокуратури, іншою особою з підробкою її підпису, і тому з названих причин не повинна була розглядатись Київським районним судом м. Одеси.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване судове рішення, постановлене у цивільній справі № 2-4346/04 від 6 липня 2004 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-76/08.
Тим не менше суддя Рева С.В., незважаючи на такі обставини і вказані очевидні для професійного судді недоліки, не відмовив у відкритті цього провадження, не повернув таку позовну заяву позивачу, а всупереч вимогам закону призначив її розгляд і прийняв незаконне судове рішення.
Окрім цього, до вказаного протоколу судового засідання та судового рішення складені від 6 липня 2004 року, які є офіційними документами, були внесені неправдиві відомості щодо участі позивачки Муленсон А.Ю., зроблених останньою заяв і пояснень, оскільки вона особисто не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв, відповідачу взагалі не позичала 5481 гривень.
Зазначене свідчить про умисний характер порушень, допущених суддею Ревою С.В. при розгляді і вирішенні вказаної справи.
4.4. Щодо постановлення суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. неправосудного рішення у цивільній справі № 2-2874/05 за позовом Муленсон Л.Р. до Маринової Т.В. про стягнення боргу за договором позики.
Цивільна справа № 2-2874/05 за позовом Муленсон Л.Р. до Маринової Т.В. про стягнення боргу за договором позики розглядалася суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. з урахуванням поданої від 01.10.2008 року заяви про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами за фактами підробки офіційних документів у справі.
18 березня 2005 року у цивільній справі № 2-2874/05 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Мариновою Т.В. та Муленсон Л.Р., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,64 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 21.
Із протоколу від 18 березня 2005 року вбачається, що у судовому засіданні розглядалося лише питання про визнання права власності на земельну ділянку площею 1,64 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 21, і будь-яких уточнень позовних вимог Муленсон Л.Р. судом не розглядалося. Однак у рішенні від 18 березня 2005 року, постановленому під головуванням судді Реви С.В., було визнано право Муленсон Л.Р. на вказану земельну ділянку та зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації оформити на земельну ділянку державний акт. Тобто, у вирішенні вказаного питання суд, діючи упереджено, вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до вимог пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, заборонено до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати вказані земельні ділянки. Укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення.
Із рішення районного суду від 18 березня 2005 року про задоволення заяв позивача Муленсон Л.Р. щодо затвердження мирової угоди між Маринової Т.В. та Муленсон Л.Р. вбачається, що суддя Рева С.В. проігнорував правила підсудності, встановлену законом заборону відчужувати вказані земельні ділянки і невідповідність цій забороні укладеної між сторонами мирової угоди. Фактично судом не було надано оцінки очевидної невідповідності підпису Муленсон Л.Р. у письмовій заяві позивача і мировій угоді.
Згідно з вимогами ст.ст. 1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відносин. Але незважаючи на те, що вирішення вказаної справи безпосередньо впливає на реалізацію законних прав та інтересів районної державної адміністрації, справа розглядалася без залучення до участі її представника.
Більше того, позовна заява Муленсон Л.Р. про стягнення боргу за договором позики всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України не містила доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписана не позивачем Муленсон Л.Р., а іншою особою з підробкою її підпису і тому з названих причин не повинна була розглядатись Київським районним судом м. Одеси.
В силу таких причин і обставин, 28.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене у цивільній справі № 2-2874/05 від 18 березня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, що вступила в законну силу у справі № 8-73/08.
Однак суддя Рева С.В., незважаючи на такі обставини і очевидні для професійного судді недоліки, не відмовив у відкритті цього провадження, не повернув таку позовну заяву позивачу, а всупереч вимогам закону призначив її розгляд і ухвалив незаконне судове рішення.
Крім цього, до вказаного протоколу судового засідання та судового рішення, складені 18 березня 2005 року, які є офіційними документами, були внесені завідомо неправдиві відомості щодо участі позивачки Муленсон Л.Р., зроблених останньою заяв і пояснень, оскільки у дійсності вона особисто не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв, відповідачу взагалі не позичала 9 000 гривень.
Зазначене свідчить про умисний характер порушень, допущених суддею Ревою С.В. в ході розгляду і вирішення вказаної судової справи.
5. Вивчення архівних судових справ дозволило виявити також грубі порушення норм процесуального права у розгляді і вирішенні суддею Ревою С.В. справ щодо встановлення прав власності на значні за обсягом, дорогі об’єкти нерухомості у м. Одесі. Вказані дії судді полягають у істотних порушеннях норм процесуального і матеріального права, що можуть спричинити катастрофічні негативні наслідки, пов’язані із руйнацією будівель та загибеллю людей, в умисному порушенні правил підсудності, винесенні необґрунтованих і незаконних судових рішень.
При цьому є достатні підстави передбачати розрахунок учасників процесу на латентний характер досягнення незаконної мети через вказані судові рішення. За умов зацікавленості усіх учасників процесу і відсутності в судовому засіданні прокурора відповідні незаконні ухвали Київського районного суду м. Одеси ніким не оскаржувались. Останній факт вимагає звернутись до Генерального прокурора України для надання діям судді Реви С.В. правової оцінки і вжиття заходів на захист державних інтересів.
5.1. Наприклад, рішенням судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 23.08.2007 року у цивільній справі № 2-5464/2007 за позовом ЗАТ «Укрмаркет» до Одеської міської ради визнано за позивачем право власності на самовільно побудовану у центральному районі Одеси нежилу будівлю (сьогодні у ній розміщені гіпермаркет електроніки «МегаМакс», салон «Меблі», філія «Мексбанк» тощо) загальною площею 5.182,5 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 4.949,87 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92/94 а.
Вказане рішення суду є завідомо незаконним за таких підстав.
Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, під обслуговування вказаної нежитлової будівлі по вул. Люстдорфська дорога, 92/94 а в м. Одесі, ЗАТ «Укрмаркет» земельна ділянка взагалі не відводилася.
Таким чином, в даному випадку суд не мав законних підстав для визнання права власності на самовільно реконструйовану будівлю і вийшов за межі своєї компетенції.
Крім того, судом при винесенні рішення від 23.08.2007 року порушено вимоги ст. 331 ЦК України, в якій визначено, що якщо законом передбачено прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Проте, згідно з протоколами судових засідань у справі від 16.08.2007, 23.08.2007 року представники БТІ та інспекції Держбуднагляду до участі у розгляді справи судом взагалі не залучались.
Згідно з п.12.9 Типових регіональних правил забудови, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 219 від 10.12.2001 року, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в установленому порядку для об'єктів, які не є державною (комунальною) власністю, невиробничого призначення – згідно з державними будівельними нормами ДБН А.3.1-3-94.
Відповідно до п.1.1. ДБН А.3.1-3-94 „Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 48 від 5.10.1994 року, закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством.
Згідно з п.3.8. ДБН А.3.1-3-94 рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом, та підготовлені до експлуатації.
Таким чином, при винесенні рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2007 року у справі № 2-5464/2007 в порушення порядку прийняття в експлуатацію (без проведення такої процедури) та визнання права власності на об’єкти нерухомості, передбаченого вказаними вище нормами, судом визнано право власності на самовільно реконструйований та не введений в експлуатацію об’єкт нерухомості. При цьому суд вийшов за межі встановленої законом компетенції суду.
Отже, крім безпідставного і очевидно незаконного характеру судового рішення, виникає обґрунтований сумнів у дотриманні суддею Ревою С.В. вимог неупередженого розгляду справи.
Вказане рішення Київського районного суду м. Одеси за вказаних умов його латентного характеру не оскаржувалось.
5.2. Як свідчить аналіз інших справ, прийняття суддею Ревою С.В. очевидно незаконних судових рішень у сфері нерухомості мало систематичний характер і в наступні роки.
Наприклад, ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 25.03.2009 року у цивільній справі № 2-3241/2009 визнано мирову угоду укладену між представником Гостевої О.В., ПП «Фарватер-Південь» та Димитрович А.І., згідно з якою ПП «Фарватер-Південь» передає у власність Гостевій О.В. нежитлову будівлю, будівлю та споруди загальною площею 1.794,7 кв.м., що знаходяться на узбережжі Дністровського лиману за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, «Гребний канал», Овідіопольська дорога, 14 км.
Вказана ухвала суду є завідомо незаконною за таких підстав.
Зазначена цивільна справа розглянута з типовим для судді Реви С.В. і очевидним порушенням правил підсудності, тобто з порушення вимог ст. 109 ЦПК України, оскільки справа повинна була розглядатись Іллічівським міськрайонним судом за місцезнаходженням відповідача – ПП «Фарватер-Південь» (м. Іллічівськ, вул.1-го Травня, 3).
Посилання на відповідача у справі Димитровича А.І., який є мешканцем Київського району м. Одеси, є штучною, незаконною підставою для визначення підсудності справи, оскільки договір позики укладався між Гостевою О.В. та ПП «Фарватер-Південь», а Димитрович А.І. лише був директором вказаного підприємства. Ці обставини були очевидними для професійного судді.
Крім того, легалізація угоди про відчуження нерухомого майна через схему визнання «мирової угоди» ухвалою суду не входить до компетенції суду. За умови зацікавленості усіх учасників процесу і відсутності в процесі прокурора ухвала Київського районного суду м. Одеси не оскаржувалась.
5.3. Надалі суддя Рева С.В. продовжує прийняття подібних незаконних судових рішень.
Зокрема, аналогічно винесеному ним рішенню від 23.08.2007 року у цивільній справі № 2-5464/2007 за позовом ЗАТ «Укрмаркет» до Одеської міської ради, рішенням судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 22.05.2009 року по цивільній справі № 2-4082/2009 за позовом Когана Б.С. до Одеської міської ради визнано за позивачем право власності на нерухоме майно будівель, самовільно побудованих за адресою: м. Одеса, провулок Маячний, 4-а, тобто у центральному районі Одеси, біля узбережжя Чорного моря. Загальна площа комплексу будівель становить 2.875,6 кв.м., до складу комплексу входять: основна будівля площею 1.503,3 кв.м. під літ. «А 1», основна будівля площею 488,8 кв.м. під літ. «Б 1», гараж-котельна площею 213,7 кв.м. під літ. «В 1», основна будівля площею 669,8 кв.м. під літ. «И 1», альтанка, грот, водосховище та інше.
Нині в цих будівлях розміщений приватний пансіонат «Сиреневая роща» (рос.), який використовується з комерційною метою.
Вказане рішення суду, як і у попередніх випадках, є завідомо незаконним за таких підстав.
У позовній заяві Коган Б.С. посилається на наявність правового спору між ним та Одеською міською радою, яка відмовила на його звернення від 01.03.2009 року щодо видачі свідоцтва на право власності на реконструйовану будівлю. Згідно з наданими Когану Б.С. роз’ясненнями вказане свідоцтво має оформлюватись у встановленому порядку, на підставі акта Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Проте, до позовної заяви вказане звернення Когана Б.С. і відмова (рішення) йому Одеської міської ради не долучені, вказані документи відсутні у матеріалах справи, і судом не досліджувались. Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до участі в судовому процесі не залучався.
Як вбачається з мотивувальної частини судового рішення від 22.05.2009 року (а. 4), суддя Рева С.В., довільно тлумачивши закон, діючи упереджено, самостійно, на підставі наявних матеріалів справи встановив, що реконструкція здійснена з дотриманням норм та інших правил. Тобто суд незаконно взяв на себе повноваження Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому представник Одеської міської ради заперечував проти задоволення позову, посилаючись на порушення позивачем встановленого чинним законодавством України порядку набуття права власності на реконструйовану будівлю.
Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1.435,2 га по пров. Маячному, 4-а виданий Когану Б.С. для експлуатації бази відпочинку, якою не є вказані вище будівлі. Тобто, з боку Когана Б.С. вбачається нецільове (безпідставне) використання земельної ділянки для приватного будівництва, що є очевидним порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
Таким чином, в даному випадку суд не мав законних підстав і повноважень для визнання права власності на самовільно реконструйовану будівлю.
Суд у винесенні вказаного рішення від 22.05.2009 року вийшов за межі своєї компетенції, оскільки було порушено вимоги ст. 331 ЦК України, в якій визначено, що якщо законом передбачено прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.
Згідно з п. 12.9 Типових регіональних правил забудови, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 219 від 10.12.2001 року, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в установленому порядку для об'єктів, які не є державною (комунальною) власністю, невиробничого призначення – згідно з державними будівельними нормами ДБН А.3.1-3-94.
Відповідно до п.1.1. ДБН А.3.1-3-94 „Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 48 від 5.10.1994 року, закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством.
Згідно з п.3.8. ДБН А.3.1-3-94 рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом, та підготовлені до експлуатації.
Таким чином, при винесенні рішення Київським районним судом м. Одеси від 22.05.2009 року у справі № 2-4082/2009, у черговий раз, в порушення порядку прийняття в експлуатацію та визнання права власності на об’єкти нерухомості, передбаченого вказаними нормами, визнано право власності фізичної особи на самовільно реконструйований та не введений в експлуатацію об’єкт нерухомості.
Отже, крім безпідставного і очевидно незаконного характеру судового рішення, виникає обґрунтований сумнів у дотриманні суддею Ревою С.В. вимог неупередженого розгляду справи.
5.4. Факти прийняття суддею Ревою С.В. незаконних судових рішень у сфері нерухомості систематично стають відомими до сьогодні через їх оскарження в інтересах держави уповноваженими органами.
Наприклад, 01 жовтня 2009 року Київським районним судом м. Одеси (головуючий суддя Рева С.В.) постановлено заочне рішення у цивільній справі № 2-5888/2009, яким визнано за Коновцем І.С. право власності на нерухоме майно, а саме будівлю магазина-кафе площею 113,3 кв.м. та мостіння площею 162 кв.м. за адресою: місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, 9-А.
Прокуратура Одеської області звернулася до суду із заявою, в якій посилається на те, що заочне рішення у цивільній справі № 2-5888/2009 постановлене 01 жовтня 2009 року Київським районним судом м. Одеси з порушенням норм матеріального і процесуального права та має бути скасовано, оскільки на час ухвалення вказаного судового рішення, згідно із відповіддю Управління Держкомзему у м. Одеса від 19 вересня 2012 року № 01-07-04/4851, за Коновцем І.С. відсутня реєстрація права власності чи користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. № 9-А.
Крім того, зазначена справа була розглянута без участі Одеської міської ради, у зв’язку з чим Одеська міська рада була позбавлена можливості захищати свої законні інтереси в суді при розгляді даної справи, а тому заочне рішення у цивільній справі № 2-5888/2009 підлягає безумовному скасуванню.
Одеська міська рада також звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2009 року у справі № 2-5888/2009. У заяві посилаються на те, що згідно з комп’ютерною базою даних “Діло 8.9.0” рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2009 року у цивільній справі № 2-5888/2009 на адресу Одеської міської ради від суду не надходило. Про вказане судове рішення стало відомо лише 09 листопада 2012 року під час ознайомлення з матеріалами справи за заявою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави у зв'язку з нововиявленими обставинами. Одеська міська рада звернулася до суду із відповідною заявою щодо скасування заочного рішення суду у цивільній справі № 2-5888/2009.
18.03.2013 року Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Реви С.В., при секретарі Грановському Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за вказаними вище заявами прокуратури Одеської області в інтересах держави та Одеської міської ради про перегляд заочного рішення у справі за позовом Коновця І.С. про визнання права власності, заяви задовольнив і скасував заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 01 жовтня 2009 року у цивільній справі за позовом Коновця І.С. до Одеської міської ради про визнання права власності.
Ухвалою від 23.04.2013 року суддею Ревою С.В. вказаний позов Коновця І.С. до Одеської міської ради про визнання права власності залишено без розгляду. Звертає увагу факт звернення представника Коновець І.С. до суду з заявою про залишеня без розгляду його позову, що відбулось лише після звернення до суду прокурора про скасування вказаного заочного рішення у цивільній справі № 2-5888/2009 від 01 жовтня 2009 року, як незаконного, і через 3,5 роки після ухвалення рішення суду на користь позивача.
6. Систематичність порушення суддею Ревою С.В. вимог матеріального і процесуального законів також підтверджується прикладами прийняття ним за результатами розгляду адміністративних справ незаконних судових рішень у справах №№ 2-а-354/2008, № 2-а-356/2008, 2-а-306/2008, 2-а-517/2008 з переоформлення власників земельних ділянок і зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок загальною площею 11,07 га, які перебували у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Постановами апеляційного суду і Київського районного суду м. Одеси за результатами розгляду апеляційних скарг та заяв прокурорів, які діяли в інтересах держави, вказані судові рішення скасовані.
6.1. Так, постановою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 23.04.2008 року в адміністративній справі № 2-а-354/2008 за позовом Савчука В.І. до Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області визнано неправомірною відмову Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в наданні згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої на території Таїровської сільської ради; визнано за Савчуком В.І. право власності на земельну ділянку площею 0,94 га, що розташована на території Таїровської сільської ради, для ведення садівництва; зобов'язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Савчуку В.І. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку для ведення садівництва; зобов'язано відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області видати державний акт на право власності Савчуку В.І. на земельну ділянку площею 0,94 га, що розташована на території Таїровської сільської ради, для ведення садівництва.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 року вказана постанова суду скасована за апеляційною скаргою заступника прокурора Київського району м. Одеси та у задоволенні адміністративного позову Савчуку В.І. відмовлено.
При цьому у постанові апеляційного суду вказано, що рішення від 23.04.2008 року прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права. Зокрема, апеляційний суд встановив, що заявлений позивачем позов, де предметом є спір про право, не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства. Справа повинна розглядатись на підставі ЦПК України. Крім цього, законом України передбачена пряма заборона органам місцевого самоврядування і органам державної влади вчиняти будь-які дії щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відмовляючи Савчуку В.І. у зміні цільового призначення належної йому на праві власності земельної ділянки, відповідачі діяли на підставі закону та у спосіб, визначений законами України. Але суд першої інстанції цього не врахував, що призвело до прийняття незаконного рішення.
6.2. Постановою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 23.04.2008 року в адміністративній справі № 2-а-356/2008 за позовом Якимович Г.В. до Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області визнано неправомірною відмову Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в наданні згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої на території Таїровської сільської ради; визнано за Якимович Г.В. право власності на земельну ділянку площею 1,61 га, що розташована на території Таїровської сільської ради, для ведення садівництва; зобов’язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Якимович Г.В. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку для ведення садівництва; зобов’язано відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області видати державний акт на право власності Якимович Г.В. на земельну ділянку площею 1,61 га, що розташована на території Таїровської сільської ради, для ведення садівництва.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 року вказана постанова суду скасована за апеляційною скаргою заступника прокурора Київського району м. Одеси та у задоволенні адміністративного позову Якимович Г.В. відмовлено.
В обґрунтуванні прийнятого рішення апеляційний суд послався на прийняття судом першої інстанції незаконного рішення, вказавши на неможливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства і порушення судом першої інстанції встановленої законом України прямої заборони органам місцевого самоврядування і органам державної влади вчиняти будь-які дії щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто, суд апеляційної інстанції встановив порушення, що є аналогічними порушенням судді Реви С.В. у справі № 2-а-354/2008 за позовом Савчука В.І.
Також вказаний позов було розглянуто суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. з порушенням правил підсудності, встановлених ст.19 КАС України. Адже відповідач – Таїровська сільська рада знаходиться в Овідіопольському районі Одеської області та позивач за наявними у справі документами мешкає у с. Мізікевічи Овідіопольського району Одеської області. Відповідно, позов мав бути розглянутий Овідіопольським районним судом Одеської області.
6.3. Постановою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 24.04.2008 року в адміністративній справі № 2-а-306/2008 за позовом Калмакан Г.Г. до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», відділу земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області визнано неправомірною відмову Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в наданні згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої на території Фонтанської сільської ради; визнано за Калмакан Г.Г. право власності на земельну ділянку площею 4,29 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради, для ведення садівництва; зобов'язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Калмакан Г.Г. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку для ведення садівництва.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2008 року (суддя Калініченко Л.В.) вказана постанова суду скасована за відповідною заявою прокурора Комінтернівського району Одеської області за нововиявленими обставинами. При цьому судом встановлено, що Калмакан Г.Г. до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки не зверталась, відповідачі у справі судові повістки з викликом в судові засідання не отримували.
Зазначені обставини свідчать про ознаки фальсифікації матеріалів судової справи та умисний характер порушень, допущених суддею Ревою С.В. при розгляді і вирішенні справи.
6.4. Крім того, постановою судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. від 08.08.2008 року в адміністративній справі № 2-а-517/2008 за позовом Прудченка С.П. до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», відділу земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області визнано неправомірною відмову Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в наданні згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки, розташованої на території Фонтанської сільської ради; визнано за Прудченком С.П. право власності на земельну ділянку площею 4,23 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради, для ведення садівництва; зобов'язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Прудченку С.П. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку для ведення садівництва.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2009 року (суддя Калініченко Л.В.) вказана постанова суду скасована за відповідною заявою прокурора Комінтернівського району Одеської області за нововиявленими обставинами. При цьому судом встановлено, що Прудченко С.П. до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки не звертався, відповідачі у справі судові повістки з викликом в судові засідання не отримували.
Також вказаний позов було розглянуто суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. з порушенням вимог ст.19 КАС України, адже відповідач – Фонтанська сільська рада знаходиться у Комінтернівському районі Одеської області, а позивач за наявними у справі документами мешкає у м. Києві. Відповідно, позов мав бути розглянутий Комінтернівським районним судом Одеської області або відповідним районним судом м. Києва.
Зазначені обставини свідчать про ознаки фальсифікації матеріалів судової справи та умисний характер порушень, допущених суддею Ревою С.В. у розгляді і вирішенні справи.
6.5. Крім зазначених, суддя Рева С.В. при вирішенні судових справ №№ 2-а-354/2008, № 2-а-356/2008, 2-а-306/2008, 2-а-517/2008 допустив такі типові істотні порушення норм процесуального і матеріального права:
- матеріали вказаних справ, так само як і в розглянутій вище цивільній справі за позовом Когана Б.С. до Одеської міської ради, не містять будь-яких документів, які підтверджують звернення позивачів до Фонтанської, Комінтернівської та Таїровської сільських рад Овідіопольського району Одеської області з клопотанням про зміну цільового призначення земельної ділянки та, відповідно, відсутні офіційні документи про відмову сільської ради надати згоду на зміну цільового призначення земельної ділянки. З отриманих відповідей від вказаних сільських рад вбачається, що позивачі не звертались до цих суб’єктів для вирішення питання про зміну цільового призначення земельних ділянок.
Тобто, суддя Рева С.В. розглядав зазначені позови, тоді як порушення прав та інтересів позивачів з боку відповідних установ не було і, відповідно, не було правового спору, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 2 КАС України;
- судом розглядався спір про право, що, в свою чергу, виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Тому вказані справи мали розглядатись на підставі ЦПК України;
- водночас, якщо би вказані справи розглядались за правилами цивільного судочинства, то згідно з вимогами ч. 1 ст. 114 ЦПК України ці справи явно й очевидно були би непідсудні Київському районному суду м. Одеси, оскільки позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються виключно за місцезнаходженням майна або основної його частини. Тому з урахуванням розглянутих вище умисних і систематичних порушень суддею Ревою С.В. норм права у сфері земельних відносин Комісія вважає, що використання ним у вказаних справах процедури адміністративного судочинства переслідувало єдину мету – легалізувати в особистих інтересах невиконання суддею вимог підсудності у цивільному процесі;
- також відповідно до листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08 при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про визнання неправомірною бездіяльності щодо нерозгляду заяви про передачу земельної ділянки у власність, суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про передачу у власність, що не належить до компетенції суду.
Отже, в даному випадку суддя Рева С.В. перевищив свою компетенцію, визнавши право власності на вказану земельну ділянку та змінивши її цільове призначення, що у черговий раз свідчить про його упередженість і умисний характер допущених ним порушень.
7. Аналогічні порушення, з використанням сторонами типової схеми погашення боргових зобов’язань через визнання судом мирової угоди з відчуженням земельної ділянки в рахунок боргу, суддею Ревою С.В. допущені у визначенні права власності на земельні ділянки загальною площею 25, 18 га. Зокрема, на 11,21 га по 7-ми цивільних справах за позовами Григор'єва В.Г. і Григор'євої М.Ф. у 2004-2005 роках; на земельні ділянки загальною площею 8,99 га по 6-ти цивільних справах за позовами Рибалтовського В.В. і Рибалтовської Л.М. у 2005 році; на земельні ділянки загальною площею 4,98 га по 3-х цивільних справах за позовами Іцкович М.М. і Іцкович О.Р.
7.1. Так, з матеріалів цивільної справі № 2-2981/04 за позовом Григор’єва В.Г. до Лобзіна Д.Д. вбачається, що в 2004 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив завідомо неправосудне рішення за таких обставин.
30 квітня 2004 року у цивільній справі № 2-2981/04 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Лобзіним Д.Д. та Григор’євим В.Г., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,62 га, що розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єва В.Г. державний акт на земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторонами взагалі не ставилось.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-2981/04 від 30 квітня 2004 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-62/08.
7.2. Вивченням матеріалів цивільної справи № 2-5288/04 за позовом Григор’єва В.Г. до Загоровської З.М. про стягнення боргу за договором позики, яку розглядав суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В., з урахуванням поданої від 01.10.2008р. заяви прокурора про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами за фактами підробки офіційних документів у цій справі, встановлено таке.
12 листопада 2004 року в цивільній справі № 2-5288/04 суддя Рева С.В склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Загоровською З.М. та Григор’євим В.Г., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,48 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 8, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єва В.Г. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-5288/04 від 12 листопада 2004 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-74/08.
7.3. За матеріалами цивільної справи № 2-5289/04 за позовом Григор’єва В.Г. до Войтович С.С. про стягнення боргу за договором позики, яку розглядав суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В., з урахуванням поданої від 01.10.2008 року заяви прокурора про перегляд ухвали суду у зв’язку з нововиявленими обставинами за фактами підробки офіційних документів у цій справі, встановлено таке.
12 листопада 2004 року в цивільній справі № 2-5289/04 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Войнович С.С. та Григор’євим В.Г., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,48 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 8, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єва В.Г. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-5289/04 від 12 листопада 2004 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-69/08.
Аналогічні порушення матеріального і процесуального права у переоформленні права власності на земельні ділянки допущені суддею Ревою С.В. при розгляді позовів Григор’євої М.Ф.
7.4. Так, із матеріалів цивільної справи № 2-1959/05 за позовом Григор’євої М.Ф. до Савчина С.М. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
31 січня 2005 року в цивільній справі № 2-1959/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Савчиним С.М. та Григор’євою М.Ф., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,56 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єву М.Ф. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-1959/05 від 31 січня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-39/08.
7.5. За матеріалами цивільної справи № 2-1960/05 за позовом Григор’євої М.Ф. до Бронич А.С. про стягнення боргу за договором позики, яку розглядав суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В., вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
02 лютого 2005 року в цивільній справі № 2-1960/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив свідомо незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Бронич А.С. та Григор’євою М.Ф., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єву М.Ф. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-1960/05 від 02 лютого 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-40/08.
7.6. За матеріалами цивільної справи № 2-2148/05 за позовом Григор’євої М.Ф. до Сливи Л.В. про стягнення боргу за договором позики, яку розглядав суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В., вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив свідомо неправосудне рішення за таких обставин.
22 лютого 2005 року в цивільній справі № 2-2148/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сливою Л.В. та Григор’євою М.Ф., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єву М.Ф. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-2148/05 від 22 лютого 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-36/08.
7.7. За матеріалами цивільної справи № 2-2075/05 за позовом Григор’євої М.Ф. до Ляба В.І. про стягнення боргу за договором позики, яку розглядав суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В., вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив свідомо неправосудне рішення за таких обставин.
01 лютого 2005 року в цивільній справі № 2-2075/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Ляба В.І. та Григор’євою М.Ф., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Григор’єву М.Ф. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-2075/05 від 01 лютого 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-38/08.
7.8. Із матеріалів цивільної справи № 2-2623/05 за позовом Рибалтовського В.В. до Баєвої Н.А. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив свідомо неправосудне рішення за таких обставин.
17 березня 2005 року в цивільній справі № 2-2623/05 він склав, підписав і в судовому засіданні проголосив свідомо незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Баєвою Н.А. та Рибалтовським В.В., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,70 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Рибалтовського В.В. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-2623/05 від 17 березня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-34/08.
7.9. Із матеріалів цивільної справи № 2-4931/05 за позовом Рибалтовського В.В. до Щербини Г.А. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив свідомо неправосудне рішення за таких обставин.
11 липня 2005 року в цивільній справі № 2-4931/05 він склав, підписав і в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Щербиною Г.А. та Рибалтовським В.В., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,47 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 23, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Рибалтовського В.В. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-4931/05 від 11 липня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-75/08.
7.10. Із матеріалів цивільної справи № 2-7158/05 за позовом Рибалтовського В.В. до Балик Л.М. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив свідомо неправосудне рішення за таких обставин.
29 вересня 2005 року в цивільній справі № 2-7158/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Балик Л.М. та Рибалтовським В.В., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,70 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Рибалтовського В.В. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-7158/05 від 29 вересня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-37/08.
7.11. Із матеріалів цивільної справи № 2-4441/05 за позовом Рибалтовського В.В. до Пиріжок А.В. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив свідомо неправосудне рішення за таких обставин.
10 червня 2005 року в цивільній справі № 2-4441/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Пиріжок А.В. та Рибалтовським В.В., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку площею 1,74 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Рибалтовського В.В. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-4441/05 від 10 червня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-68/08.
7.12. Із матеріалів цивільної справі № 2-4932/05 за позовом Рибалтовської Л.М. до Михайленко О.П. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
11 липня 2005 року в цивільній справі № 2-4932/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Михайленко О.П. та Рибалтовською Л.М., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Рибалтовську Л.М. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене у цивільній справі № 2-4932/05 від 11 липня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-33/08.
7.13. Із матеріалів цивільної справи № 2-5001/05 за позовом Рибалтовської Л.М. до Якименко А.І. вбачається, що в 2005 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
14 липня 2005 року в цивільній справі № 2-5001/05 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Якименко А.І. та Рибалтовською Л.М., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Рибалтовську Л.М. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі № 2-5001/05 від 14 липня 2005 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-32/08.
7.14. Із матеріалів цивільної справи № 2-4524/06 за позовом Іцкович М.М. до Нікітної Г.М. вбачається, що в 2006 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив завідомо неправосудне рішення за таких обставин.
18 липня 2006 року в цивільній справі № 2-4524/06 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Нікітною Г.М. та Іцкович М.М., яким визнав за останнім право власності на земельну ділянку № 42 площею 1,63 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 14, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Іцкович М.М. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі 2-4524/06 від 18 липня 2006 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-71/08.
7.15. Із матеріалів цивільної справи № 2-4525/06 за позовом Іцкович О.Р. до Асауленко В.П. вбачається, що в 2006 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
18 липня 2006 року в цивільній справі № 2-4525/06 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Асауленко В.П. та Іцкович О.Р., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку № 52 площею 1,66 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 14, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Іцкович О.Р. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
12.11.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене у цивільній справі 2-4525/06 від 18 липня 2006 року скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу по справі № 8-70/08.
7.16. Із матеріалів цивільної справи № 2-4526/06 за позовом Іцкович О.Р. до Попова П.Л., а також матеріалів прокурорської перевірки за фактами вчинення підробки офіційних документів вбачається, що в 2006 році суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. постановив неправосудне рішення за таких обставин.
18 липня 2006 року в цивільній справі № 2-4526/06 він склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Поповим П.Л. та Іцкович О.Р., яким визнав за останньою право власності на земельну ділянку № 10 площею 1,69 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17, та зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на Іцкович О.Р. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
18.04.2008 року за результатами розгляду заяви прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене в цивільній справі 2-4526/06 від 18 липня 2006 року, скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-35/08.
Таким чином, у розгляді і вирішенні зазначених 16-ти цивільних справ, зокрема, за позовними заявами Григор’єва В.Г. і Григор’євої М.Ф. на земельні ділянки загальною площею 11,21 га в 7-ми цивільних справах у 2004-2005 роках; на земельні ділянки загальною площею 8,99 га в 6-ти цивільних справах за позовами Рибалтовського В.В. і Рибалтовської Л.М. у 2005 році; на земельні ділянки загальною площею 4,98 га по 3-м цивільним справам за позовами Іцкович М.М. і Іцкович О.Р. у 2006 році (всього 25,18 га), суддя Рева С.В. допустив такі типові істотні порушення норм процесуального й матеріального права:
- в ході розгляду і вирішення питання власності щодо цих земельних ділянок, що розташовані на території Овідіопольського району Одеської області, суддя умисно порушив правила підсудності;
- суддя умисно порушив встановлену пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України пряму заборону громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати вказані земельні ділянки, а також передбачені законом наслідки порушення вказаної заборони - всі укладені під час дії такої заборони угоди є недійсними з моменту їх посвідчення.
До того ж, ухвали судді Реви С.В. не містять мотивації таким рішенням. А для скасування цих рішень, що вирішували набуття права власності на основне національне багатство України – землю (ст. 14 Конституції), за вказаними прокурором підставами судді було потрібно лише 10 хвилин робочого часу (див., наприклад, справу № 7260/08, а.с. 43, 44; справа № 2-7259/08 а.с. 47, 48 і інші);
- вирішивши з власної ініціативи питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити позивачам державний акт на земельну ділянку, суддя Рева С.В. у судовому рішенні вийшов за межі компетенції суду і продемонстрував упереджене ставлення на користь позивачів;
- із рішень районного суду про задоволення заяв позивачів щодо затвердження мирової угоди з відповідачами вбачається, що суддя Рева С.В. послався на зроблені сторонами заяви та дані, отримані невизначеним способом державні акти про право власності на земельні ділянки, письмові заяви позивачів, мирові угоди, в яких навіть при візуальному огляді підписи позивачів викликають серйозні сумніви у справжності. Сумнівним є й те, що зазначені особи взагалі уклали між собою мирову угоду. Зазначені обставини судом фактично не досліджувалися;
- окрім цього, до протоколів судового засідання, складених під час вирішення справ, які є офіційними документами, були внесені свідомо неправдиві відомості щодо участі позивачів Григор’єва В.Г., Григор’євої М.Ф., Рибалтовського В.В., Рибалтовської Л.М., Іцкович М.М., Іцкович О.Р., зроблених останніми заяв і пояснень, бо насправді, що встановлено органами прокуратури, вони особистої участі в судових засіданнях не брали, не робили і не підписували заяв, оскільки відповідачам вони взагалі не позичали зазначені у позовних заявах кошти;
- згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо районних державних адміністрацій належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відношень. Але незважаючи на те, що вирішення зазначених справ безпосередньо стосується реалізації законних прав та інтересів районних державних адміністрацій, ці справи суддя Рева С.В. розглядав без залучення до участі представників районної державної адміністрації;
- заяви позивачів про стягнення боргу за договором позики, всупереч вимогам ст. 119 ЦПК України, не містили доказів на підтвердження викладених обставин, а саме дійсного договору позики, підписані не позивачами, а іншою особою з підробленням підписів позивачів, і тому не повинні були розглядатись Київським районним судом м. Одеси.
8. В процесі додаткової перевірки виявлено ще 42 архівних цивільних справи за 2006, 2007 і 2008 роки, в яких суддя Рева С.В. за звичною для себе схемою виніс відповідні незаконні й необґрунтовані судові рішення щодо затвердження мирових угод між сторонами через розрахунок відповідачів за борговими зобов’язаннями належними їм за правом приватної власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Загалом, цими незаконними судовими рішеннями, всупереч встановленій законом забороні на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, правилам підсудності, нормам матеріального права, суддя Рева С.В. незаконно визнав за позивачами право приватної власності на вказані земельні ділянки загальною площею – 335,94 га (2006 – 102,88 га, 2007 – 224,0412 га, 2008 – 8,02 га). Виходячи за межі позовних вимог суддя Рева С.В. без залучення до участі у судовому розгляді зобов'язав відділи земельних ресурсів відповідних районних державних адміністрацій Одеської області оформити на визнаних судом нових «власників» державні акти на ці земельні ділянки.
Зазначені рішення до цього часу не були відомі органам прокуратури, а тому досі не оскаржені в апеляційному порядку або шляхом подання прокурором заяви про скасування вказаних рішень за нововиявленими обставинами. Ці обставини потребують правової оцінки органів прокуратури і вирішення останніми питання про вжиття заходів на захист інтересів держави.
8.1. 13.06.2006 року в цивільній справі № 2- 3999/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Чабановою А.В. та Мараренко А.О., яким визнав за Чабановою А.В. право власності на земельну ділянку № 297 площею 4,23 га, яка розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 21.
У матеріалах справи, зокрема, на позовній заяві відсутні вказівки судді Реві С.В. щодо прийняття справи до розгляду. Тобто справу суддя Рева С.В. обрав і прийняв до розгляду з порушенням вимог щодо розподілу справ у суді. Цей факт свідчить про ознаки упередженості в діях судді.
Також у позовній заяві зазначено місце проживання Мараренко А.О.: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 43 а, кв. 8. Ця адреса відповідачів вказана у значній кількості позовних заяв і була зручною судді Реві С.В. для дотримання видимості підсудності цих справ. Водночас, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи (які за смислом закону не збігаються), є паспорт громадянина України. У матеріалах справи є копія сторінок 10-11 загальногромадянського паспорта Мараренко А.О. (а.с. 8) з чітко визначеною єдиною адресою її проживання з 16.09.1990 року: Фонтанська сільрада Комінтернівського району Одеської області. Ця адреса збігається з районом розташування земельної ділянки.
Таким чином, із матеріалів справи очевидно вбачається, що вказаний позов мав пред’являтись до Комінтернівського районного суду Одеської області, і прийнятий до розгляду суддею Ревою С.В. з грубим порушенням правил підсудності. Не встановлення цього очевидного факту та ігнорування непідсудності цієї справи Київському районному суду м. Одеси є умисним порушенням вимог процесуального закону суддею Ревою С.В.
8.2. 31.07.2006 року в цивільній справі № 2-4943/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Коваленко В.Г. та Мотовіц С.В., яким визнав за Коваленко В.Г. право власності на земельну ділянку № 37 площею 1,48 га, яка розташована на території Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 8.
У матеріалах справи, зокрема, на позовній заяві відсутні вказівки судді Реві С.В. щодо прийняття справи до розгляду. Тобто, суддя Рева С.В. прийняв справу до провадження з порушенням вимог щодо розподілу справ в суді. Цей факт свідчить про ознаки упередженості в діях судді.
8.3. 07.07.2006 року в цивільній справі № 2-4370/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сімашевим Д.О. та Нєдєлко О.А., 1942 р.н., якою визнав за Сімашевим Д.О., за рахунок погашення перед ним боргу в розмірі 750.000 грн., право власності на земельну ділянку № 298 площею 4,23 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 21.
У матеріалах справи, зокрема, на позовній заяві відсутні вказівки судді Реві С.В. щодо прийняття справи до розгляду. Таким чином, суддя Рева С.В. самовільно, порушуючи встановлений порядок, розподілив собі до провадження вказану справу. Цей факт свідчить про ознаки упередженості в діях судді.
У позовній заяві, як і в іншій цивільній справі № 2-3999/06 стосовно Мараренко А.О., зазначено місце проживання Сімашева Д.О.: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 43 а, кв. 8. Водночас, у матеріалах справи є копія сторінок 10-11 загальногромадянського паспорта Сімашева Д.О. з чітко визначеною єдиною адресою його реєстрації з 23.03.1994 року: вул. Одеса, вул. Гаванна, буд. 7, кв. 34 (Жовтневий район м. Одеси).
Адреса відповідача – Нєдєлко О.А., 1942 р.н., у позовній заяві вказана така: м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 19 а, кв. 15. Копії сторінок 10-11 її загальногромадянського паспорта у справі відсутні, що свідчить про ігнорування суддею необхідності перевірки правил підсудності справи. Водночас, у долученій до матеріалів справи борговій розписці Нєдєлко О.А. власноручно зазначає, що проживає в с. Фонтанка Комінтернівського району, вул. Центральна, буд. 24, кв. 20.
Таким чином, суддя Рева С.В. у черговий раз порушив порядок розподілу в суді і правила підсудності вказаної цивільної справи.
8.4. 24.07.2006 року в цивільній справі № 2-4854/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сімашевим Д.О. та Каплюченко В.Т., 1946 р.н., яким визнав за Сімашевим Д.О., за рахунок погашення перед ним боргу на суму у 525.000 грн., право власності на земельну ділянку № 64 площею 10,22 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Як і в інших справах, у вирішенні цієї справи явні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону і упередженість у діях судді. Зокрема:
- незважаючи на те, що заступник голови суду Сватаненко В.І., уповноважений наказом голови суду здійснювати розподіл цивільних справ між суддями, а також голова суду, у відпустці не перебували, суддя Рева С.В. самовільно, з порушенням встановленого порядку розподілив сам собі до розгляду вказану цивільну справу. Про це свідчить накладена на позовній заяві віза цього судді: «Приймаю до розгляду. 12.07.2006 року»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Вказаний у додатках до позовної заяви договір позики, на який суддя Рева С.В. посилається в тексті судового рішення у справі від 06.02.2007 року, до позовної заяви доданий не був. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місце проживання відповідачки Каплюченко В.Т. вказано стандартне, як і для багатьох інших справ, які розглядав суддя Рева С.В.: м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 19 а, кв.13 (наприклад, у справі № 2-6265/06 місце проживання відповідача Яцук Г.І. також вказано: м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 19 а, кв. 13 тощо). При цьому в матеріалах справи, безпосередньо у розписці Каплюченко В.Т. в отриманні позики, і копіях сторінок 10-11 паспорта відповідачки однозначно вказано єдине зареєстроване місце її проживання: м. Южний, вул. Будівельна, буд. 9, кв. 226.
Згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи (які за приписами закону не збігаються), є паспорт громадянина України.
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим, ухвала суду від 12.07.2006 року про відкриття провадження у справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною. Відповідно, справу розглядав некомпетентний суд;
- наявна у справі мирова угода від 24.07.2006 року між Сімашевим Д.О. і Каплюченко В.Т. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі.
У мировій угоді підпис Каплюченко В.Т. має очевидні відмінності від її підпису у паспорті та розписці в отриманні позики, а підпис Сімашева Д.О. – очевидні відмінності від його підпису у паспорті і позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте їх фактично суддя Рева С.В. не досліджував, а справу вирішив максимально швидко – 24.07.2006 року, в день отримання суддею особисто вказаної мирової угоди (позовна заява надійшла до суду 12.07.2006 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України про виключну підсудність також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка територіально розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Отже, суддя Рева С.В. у черговий раз проігнорував вимоги закону щодо підсудності справи, яку незаконно розглянув і вирішив;
- у мотивувальній частині суддя Рева С.В. зазначив, що вказана мирова угода не суперечить закону, в черговий раз свідомо проігнорувавши встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
8.5. 27.07.2006 року в цивільній справі № 2-4855/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Засмієнком В.В. та Макарчук Т.І., відповідно до якої Макарчук Т.І., 1927 р.н., на погашення боргу в розмірі 1.000.000 грн. за договором позики передає Засіменко В.В. у власність земельну ділянку № 65 площею 10,22 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Засмієнко В.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Вказана справа № 2-4855/06 не була підсудною Київському районному суду міста Одеси. Оскільки, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за місцем її перебування. Як вбачається з матеріалів справи у позовній заяві адреса відповідача вказана: «м. Одеса, вул. Космонавтов, буд. 13 а кв. 24». Проте, ці дані суперечать відомостям, викладеним у інших матеріалах справи. Так, у копіях сторінок 10-11 загальногромадянського паспорта Макарчук Т.І., копії розписки від 05.07.2006 року, що виконана відповідачкою особисто, а також у аналогічній розписці від 05.07.2006 року, що виконана друкованим способом, чітко й однозначно зазначено місце реєстрації і фактичного проживання відповідачки Макарчук Т.І.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Кооперативна, буд. 55. З місцем реєстрації і проживання відповідачки збігається й місце розташування вказаної земельної ділянки.
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України ухвала суду від 18.07.2006 року про відкриття провадження у справі № 2-4855/06, де безпідставно вказано, що справа є підсудною Київському районному суду м. Одеси, - є незаконною, винесеною суддею Ревою С.В. з умисним порушенням правил підсудності.
Упередженість судді Реви С.В. проглядається і в отриманні вказаної справи до провадження з порушенням встановлених правил розподілу справ між суддями. Зокрема, позовна заява Засіменко В.В. у цій справі зареєстрована надходженням до суду 18.07.2006 року, вх. № 15771. На позовній заяві відсутня вказівка заступника голови суду Сватаненка В.І., який уповноважений здійснювати розподіл цивільних справ між суддями, про розподіл вказаної справи судді Реві С.В. Водночас наявна рукописна віза судді Реви С.В. «Приймаю до розгляду. 18.07.2006». Згідно з наданою інформацією щодо відпусток голови, в.о. голови та заступників голови суду в період 2006-2010 роки вбачається, що Сватаненко В.І. та голова суду Жуковський О.Г. на 18.07.2006 року у відпустках не перебували.
Звертає увагу факт зафіксованої присутності при складанні наявної у матеріалах справи боргової розписки свідків Шамаєва О.І. (м. Одеса, Дніпропетровська дорога, буд. 60, кв. 65) і Баловнева А.А. (с. Фонтанка, Комінтернівського району, вул. Маринеско, буд. 7), які проживають в інших районах Одеської області і не пов’язані родинними відносинами із відповідачкою.
Ці самі особи (Шамаєв О.І., Баловнев А.А.) виступали свідками і при складанні розписок щодо отримання в борг значних грошевих сум іншими літніми громадянами, які у подальшому, за рішеннями судді Реви С.В., передавали позикодавцям у рахунок боргу земельні ділянки.
Наприклад, за матеріалами справи № 2-4370/06 Шамаєв О.І. і Баловнев А.А. також виступали свідками складання розписок відповідачкою Нєдєлко О.А., 1942 р.н. А 07.07.2006 року в цивільній справі № 2-4370/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сімашевим Д.О. та Нєдєлко О.А., яким визнав за Сімашевим Д.О., в рахунок погашення перед ним боргу у 750.000 грн., право власності на земельну ділянку № 298 площею 4,23 га, що належала за правом приватної власності Нєдєлко О.А. і розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 21.
Шамаєв О.І. і Баловнев А.А. також були свідками при складанні розписки Іванчук Е.М., 1946 р.н., на суму 1.000.000 грн. Згідно з рішенням від 27.07.2006 року в цивільній справі № 2-4908/06 суддя Рева С.В. затвердив мирову угоду, внаслідок чого Іванчук Е.М. передала іншій особі (позивачу) в рахунок погашення боргу земельну ділянку площею 10,22 га.
Наявна у справі мирова угода від 27.07.2006 року між Засмієнком В.В. та Макарчук Т.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі.
8.6. У той самий день, 27.07.2006 року в цивільній справі № 2-4908/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Титомиром О.С. та Іванчук Е.М., відповідно до якої Іванчук Е.М. за рахунок погашення боргу в розмірі 1.000.000 грн. за договором позики передає у власність Титомир О.С. земельну ділянку площею 10,22 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Титомиром О.С. право власності на вказану земельну ділянку.
Звертає увагу факт, що у справі № 2-4855/06, яку аналогічно вирішив суддя Рева С.В. у той же день, що і у справі № 2-4908/06, розглянуто питання про зміну власника земельної ділянки також площею 10,22 га, що розміщена в одному районі із земельною ділянкою у справі № 2-4908/06 - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Шамаєв О.І. і Баловнев А.А. також, як і в інших справах, зазначені свідками при складанні боргової розписки Іванчук Е.М., 1946 р.н., на суму 1.000.000 грн.
Окрім ухвалення у справі № 2-4908/06 очевидно незаконного рішення, з порушенням встановленої законом заборони щодо будь-яких форм відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з вивчення матеріалів справи вбачаються й інші ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. правил підсудності, упередженого розгляду справи.
Так, аналогічно до цивільної справи № 2-4855/06, суддя Рева С.В., в порушуючи правила розподілу справ між суддями, самовільно розподілив собі до провадження вказану справу.
Суддя також проігнорував той факт, що до позовної заяви додана копія паспорта не відповідачки Іванчук Е.М., а її чоловіка - Іванчука М.М.
У позовній заяві Титомира О.С. про стягнення боргу з Іванчук Е.М. адреса відповідачки зазначена як: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 104/3, кв. 18. Проте, як і в інших справах, суддя Рева С.В. умисно проігнорував наявні у справі відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Південна, буд. 21 (копія с. 10-11 паспорта, розписки від 05.07.2006 року). Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим ухвала суду від 18.07.206 року про відкриття провадження у справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
Наявна у справі мирова угода від 27.07.2006 року між Титомиром О.С. та Іванчук Е.М. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Іванчук Е.М. має очевидні відмінності від її підпису в рукописній розписці в отриманні позики, а підпис Титомира О.С. – очевидні відмінності від його підпису у позовній заяві. Ці обставини мали б викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте їх суддя Рева С.В. фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди.
Справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.7. 07.09.2006 року в цивільній справі № 2-5555/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сотніковим С.В. та Завадовською А.О., 1926 р.н., відповідно до якої Завадовська А.О. за рахунок погашення боргу в розмірі 500.000 грн. за договором позики передає у власність Сотнікову С.В. земельну ділянку площею 10,22 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Сотніковим С.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи явні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону і упередженість у діях. Зокрема:
- незважаючи на перебування у відпустці з 24.07. по 01.09.2006 року заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, голова суду у відпустці не перебував. Отже, справу самовільно розподілив собі суддя Рева С.В. 31.08.2006 року з умисним порушенням вимог щодо розподілу справ у суді;
- до позовної заяви не було додано розписки про отримання Завадовською А.О. вказаної позики, що є основним документом на підтвердження наявності спору. Таким чином, винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 31.08.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі є безпідставною;
- у позовній заяві, як і в низці інших справ (див., наприклад, справи №№ 2- 3999/06, місце проживання відповідача Мараренко А.О.; 2-4370/06, місце проживання позивача Сімашева Д.О. тощо), місце проживання відповідачки вказано стандартне: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 43 а, кв. 8. Проте, суддя Рева С.В. у черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Завадовської А.О.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Прикордонна (копії сторінок 10-11 паспорта). Місце проживання відповідача збігається із місцем розміщення вказаної земельної ділянки.
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим ухвала суду від 31.08.2006 року про відкриття провадження у справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 07.09.2006 року між Сотніковим С.В. та Завадовською А.О. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день вирішення справи. У мировій угоді підпис Завадовської А.О. має очевидні відмінності від її підпису у паспорті та в доданих разом із мировою угодою розписках в отриманні позики, а підпис Сотнікова С.В. – очевидні відмінності від його підпису у позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди;
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.8. 28.09.2006 року в цивільній справі № 2-5802/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Ільченко Тетяною Іванівною та Лановенком М.С., 1946 р.н., відповідно до якої Лановенко М.С. за рахунок погашення боргу в розмірі 10.000 грн. за договором позики передає у власність Ільченко Т.І. земельну ділянку № 12 площею 3,86 га, що розташована на території Дальницької селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 25, а також визнав за Ільченко Т.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи явні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону і упередженість у діях. Зокрема:
- у позовній заяві місцем реєстрації відповідача Лановенко М.С. безпосередньо вказано: с. Дальник, вул. Горностаєва, буд. 25 (що підтверджується копіями сторінок 10-11 паспорту), а місце проживання: м. Одеса, вул. Тульська, б. 58. Згідно ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Проте, суддя Рева С.В. у черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим ухвала суду від 20.09.2006 року про відкриття провадження у справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
- Наявна у справі мирова угода від 28.09.2006 року між Ільченко Т.І. та Лановенком М.С. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі.
- У мировій угоді підпис за Лановенко М.С. поставила Кисельова В.Ю. – донька і помічниця Кисельової І.А., керівника ТОВ «Департамент дотримання законності», яка була відомою мешканцям Одеської області як така, що скуповувала землі сільськогосподарського призначення в Одеській області. Кисельова В.Ю. діяла за нотаріально засвідченим дорученням від 13.09.2006 року, брала участь у судовому засіданні 28.09.2006 року, надала без реєстрації в канцелярії суду особисто судді Реві С.В. вказану мирову угоду для розгляду.
У матеріалах кримінальної справи № 058201000125 з обвинувачення Кисельової І.А. за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України; Добинди В.А. за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України щодо спроби шахрайським шляхом заволодіти квартирами Генерального консульства Греції у м. Одесі, є відомості про видачу 22.07.2008 року Кисельовою І.А. доручення на ім’я Ільченко Тетяни Іванівни, зареєстрованого приватним нотаріусом Гарскою В.В. за № 3037 на бланку ВКО 815480 (обвинувальний висновок, а.с. 34, 62).
Зазначені обставини свідчать про документально підтверджену участь Кисельової І.А. та її доньки Кисельової В.Ю. у переоформленні власника вказаної земельної ділянки на підставі незаконного рішення судді Реви С.В., що було для цих осіб звичайною практикою використання судових рішень для незаконного скуповування земель сільськогосподарського призначення в Одеській області;
- при цьому підпис Лановенко М.С. у рукописній розписці від 24.06.2006 року в отриманні позики має очевидні відмінності від зразка його підпису у паспорті (копія наявна в матеріалах справи), а підпис Ільченко Т.І. в мировій угоді має очевидні ознаки відмінності від її підпису у позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справа вирішена максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди;
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки, згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Дальницької селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
8.9. 28.09.2006 року по цивільній справі № 2-5804/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Ільченко Тетяною Іванівною та Герасимчуком Василем Івановичем, відповідно до якої Герасимчук В.І. за рахунок погашення боргу в розмірі 9.000 грн. за договором позики передає у власність Ільченко Т.І. земельну ділянку № 9 площею 3,53 га, що розташована на території Дальницької селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 25, а також визнав за Ільченко Т.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи явні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженість у діях. Зокрема:
- у позовній заяві місцем реєстрації відповідача Герасимчук В.І. безпосередньо вказано: с. Дальник, вул. Горностаєва, буд. 163 (що підтверджується копіями сторінок 10-11 паспорта), а місце проживання: м. Одеса, вул. Обільна, буд. 36. У нотаріально засвідченому дорученні від 08.09.2006 року, щодо уповноваження Кисельової В.Ю. на представництво інтересів Герасимчука В.І. в судових органах, також зазначено єдину адресу проживання Герасимчука В.І.: Одеська область, Овідіопольський район, с. Дальник, вул. Горностаєва, буд. 163.
Згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за місцем її перебування. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим ухвала суду від 20.09.2006 року про відкриття провадження у справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
- Наявна у справі мирова угода від 28.09.2006 року між Ільченко Т.І. та Герасимчуком В.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі – 28.09.2006 року.
- У мировій угоді підпис за Герасимчука В.І. поставила Кисельова В.Ю. – донька і помічниця Кисельової І.А., керівника ТОВ «Департамент дотримання законності», яка була відомою мешканцям Одеської області як така, що скуповувала землі сільськогосподарського призначення в Одеській області. Кисельова В.Ю. діяла за нотаріально засвідченим дорученням від 08.09.2006 року, брала участь у судовому засіданні 28.09.2006 року, надала без реєстрації в канцелярії суду особисто судді Реві С.В. вказану мирову угоду для розгляду.
У матеріалах кримінальної справи № 058201000125 з обвинувачення Кисельової І.А. за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України; Добинди В.А. за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3 КК України щодо спроби шахрайським шляхом заволодіти квартирами Генерального консульства Греції у м. Одесі, є відомості про видачу 22.07.2008 року Кисельовою І.А. доручення на ім’я Ільченко Тетяни Іванівни, зареєстрованого приватним нотаріусом Гарскою В.В. за № 3037 на бланку ВКО 815480 (обвинувальний висновок, а.с. 34, 62).
Зазначені обставини свідчать про документально підтверджену участь Кисельової І.А. та її доньки Кисельової В.Ю. у систематичному, починаючи з 2006 року, переоформленні власників земельних ділянок, що було для цих осіб звичайною практикою використання судових рішень для незаконного скуповування земель сільськогосподарського призначення в Одеській області.
- При цьому підпис Герасимчука В.І. в рукописній розписці від 04.07.2006 року в отриманні позики має очевидні відмінності від зразка його підпису в паспорті (копія наявна в матеріалах справи), а підпис Ільченко Т.І. в мировій угоді має очевидні ознаки відмінності від її підпису у позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справа вирішена максимально швидко – за 10 хвилин у попередньому судовому засіданні, 28.09.2006 року - в день отримання особисто вказаної мирової угоди (позовна заява надійшла до суду 19.09.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Дальницької селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Цей факт підтверджується матеріалами справи, зокрема, зазначений суддею Ревою С.В. у судовому рішенні у справі від 28.09.2006 року.
Слід зазначити, що в один день, 28.09.2006 року, завдяки незаконним судовим рішенням, ухваленим суддею Ревою С.В. безпідставно на користь позивача, за участі відомої одеській громаді особи, що скуповує в населення в Одеській області землі - Кисельової В.Ю., на порушення прямої законної заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення, - за громадянкою Ільченко Т.І. судом визнано право власності на дві земельні ділянки №№ 9, 12 площею, відповідно, 3,53 і 3,86 га, а усього - 7,39 га, що розташовані на території Дальницької селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 25.
8.10. 13.10.2006 року в цивільній справі № 2-5957/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Дьяковою В.В. та Стіпікіною Г.М., 1937 р.н., відповідно до якої Стіпікіна Г.М. за рахунок погашення боргу в розмірі 653.900 грн. за договором позики передає у власність Дьяковій В.В. земельну ділянку без номеру площею 11,14 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Дьяковою В.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону і упередженість у діях. Зокрема:
- у позовній заяві місцем проживання відповідача вказано: м. Одеса, вул. Шишкіна, буд. 58, корп. 2, кв. 52. Проте, згідно з наявними в матеріалах справи розписками від 25.08.2006 року і копіями сторінок 10-11 паспорта зареєстрованим і фактичним місцем проживання відповідачки Стіпікіної Г.М. вказано: Одеська область, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, буд. 76. Згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за місцем її перебування. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим ухвала суду від 29.09.2006 року про відкриття провадження у справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 13.10.2006 року між Дьяковою В.В. та Стіпікіною Г.М. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі;
- у мировій угоді від 13.10.2006 року підпис Стіпікіної Г.М. має очевидні відмінності від її підпису в розписках від 25.08.2006 року щодо отримання позики, виконаних рукописним і друкованим способом, а підпис Дьякової В.В. є абсолютно відмінним від її підпису у позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності позовної заяви, боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання суддею особисто вказаної мирової угоди, в ході попереднього судового засідання 13.10.2006 року;
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.11. 17.10.2006 року в цивільній справі № 2-6265/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, у саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Конопельською О.Ф. та Яцук Г.І., відповідно до якої Яцук Г.І. в рахунок погашення боргу у розмірі 2.020.000 грн. за договором позики передає у власність Конопельській О.Ф. ½ частину земельної ділянки без номеру загальною площею 11,29 га., тобто земельну ділянку площею 5,645 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Конопельською О.Ф. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженість у діях судді. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок розподілу цивільних справ у суді, самовільно обрав і розподілив собі 27.09.2006 року вказану справу до розгляду;
- до позовної заяви не було додано розписки про отримання Яцук Г.І. позики в розмірі 2.020.000 грн., що є основним документом на підтвердження наявності спору. Таким чином, винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 03.10.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі є безпідставною;
- у позовній заяві, як і в інших справах (див., наприклад, справа № 2-4370/06, місце проживання відповідача – Нєдєлко О.А., 1942 р.н., та ін.), місцем проживання відповідача Яцук Г.І. вказано: м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 19 а, кв. 13. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання Яцук Г.І.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, буд. 61 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 03.10.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
- Наявна у справі мирова угода від 17.10.2006 року між Конопельською О.Ф. та Яцук Г.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто, цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день вирішення справи. У мировій угоді підпис Яцук Г.І. має очевидні відмінності від її підпису у паспорті та в доданих разом із мировою угодою розписках в отриманні позики, а підпис Конопельської О.Ф. – очевидні відмінності від її підпису у позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, в процесі попереднього судового засідання.
- Справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.12. 17.10.2006 року в цивільній справі № 2-6266/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Семенцовою Н.В. та Яцук Г.І., відповідно до якої Яцук Г.І. за рахунок погашення боргу в розмірі 2.020.000 грн. за договором позики передає у власність Семенцової Н.В. ½ частину земельної ділянки б/н загальною площею 11,29 га, тобто земельну ділянку б/н площею 5,645 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Конопельською О.Ф. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженість у діях. Зокрема:
- через винесення суддею Ревою С.В. аналогічного за схемою незаконного судового рішення, і в той самий день, Яцук Г.І. перереєструвала право власності на іншу частину вказаної земельної ділянки загальною площею 11,29 га, тобто на земельну ділянку площею 5,645 га, на Конопельську О.Ф. у вище розглянутій справі № 2-6265/06;
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок розподілу цивільних справ у суді, самовільно обрав і розподілив собі 07.09.2006 року вказану справу до розгляду;
- до позовної заяви не було додано розписки про отримання Яцук Г.І. позики в розмірі 2.020.000 грн., що є основним документом на підтвердження наявності спору. Таким чином, винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 25.09.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі є безпідставною;
- у позовній заяві, як і в низці інших справ (див., наприклад, справа № 2-4370/06, місце проживання відповідача – Нєдєлко О.А., 1942 р.н. і ін.), місцем проживання відповідача Яцук Г.І. вказано: м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 19 а, кв. 13. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, зокрема Яцук Г.І.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, буд. 61 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 03.10.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
- Наявна у справі мирова угода від 17.10.2006 року між Семенцовою Н.В. та Яцук Г.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день вирішення справи. У мировій угоді підпис Семенцової Н.В. має очевидні відмінності від її підпису у позовній заяві і паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, в процесі попереднього судового засідання.
- Справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно із вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.13. 24.10.2006 року в цивільній справі № 2-6390/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Здарським Р.В., 1983 р.н., та Решетько Г.П., 1925 р.н., відповідно до якої Решетько Г.П. за рахунок погашення боргу в розмірі 550.000 грн. за договором позики передає у власність Здарського Р.В. земельну ділянку без номеру загальною площею 11,10 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Здарським Р.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженість у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок розподілу цивільних справ у суді, самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: підпису позивача із зазначенням дати її подання. Тобто, суддя Рева С.В., умисно порушуючи прямі вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, діючи упереджено, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- до позовної заяви не було додано розписки про отримання Решетько Г.П. позики в розмірі 550.000 грн., що є основним документом на підтвердження наявності спору. Таким чином, винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 16.10.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі є безпідставною і незаконною;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Решетько Г.П. вказано: м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 23, кв. 95. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Решетько Г.П.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Степова, буд. 6 (копії сторінок 10-11 паспорту). Місце проживання відповідача збігається з місцем вказаної земельної ділянки.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 16.10.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 24.10.2006 року між Здарським Р.В. та Решетько Г.П., 1925 р.н., не містить відомостей про надходження цього документу до канцелярії суду, тобто суддя Рева С.В. отримав цей документ особисто, в день вирішення справи. У мировій угоді підпис Здарського Р.В. має очевидні відмінності від зразка його підпису в паспорті. З урахуванням відсутності підпису позивача в позовній заяві ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин у процесі попереднього судового засідання 24.10.2006 року (позовна заява надійшла до суду 16.10.2006 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.14. 24.10.2006 року в цивільній справі № 2-6391/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Бережанським С.А. та Невмержицькою Г.П., 1924 р.н., відповідно до якої Невмержицька Г.П. за рахунок погашення боргу в розмірі 725.000 грн. за договором позики передає у власність Бережанському С.А. земельну ділянку без номеру загальною площею 11,14 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Березанським С.А. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок розподілу справ у суді, 16.10.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану цивільну справу;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати її подання. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження і розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідачки Невмержицької Г.П. вказано: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, буд. 4, кв. 37. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване єдине місце проживання відповідачки, зокрема Невмержицької Г.П.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Степова, буд. 12 (копії сторінок 10-11 паспорту; розписка Невмержицької Г.П. від 03.10.2006 року в отриманні позики). Місце проживання відповідачки збігається з місцем вказаної земельної ділянки.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 16.10.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
- наявна у справі мирова угода від 24.10.2006 року між Березанським С.А. та Невмержицькою Г.П., 1924 р.н., не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день вирішення справи. Справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 24.10.2006 року (позовна заява надійшла до суду 16.10.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.15. 05.01.2007 року в цивільній справі № 2-1919/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Русевим С.І. та Коваль В.В., відповідно до якої Коваль В.В. за рахунок погашення боргу в розмірі 450.000 грн. за договором позики передає у власність Русева С.І. земельну ділянку № 181 «а» загальною площею 5,53 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, а також визнав за Русевим С.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Коваль В.В. вказано: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 14, кв. 192. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Коваль В.В.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Набережна, буд. 2 (копії сторінок 10-11 паспорта, боргова розписка Коваль В.В. від 20.05.2006 року). Місце проживання відповідача збігається з місцем вказаної земельної ділянки.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною.
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевим С.І. та Коваль В.В. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русева С.І. має очевидні відмінності від зразка його підпису в паспорті і позовній заяві, а підпис Коваль В.В. – від підпису в розписці від 20.05.2006 року в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2006 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки, згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.16. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-1920/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди знову між Русевим С.І. (див. справу № 2-1919/07) та Трофименком Е.В., відповідно до якої Трофименко Е.В. за рахунок погашення боргу у розмірі 1.565.500 грн. за договором позики передає у власність Русева С.І. дві земельні ділянки без номеру площею 5,5056 га кожна, тобто земельні ділянки загальною площею 11,0112 га, що розташовані на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Русевим С.І. право власності на вказані земельні ділянки.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В. порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Трофименка Е.В. вказано достатньо стандартне для розглядуваних суддею Ревою С.В. справ (див., наприклад, справа № 2-4370/06, місце проживання відповідача – Нєдєлко О.А., 1942 р.н.; справа № 2-6265/06, місце проживання відповідача Яцук Г.І. і ін.): м. Одеса, пр. М. Жукова, буд. 19 а, кв. 13.
Так, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, зокрема Трофименка Е.В.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Шевченко, буд. 25 (копії сторінок 10-11 паспорта, боргова розписка в отриманні Трофименком Е.В. вказаної позики).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- звертає увагу факт присутності як свідка під час надання позики і складання відповідної розписки гр. Шамаєва О.І., мешканця м. Одеси, який присутній у великий кількості випадків надання позики власникам земельних ділянок Одеської області, право власності яких із часом, через судові рішення судді Реви С.В., переоформлюється на позикодавців (позивачів; див., наприклад, справи №№ 2-4370/06, 2-4855/06, 2-4908/06 і ін.);
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевим С.І. та Трофименком Е.В. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русева С.І. має очевидні відмінності від зразка його підпису в паспорті, а підпис Трофименка Е.В. – від підпису в розписці в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте їх суддя Рева С.В. фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2006 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.17. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-1921/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди знову між Русевим С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07) та Коваль В.І., відповідно до якої Коваль В.І. за рахунок погашення боргу в розмірі 450.000 грн. за договором позики передає у власність Русеву С.І. земельну ділянку № 181 площею 5,53 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, а також визнав за Русевим С.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок розподілу справу у суді, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Коваль В.І. вказано: м. Одеса, вул. Краснова, буд. 14, кв. 192.
Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Коваль В.І.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Набережна, буд. 2 (копії сторінок 10-11 паспорта, розписка від 20.05.2006 року в отриманні Коваль В.І. вказаної позики). Тобто, відповідач у цій справі, Коваль В.І., проживає в одному будинку з відповідачем у справі № 2-1919/07 Ковалем В.В., з яким вони в один день отримали вказані позики від Русева С.І., та в один день – 05.01.2007 року рішеннями судді Реви С.В. переоформили право власності на відповідні земельні ділянки.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. в день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевим С.І. та Коваль В.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русева С.І. має очевидні відмінності від зразка його підпису в позовній заяві і паспорті, а підпис Коваль В.І. – від підпису в розписці в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2006 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.18. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2174/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди знову між Русевим С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07) та Вітюковою Н.Ф., 1936 р.н., відповідно до якої Вітюкова Н.Ф. за рахунок погашення боргу в розмірі 850.000 грн. за договором позики передає у власність Русеву С.І. земельну ділянку без номеру площею 12,73 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Русевим С.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок розподілу справу у суді, 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В. порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Вітюкової Н.Ф. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 104, корп. 3, кв. 17. Проте, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Вітюкової Н.Ф.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Кооперативна, буд. 72 (копії сторінок 10-11 паспорта, розписка від 17.06.2006 року в отриманні Вітюковою Н.Ф. вказаної позики).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевим С.І. та Вітюковою Н.Ф. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто суддя Рева С.В. отримав документ особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русева С.І. має очевидні відмінності від зразка його підпису в позовній заяві і паспорті, а підпис Вітюкової Н.Ф. – від підпису в розписці в отриманні позики. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2006 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.19. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2175/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди знову між Русевим С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07) та Шевчик М.П., 1938 р.н., відповідно до якої Шевчик М.П. за рахунок погашення боргу в розмірі 700.000 грн. за договором позики передає у власність Русеву С.І. земельну ділянку № 167 площею 11,79 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 45, а також визнав за Русевим С.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Таким чином, лише в один день – 05.01.2007 року, суддя Рева С.В. незаконно визнав право власності гр. Русева С.І. на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 46,59 га, розташовані на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Як в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Шевчик М.П., як і відповідача в іншій цивільній справі № 2-2174/07 Вітюкової Н.Ф., вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 104, корп. 3, кв. 17. Проте, цей підозрілий збіг обставин, як і раніше у подібних випадках, не викликав ніяких сумнівів у судді.
Водночас, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Шевчик М.П.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Молодіжна, буд. 13 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевим С.І. та Шевчик М.П. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто суддя Рева С.В. отримав цей документ особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русева С.І. має очевидні відмінності від зразка його підпису в позовній заяві і паспорті, а підпис Шевчик М.П. – від підпису в розписці в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2006 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.20. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2176/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між дружиною Русева С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07) – Русевою О.М. та Невмержицькою Л.І., 1943 р.н., відповідно до якої Невмержицька Л.І. за рахунок погашення боргу в розмірі 800.000 грн. за договором позики передає у власність Русевій О.М. земельну ділянку № 166 площею 10,95 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 45, а також визнав за Русевою О.М. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні типові ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Невмержицької Л.І. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 78, кв. 90. Водночас, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Невмержицької Л.І.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Кооперативна, буд. 45 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевою О.М. та Невмержицькою Л.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русевої О.М. має очевидні відмінності від зразка її підпису у паспорті, а підпис Невмержицької Л.І. – від підпису в розписці в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 10 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.21. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2177/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між дружиною Русева С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07) – Русевою О.М. та Лук’янчуком В.Д., відповідно до якої Лук’янчук В.Д. за рахунок погашення боргу в розмірі 850.000 грн. за договором позики передає у власність Русевій О.М. земельну ділянку без номеру площею 12,90 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Русевою О.М. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і по іншим справам, у вирішенні розглядуваної справи наявні типові ознаки умисного, цілеспрямованого порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону і упередженості в діях судді. Зокрема:
- незважаючи на неперебування заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, у відпустці, суддя Рева С.В., в порушення встановленого порядку, без належного розподілу, 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження», накладена на позовній заяві;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складення і подання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Лук’янчука В.Д. вказано: м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 12, кв. 57. Водночас, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі й очевидні для судді відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Лук’янчука В.Д.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Піонерська, буд. 1 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевою О.М. та Лук’янчуком В.Д. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Русевої О.М. та Лук’янчука В.Д. мають очевидні відмінності від зразків їх підписів у наявних у справі копіях паспортів, крім цього, підпис Русевої О.М. істотно відрізняється від «її підпису» у позовній заяві, а підпис Лук’янчука В.Д. – від підпису в розписці в отриманні позики. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - в день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки, згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 05.01.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя Рева С.В. безпідставно зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і під час вирішення інших цивільних справ щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, суддя Рева С.В. умисно ігнорує той факт, що мирова угода не відповідає вимогам ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 203 ЦК України, іншим нормам матеріального і процесуального права, встановленій Законом прямій забороні на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.22. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2179/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між дружиною Русева С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07) – Русевою О.М. та Губаренком Л.А., відповідно до якої Губаренко Л.А. за рахунок погашення боргу в розмірі 1.000.000 грн. за договором позики передає у власність Русевій О.М. земельну ділянку без номеру площею 11,05 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Русевою О.М. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні типові ознаки умисного, цілеспрямованого порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження», накладена на позовній заяві;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складення і подання позовної заяви. Крім цього, вказаний у додатках до позовної заяви договір позики – не додавався. Тобто, суддя Рева С.В. порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Губаренка Л.А. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 92, кв. 34. Водночас, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі і очевидні для судді відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, а саме Губаренка Л.А.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєвої, буд. 46 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Русевою О.М. та Губаренком Л.А. суперечить вимогам закону, не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русевої О.М. та Губаренка Л.А. мають очевидні відмінності від зразків їх підписів у наявних у справі копіях паспортів, крім цього, підпис Русевої О.М. істотно відрізняється від «її підпису» в позовній заяві, а підпис Губаренка Л.А. – від підпису в розписці в отриманні позики. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Про це свідчать матеріали справи, зокрема, неодноразове посилання судді Реви С.В. у тексті ухвали суду від 05.01.2007 року;
- мотивувальна частина ухвали суду від 05.01.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і в численних інших справах суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.23. 06.02.2007 року в цивільній справі № 2-2501/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між дружиною Русева С.І. (див. справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07) – Русевою О.М. та Рідей М.М., 1938 р.н., відповідно до якої Рідей М.М. за рахунок погашення боргу в розмірі 850.000 грн. за договором позики передає у власність Русевій О.М. земельну ділянку без номера площею 12,05 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а також визнав за Русевою О.М. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні типові ознаки умисного, цілеспрямованого порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 30.01.2007 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді: «Приймаю до провадження», накладена на позовній заяві;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складення і подання позовної заяви. Крім цього, вказаний у додатках до позовної заяви договір позики – не додавався. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Рідей М.М. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 44, кв. 76. Водночас, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі й очевидні для професійного судді відомості про зареєстроване і фактичне місце проживання відповідача, зокрема Рідей М.М.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Перемоги, буд. 56 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 30.01.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 06.02.2007 року між Русевою О.М. та Рідей М.М. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення у справі. У мировій угоді підпис Русевої О.М. має очевидні відмінності від зразка її підпису в наявній у справі копії паспорта (с.1). Крім цього, підпис Русевої О.М. істотно відрізняється від «її підпису» у позовній заяві. Підпис Рідей М.М. у мировій угоді має очевидні істотні відмінності з підписом, зробленим від її імені в розписці від 20.07.2006 року в отриманні позики. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 30 хвилин попереднього судового засідання 06.02.2007 року (надійшла до суду 30.01.2007 року);
- справа про вирішення мирової угоди за рахунок відчуження вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Про це свідчать матеріали справи, зокрема, неодноразове посилання судді Реви С.В. у тексті ухвали суду від 06.02.2007 року;
- мотивувальна частина ухвали суду від 06.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і у черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і у численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, лише за один робочий день – 05.01.2007 року суддя Рева С.В. ухвалив незаконні рішення у 11 справах щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 116,3312 га (46,5912 га + 34,90 га + 34,84 га), розташованих у Комінтернівському районі Одеської області. При цьому 05.01.2007 року суддя на користь позивача Русева С.І. незаконно відчужив, із визнанням за останнім права власності, земельні ділянки загальною площею 46,5912 га (справи №№ 2-1919/07, 2-1920/07, 2-1921/07, 2-2174/07, 2-2175/07). На користь дружини Русева С.І. – Русевої О.М. – земельні ділянки загальною площею 34,90 га (справи №№ 2-2176/07, 2-2177/07, 2-2179/07); у подальшому, 06.02.2007 року – ще 12.05 га, тобто на користь Русевої О.М. усього 46,95 га. На користь позивача Сторожева В.В. – 34,84 га (справи №№ 2-2172/07, 2-2173/07, 2-2178/07), а 01.02.2007 року – ще 10,42 га, тобто усього – 45,26 га.
8.24. 05.01.2007 року в цивільній справі № 2-2172/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сторожевим В.В. та Линюк А.В., відповідно до якої Линюк А.В. за рахунок погашення боргу в розмірі 1.500.000 грн. за договором позики передає у власність Сторожевому В.В. земельну ділянку № 179 площею 11,24 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, а також визнав за Сторожевим В.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості в діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Линюк А.В. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 102, кв. 13.
Проте, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, зокрема Линюк А.В.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Степова, буд. 41 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідності до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- звертає увагу факт присутності як свідка під час надання позики і складання відповідної розписки – гр. Шамаєва О.І., мешканця м. Одеси, який присутній у низці випадків надання позики власникам земельних ділянок Одеської області, право власності яких із часом, через судові рішення судді Реви С.В., переоформлюється на позикодавців (позивачів; див., наприклад справи №№ 2-4370/06, 2-4855/06, 2-4908/06, 2-1920/07 та ін.);
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Сторожевим В.В. та Линюк А.В. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Сторожева В.В. абсолютно інший, ніж його підпис у позовній заяві і паспорті, а підпис Линюк А.В. – абсолютно інший за його підпис у розписці від 27.04.2006 року в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 10 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 05.01.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і у черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і у численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.25. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2173/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сторожевим В.В. та Мельніченком М.О., відповідно до якої Мельніченко М.О. за рахунок погашення боргу в розмірі 925.000 грн. за договором позики передає у власність Сторожевому В.В. земельну ділянку № 176 площею 11,06 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, а також визнав за Сторожевим В.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження і розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Линюк А.В. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 2, кв. 200. Проте, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Мельніченка М.О.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Піонерська, буд. 5-а (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України, справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Сторожевим В.В. та Мельніченка М.О. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Сторожева В.В. абсолютно інший, ніж його підпис у позовній заяві і паспорті, а підпис Мельніченка М.О. має відмінності від його підпису в розписці від 21.04.2006 року в отриманні позики. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 30 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 05.01.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і у численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.26. У цей самий день, 05.01.2007 року, в цивільній справі № 2-2178/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сторожевим В.В. та Долинським М.М., 1944 р.н., відповідно до якої Долинський М.М. за рахунок погашення боргу в розмірі 850.000 грн. за договором позики від 30.03.2006 року передає у власність Сторожевому В.В. земельну ділянку № 171 площею 12,52 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 45, а також визнав за Сторожевим В.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості в діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 25.12.2006 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати складання позовної заяви. Вказаний у додатках до позовної заяви договір позики, на який суддя Рева С.В. посилається в тексті судового рішення у справі від 05.01.2007 року, - до позовної заяви доданий не був. Тобто, суддя Рева С.В. порушуючи вимоги ст. 119 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Долинського М.М. вказано: м. Одеса, вул. М. Жукова, буд. 17, кв. 36. Проте, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі і очевидні для професійного судді відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Долинського М.М.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Перемоги, буд. 42 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України, справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 25.12.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- звертає увагу факт присутності як свідка при наданні позики і складанні відповідної розписки гр. Шамаєва О.І., мешканця м. Одеси, який присутній як свідок у низці випадків надання позики власникам земельних ділянок Одеської області, право власності яких із часом, через судові рішення судді Реви С.В., переоформлюється на позикодавців (позивачів; див., наприклад, справи №№ 2-4370/06, 2-4855/06, 2-4908/06, 2-1920/07, 2-2172/07 та ін.);
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Сторожевим В.В. та Долинським М.М. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Сторожева В.В. абсолютно інший, ніж його підпис у позовній заяві і паспорті, а підпис Долинського М.М. має відмінності від його підпису в розписці від 30.03.2006 року в отриманні позики. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 05.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 25.12.2006 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 05.01.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і у численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.27. 01.02.2007 року в цивільній справі № 2-2182/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, у саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Сторожевим В.В. та Стадніченко С.В., відповідно до якої Стадніченко С.В. за рахунок погашення боргу в розмірі 775.000 грн. за договором позики від 21.04.2006 року передає у власність Сторожевому В.В. земельну ділянку № 161 площею 10,42 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 45, а також визнав за Сторожевим В.В. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження», без дати;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Вказаний у додатках до позовної заяви договір позики, на який суддя Рева С.В. посилається у тексті судового рішення у справі від 01.02.2007 року, - до позовної заяви доданий не був. Тобто, суддя Рева С.В. в порушення прямих вимог ст. 119 ч. 3 ЦПК України прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Стадніченко С.В. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 68 А, кв.11. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі і очевидні для професійного судді відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Стадніченко С.В.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, буд. 66 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду і самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 15.01.2006 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Сторожевим В.В. та Стадніченко С.В. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, в день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Сторожева В.В. абсолютно інший, ніж його підпис у позовній заяві і паспорті, а підпис Стадніченко С.В. – абсолютно інший від її підпису в розписці від 21.04.2006 року в отриманні позики і паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 30 хвилин попереднього судового засідання 01.02.2007 року (позовна заява надійшла до суду 12.01.2007 року).
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 01.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і у численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.28. 23.01.2007 року в цивільній справі № 2-2171/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Кириченко А.О. та Прус М.М., відповідно до якої Прус М.М. за рахунок погашення боргу в розмірі 400.000 грн. за договором позики передає у власність Кириченко А.О. земельну ділянку № 163 площею 6,02 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 45, а також визнав за Кириченко А.О. право власності на вказану земельну ділянку.
Як в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості в діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу 12.01.2007 року самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження»;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Тобто, суддя Рева С.В. порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місцем проживання відповідача Прус М.М. вказано: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 10, кв. 41. Проте, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Прус М.М.: Одеська область, м. Південне, вул. Леніна, буд. 7, кв. 116 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 12.01.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 15.01.2007 року між Кириченко А.О. та Прус М.М. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Кириченко А.О. має очевидні відмінності від зразка її підпису у позовній заяві, а підпис Прус М.М. – від підпису в розписці від 17.04.2006 року в отриманні позики та паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 23.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 12.01.2007 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 23.01.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і в численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільскогосподарського призначення.
8.29. 23.01.2007 року в цивільній справі № 2-2180/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, у саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Кириченко А.О. та Прус Г.М., відповідно до якої Прус Г.М. за рахунок погашення боргу в розмірі 400.000 грн. за договором позики від 17.04.2006 року передає у власність Кириченко А.О. земельну ділянку № 162 площею 5,20 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 45, а також визнав за Кириченко А.О. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості у діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження», без дати;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Вказаний у додатках до позовної заяви договір позики, на який суддя Рева С.В. посилається в тексті судового рішення у справі від 23.01.2007 року, - до позовної заяви доданий не був. Тобто, суддя Рева С.В., порушуючи вимоги ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місце проживання відповідача Прус Г.М. вказано: м. Одеса, вул. Варненська, буд. 10, кв. 41. Проте суддя Рева С.В. у черговий раз проігнорував наявні у справі і очевидні для професійного судді відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Прус Г.М.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Сичавка, вул. Цвєтаєва, 90 (копії сторінок 10-11 паспорта).
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України, справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 12.01.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 05.01.2007 року між Кириченко А.О. та Прус Г.М. не містить відомостей про надходження цього документу до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Кириченко А.О. абсолютно інший, ніж її підпис в позовній заяві, а підпис Прус Г.М. має істотні відмінності від його підпису в розписці від 17.04.2006 року в отриманні позики і паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 23.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 12.01.2007 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки, згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 01.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і у численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.30. 19.01.2007 року в цивільній справі № 2-2181/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Кириченко А.О. та Парфенюком О.Я., 1937 р.н., відповідно до якої Парфенюк О.Я. за рахунок погашення боргу в розмірі 1.150.000 грн. за договором позики від 14.03.2006 року передає у власність Кириченко А.О. земельну ділянку № 175 площею 11,53 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, а також визнав за Кириченко А.О. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості в діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В. умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження», без дати;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Вказаний у додатках до позовної заяви договір позики, на який суддя Рева С.В. посилається в тексті судового рішення у справі від 19.01.2007 року, - до позовної заяви доданий не був. Тобто, суддя Рева С.В. порушуючи вимоги ст. 119 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місце проживання відповідача Парфенюка О.Я. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 86, кв.11. До позовної заяви не додані копії сторінок 10-11 паспорта відповідача, де відображено його зареєстроване місце проживання. Водночас, Парфенюк О.Я. є уродженцем с. Сичавки Комінтернівського району Одеської області, і в розписці від 14.03.2006 року в отриманні позики зазначив, що проживає за адресою: вул. Набережна 14, с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі і очевидні для професійного судді відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме Парфенюка О.Я.: вул. Набережна, буд. 14, с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим, винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 12.01.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно із вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 19.01.2007 року між Кириченко А.О. та Парфенюком О.Я. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ отриманий суддею Ревою С.В. особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Кириченко А.О. абсолютно інший, ніж її підпис у позовній заяві, а підпис Парфенюка О.Я. має очевидні і істотні відмінності від його підпису в розписці від 14.03.2006 року в отриманні позики і паспорті. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 19.01.2007 року (позовна заява надійшла до суду 12.01.2007 року);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 01.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і в численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.31. 06.02.2007 року в цивільній справі № 2-2208/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Кириченко А.О. та Вітюковим В.О., 1937 р.н., відповідно до якої Вітюков В.О. за рахунок погашення боргу в розмірі 1.150.000 грн. за договором позики від 14.03.2006 року передає у власність Кириченко А.О. земельну ділянку № 174 площею 11,49 га, що розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, а також визнав за Кириченко А.О. право власності на вказану земельну ділянку.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості в діях. Зокрема:
- незважаючи на неперебування у відпустці заступника голови суду Сватаненка В.І., уповноваженого за розподіл цивільних справ між суддями, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок, без належного розподілу самовільно обрав і прийняв до свого провадження вказану справу, про що свідчить рукописна віза судді на позовній заяві: «Приймаю до провадження», без дати;
- позовна заява не містить обов’язкових реквізитів для документів такого виду, а саме: зазначення дати подання позовної заяви. Вказаний у додатках до позовної заяви договір позики, на який суддя Рева С.В. посилається в тексті судового рішення по справі від 06.02.2007 року, - до позовної заяви доданий не був. Тобто, суддя Рева С.В., в порушення вимог ст. 119 ч. 3 ЦПК України, прийняв до провадження й розглянув недійсну позовну заяву;
- у позовній заяві місце проживання відповідача Парфенюка О.Я. вказано: м. Одеса, вул. Корольова, буд. 104, корп. 3, кв. 17. Проте, суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував наявні у справі і очевидні відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, зокрема Парфенюка О.Я.: вул. Кооперативна, буд. 72, с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. у день надходження позовної заяви до суду й самовільного розподілення її до свого провадження ухвала від 29.01.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 06.02.2007 року між Кириченко А.О. та Вітюковим В.О. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. В мировій угоді підпис Кириченко А.О. абсолютно інший, ніж її підпис у позовній заяві. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання суддею особисто вказаної мирової угоди, за 20 хвилин попереднього судового засідання 06.02.2007 року (позовна заява надійшла до суду 12.01.2007 року).
- звертає увагу факт участі в цій справі Русевої О.М., яка за незаконними рішеннями від 05.01.2007 року судді Реви С.В. у справах №№ 2-2176/07, 2-2177/07, 2-2179/07, 2-2501/07, за аналогічною схемою відчуження земельних ділянок за договорами позики, безпідставно здобула від суду право власності на земельні ділянки загальною площею 46,95 га, розташовані також на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Зокрема, згідно нотаріально посвідченій довіреності від 06.02.2007 року, що є у матеріалах справи № 2-2208/07, Вітюков В.О. уповноважив Русеву О.М. представляти його інтереси в усіх установах та організаціях для оформлення необхідних документів з питань зміни цільового призначення (використання) земельної ділянки № 174 площею 11,49 га, розташованої на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, масив № 46, цільове призначення якої на теперішній час – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також вирішувати питання оренди цієї земельної ділянки. На підставі цієї довіреності, по суті безпідставно, Русева О.М. як представник відповідача Вітюкова В.О. брала участь у попередньому судовому засіданні і в ході вирішення справи 06.02.2007 року;
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 06.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і черговий раз посилається на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і в численних інших справах, суддя Рева С.В. насправді ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, на підставі незаконних судових рішень судді Реви С.В. у справах №№ 2-2171, 2-2180, 2-2181, 2-2208 Кириченко А.О. безпідставно здобула право власності на земельні ділянки загальною площею 34,24 га, що розташовані на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
8.32. 20.02.2007 року в цивільній справі № 2-2623/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, у саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Ільченко Т.І. та Ковальчуком Д.І., відповідно до якої Ковальчук Д.І. за рахунок погашення боргу в розмірі 10.000 грн. за договором позики від 24.10.2006 року передає у власність Ільченко Т.І. земельну ділянку № 26 площею 3,81 га, що розташована на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 25, а також визнав за Ільченко Т.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Ільченко Т.І. виступала позивачем в інших справах №№ 2-5802/06, 2-5804/06 (див. вище), у яких за незаконними рішеннями судді Реви С.В., за аналогічною схемою відчуження земельних ділянок за договорами позики, здобула право власності на земельні ділянки загальною площею 7,39 га, розташовані на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону й упередженості в діях. Зокрема:
- у позовній заяві одночасно вказані місце реєстрації і проживання відповідача Ковальчука Д.І., відповідно: Одеська область, Овідіопольський район, с. Дальник, вул. Миру, буд. 21, та м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 88, кв. 74. Проте суддя Рева С.В. черговий раз проігнорував визначені ст. 109 ч. 1 ЦПК України правила підсудності. Так, згідно з відомостями, викладеними у копії паспорту Ковальчука Д.І. (стор. 10-11), останній має єдине зареєстроване місце проживання: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Миру, буд. 21, кв. 2.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 09.02.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 20.02.2007 року між Ільченко Т.І. та Ковальчуком Д.І. не містить відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Ковальчука Д.І. абсолютно інший, ніж підпис від його імені, що виконаний у розписці від 14.11.2006 року в отриманні позики, та паспорті. А підпис Ільченко Т.І. в нотаріально посвідченій довіреності від 15.11.2006 р., якою вона уповноважувала представляти свої інтереси у судових органах Кисельову В.Ю., має очевидні й істотні відмінності від підпису позовної заяви. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справу вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 30 хвилин попереднього судового засідання 20.02.2007 року (позовна заява надійшла до суду 07.02.2007 року).
- звертає увагу факт участі у цій справі Кисельової В.Ю. – доньки і помічниці Кисельової І.А., керівника ТОВ «Департамент дотримання законності», яка була відомою мешканцям Одеської області як така, що скуповувала землі сільськогосподарського призначення в Одеській області. Кисельова В.Ю. діяла за нотаріально посвідченою довіреністю від 15.11.2006 року, представляючи інтереси позивача Ільченко Т.І. Зокрема, Кисельова В.Ю., діючи на підставі вказаної довіреності від імені Ільченко Т.І., підписала мирову угоду від 20.02.2007 року, заяву про розгляд мирової угоди, брала участь у попередньому судовому засіданні і вирішення справи 20.02.2007 року.
Кисельова В.Ю. також брала участь і в інших аналогічних за предметом позову справах за участі позивача Ільченко Т.І., але в тих справах представляла інтереси відповідачів (справи №№ 2-5802/06, 2-5804/06);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки, згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 06.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону, без посилання на цей раз на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і в численних інших справах, суддя Рева С.В. ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
8.33. 28.03.2007 року в цивільній справі № 2-2744/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Ільченко Т.І. та Янковим С.В., відповідно до якої Янковий С.В. за рахунок погашення боргу в розмірі 10.000 грн. за договором позики від 17.09.2006 року передає у власність Ільченко Т.І. земельну ділянку № 25 площею 3,81 га, що розташована на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 25, а також визнав за Ільченко Т.І. право власності на вказану земельну ділянку.
Ільченко Т.І. виступала позивачем в інших справах №№ 2-5802/06, 2-5804/06, 2-2623/07 (див. вище), у яких за незаконними рішеннями судді Реви С.В., за аналогічною схемою відчуження земельних ділянок за договорами позики, здобула право власності на земельні ділянки загальною площею 11,12 га, розташовані на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
Як і в інших справах, у вирішенні розглядуваної справи наявні ознаки умисного порушення суддею Ревою С.В. вимог процесуального закону і упередженості в діях. Зокрема:
- у позовній заяві одночасно вказані місце реєстрації і проживання відповідача Янкового С.В., відповідно, Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Мира, буд. 14, та м. Одеса, вул. Мазачкалінська , буд. 9, кв. 18. Проте, суддею Ревою С.В. у черговий раз проігноровані визначені ст. 109 ч. 1 ЦПК України правила підсудності. Так, згідно відомостей, викладених у копії паспорту Янкового С.В. (стор. 10-11), останній має єдине зареєстроване місце проживання: Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Мира, буд. 14.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 109 ч. 1 ЦПК України справа не була підсудною Київському районному суду м. Одеси. У зв’язку з цим винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 16.02.2007 року про відкриття провадження у вказаній справі, де зазначено про підсудність справи вказаному суду, згідно з вимогами ст. 109 ч. 1 ЦПК України є незаконною;
- наявна у справі мирова угода від 28.03.2007 року між Ільченко Т.І. та Янковим С.В. не містить відомостей про надходження цього документу до канцелярії суду. Тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі. У мировій угоді підпис Янкового С.В. абсолютно інший, ніж підпис від його імені, що виконаний у розписці від 17.09.2006 року в отриманні позики, та паспорті. А підпис Ільченко Т.І. в нотаріально посвідченій довіреності від 15.11.2006 р., якою вона уповноважувала представляти свої інтереси в судових органах Кисельову В.Ю., є абсолютно іншим від підпису позовної заяви. Ці обставини мали би викликати в судді серйозний сумнів у дійсності боргових зобов’язань і мирової угоди, проте суддя Рева С.В. їх фактично не досліджував, а справа вирішив максимально швидко - у день отримання особисто вказаної мирової угоди, за 30 хвилин попереднього судового засідання 28.03.2007 року (позовна заява надійшла до суду 16.02.2007 року);
- звертає на себе увагу участь у цій справі Кисельової В.Ю. – доньки і помічниці Кисельової І.А., керівника ТОВ «Департамент дотримання законності», яка була відомою мешканцям Одеської області як така, що скуповувала землі сільськогосподарського призначення в Одеській області. Кисельова В.Ю. діяла за нотаріально посвідченою довіреністю від 15.11.2006 року, представляючи інтереси позивача Ільченко Т.І. Зокрема, Кисельова В.Ю., діючи на підставі вказаної довіреності від імені Ільченко Т.І. підписала мирову угоду від 28.03.2007 року, заяву про розгляд мирової угоди, брала участь у попередньому судовому засіданні і вирішенні справи 28.03.2007 року.
Кисельова В.Ю. також брала участь і в інших аналогічних за предметом позову справах за участі позивача Ільченко Т.І., представляючи інтереси відповідачів (справи №№ 2-5802/06, 2-5804/06), а також позивача Ільченко Т.І. (справа № 2-2623/07);
- справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки, згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України, також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області;
- мотивувальна частина ухвали суду від 06.02.2007 року не містить посилання суду на існування встановленої законом заборони на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення. Навпаки, суддя типово для себе зазначає, що укладена сторонами мирова угода не суперечить закону і містить посилання на ст. 41 Конституції України. При цьому, як і в численних інших справах, суддя Рева С.В. ігнорує вимоги ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, матеріального і процесуального права, встановлену законом заборону на відчуження будь-яким способом земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, Ільченко Т.І. у справах №№ 2-5802/06, 2-5804/06, 2-2623/07, 2-2744/07 за незаконними рішеннями судді Реви С.В., за аналогічною схемою відчуження земельних ділянок за договорами позики, за участі Кисельової В.Ю, здобула право власності на земельні ділянки загальною площею 14,932 га, що розташовані на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
8.34. 01.06.2007 року в цивільній справі № 2-4397/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним укладеного 05.01.2007 року у простій письмовій формі договору купівлі-продажу між Табашнюк В.В. (покупець) і Федорук Н.В. земельної ділянки без номеру, площею 4,65 га, що розташована на території Свердловської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
24.05.2007 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Табашнюк В.В. до Федорук Н.В. про повернення авансу в розмірі 126.250 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10.000 грн.
Позивачка вказує, що 05.01.2006 року надала відповідачці вказаний аванс за земельну ділянку, що підтверджено доданою розпискою відповідача, складеною через рік - 05.01.2007 року. Згідно з розпискою між позивачем і відповідачем до 10.01.2007 року мав бути укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, оскільки в цей період часу в Україні не діяла заборона на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань з укладання договору. У зв’язку з цим позивачка просить суд стягнути з Федорук Н.В. вказаний у позові аванс і суму на відшкодування моральної шкоди.
Відсутність станом на 05.01.2007 року вказаного договору купівлі-продажу підтверджується тим, що вказаний договір не був доданий позивачем до позовної заяви без дати її складання, поданої до канцелярії суду 24.05.2007 року. Тобто, станом на 24.05.2007 року договір між сторонами не був укладеним. Незважаючи на відсутність самого договору, суддя Рева С.В. в ухвалі від 25.05.2007 року безпідставно вказав, що позивач звернувся до суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним, і за відсутності основного документа, що підтверджує наявність спору, знайшов підстави для відкриття провадження у справі.
З урахуванням вказаних обставин, подання вказаного договору від 05.01.2007 року лише 01.06.2007 року, разом із змінами позовних вимог, викликає серйозний сумнів у достовірності його існування станом на 05.01.2007 року. На це вказують і інші ознаки. Зокрема, підпис у цьому договорі від імені Федорук Н.В. є абсолютно відмінним від підпису Федорук Н.В. в розписці від 05.01.2007 року в отриманні авансу, а також від підпису Федорук Н.В. у нотаріально посвідченій довіреності від 31.05.2007 року, яким Федорук Н.В. уповноважує Савельєву Н.С. вести судові справи. А підпис Табашнюк В.В. у цьому договорі має істотні й очевидні відмінності від її підпису у позовній заяві.
Незважаючи на вказані сумнівні обставини, 01.06.2007 року, ухвалюючи судове рішення у справі, суддя Рева С.В. посилається на факт укладання між сторонами 05.01.2007 року договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.
У позовній заяві місце проживання відповідачки Федорук Н.В. вказано: м. Одеса, вул. 6-а Лінія, буд. 2. Проте в копіях сторінок 10-11 загальногромадянського паспорта місце реєстрації відповідача Федорук Н.В. однозначно вказано: с. Свердлове, вул. Шевченка, буд. 40-б. У нотаріально посвідченій довіреності від 31.05.2007 року, якою Федорук Н.В. уповноважує Савельєву Н.С. вести усі її судові справи, також вказано місце реєстрації Федорук Н.В.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Свердлове, вул. Шевченка, б. 40-б.
Згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за місцем її перебування. Таким чином, із матеріалів справи вочевидь вбачається, що справа № 2-4397/07 не була підсудна Київському районному суду м. Одеси.
Ігноруючи вимоги закону, ухвалою суду від 25.05.2007 року справа незаконно визнана підсудною Київському районному суду м. Одеси і в ній відкрито провадження.
01.06.2007 року і судовому засіданні в цій справі позовні вимоги були змінені. Позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та зобов’язати відповідні органи державного земельного кадастру видати акт про право власності на землю.
Наявні у справі зміни до позовної заяви й договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2 від 05.01.2007 року між Табашнюк В.В. (покупець) і Федорук Н.В. не містять відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі.
Справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було достеменно відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Свердловської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Таким чином, вирішуючи вказану справу суддя Рева С.В. черговий раз умисно порушив правила підсудності.
Вказане судове рішення суддя Рева С.В. також безпідставно мотивував тим, що з 01.01.2007 до 13.01.2007 року мораторій на продаж земельних ділянок не діяв, і зазначає, що суд взагалі вважає загальну заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського значення, що перебувають у власності громадян таким, що суперечить вимогам ст.ст. 41, 64 Конституції, ст.ст. 178, 321 ЦК України і ст. 4 Закону України «Про власність».
Таким чином, суддя Рева С.В., виносячи рішення від імені України, водночас відкрито стверджує про своє принципове негативне ставлення до встановленого Конституцією і законами України порядку регулювання набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Проте суддя Рева С.В. умисно порушив і інші норми матеріального та процесуального права. Так, згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно зі ст. 638 ч. 1 ЦПК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. А відповідно до вимог ст. 640 ч. 3 ЦПК України договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державної реєстрації, визнається законом укладеним із моменту державної реєстрації цього договору.
Отже, з огляду на безпосередні вимоги закону договір від 05.01.2007 року купівлі-продажу земельної ділянки між Табашнюк В.В. (покупець) і Федорук Ф.О. на час розгляду і вирішення справи в суді не був укладеним, а судом першої інстанції було умисно порушено встановлений законом порядок набуття особою права власності на земельну ділянку.
Таку ж позицію зайняв Апеляційний суд Одеської області за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району, коли 26.06.2012 року визнав незаконним і скасував аналогічне за мотивацією рішення судді Реви С.В. в іншій цивільній справі № 2-7445/07 (див. вище), яким суддя позов Фоминої Н.Г. до Кочерги О.М., яка є власником земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, задовольнив, визнав дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між позивачем і відповідачем, та право власності Фоминої Н.Г. на зазначену земельну ділянку.
Вказані обставини свідчать про умисний характер порушення й нехтування суддею Ревою С.В. вимогами матеріального і процесуального права, порушення правил підсудності, упереджений розгляд та вирішення суддею справи на користь позивачки.
8.35. 01.06.2007 року в цивільній справі № 2-4398/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу між Табашнюк В.В. (покупець) і Федорук Федором Олександровичем (чоловіком Федорук Н.В., яка аналогічним способом легалізувала продаж земельної ділянки через незаконне рішення судді Реви С.В. у справі № 2-4397/07) земельної ділянки № 155, площею 4,65 га, що розташована на території Свердловської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
24.05.2007 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Табашнюк В.В. до Федорук Ф.О. про повернення авансу в розмірі 125.250 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Позивачка вказує, що 05.01.2006 року надала відповідачу вказаний аванс за земельну ділянку, що підтверджено доданою розпискою відповідача, складеною через рік - 05.01.2007 року. Згідно з розпискою між позивачем і відповідачем до 10.01.2007 року мав бути укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, оскільки в цей період часу в Україні не діяла заборона на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань з укладання договору. У зв’язку з цим позивачка просить суд стягнути з Федорука Ф.О. вказаний у позові аванс і суму на відшкодування моральної шкоди.
Відсутність станом на 05.01.2007 року вказаного договору купівлі-продажу підтверджується тим, що вказаний договір не був доданий позивачем до позовної заяви б/н, поданої до канцелярії суду 24.05.2007 року. Незважаючи на відсутність самого договору, суддя Рева С.В. в ухвалі від 25.05.2007 року вказав, що позивач звернувся до суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним, і за відсутності основного документа, що підтверджує наявність спору, знайшов підстави для відкриття провадження у справі.
Подання вказаного договору від 05.01.2007 року лише 01.06.2007 року, разом із змінами позовних вимог, викликає серйозний сумнів у достовірності його існування станом на 05.01.2007 року. На це вказують і інші ознаки. Зокрема, підпис у цьому договорі від імені Федорука Ф.О., а також підпис Федорука Ф.О. в розписці від 05.01.2007 року в отриманні позики має значні відмінності від підпису Федорука Ф.О. в нотаріально посвідченій довіреності від 31.05.2007 року, якою Савельєва Н.С. уповноважена вести судові справи Федорука Ф.О.
Незважаючи на вказані сумнівні обставини, 01.06.2007 року, ухвалюючи судове рішення у справі, суддя Рева С.В. посилається на факт укладання між сторонами 05.01.2007 року договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.
У позовній заяві місце проживання відповідача вказано: м. Одеса, вул. 6-а Лінія, буд. 2. Проте, у копіях сторінок 10-11 загальногромадянського паспорта місце реєстрації відповідача Федорук Ф.О. з 28.03.1980 року однозначно вказано: с. Свердлове, вул. Шевченка, буд. 40-б. У нотаріально посвідченій довіреності від 31.05.2007 року, якою Федорук Ф.О. уповноважує Савельєву Н.С. вести усі його судові справи, також вказано місце реєстрації Федорука Ф.О.: Одеська область, Комінтернівський район, с. Свердлове, вул. Шевченка, буд. 40-б.
Згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Таким чином, із матеріалів справи вочевидь вбачається, що справа № 2-4398/07 не була підсудна Київському районному суду м. Одеси. Ігноруючи вимоги закону, ухвалою суду від 25.05.2007 року справа незаконно визнана підсудною Київському районному суду м. Одеси і в ній відкрито провадження.
01.06.2007 року в судовому засіданні в цій справі позовні вимоги були змінені. Представник позивача просив суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та зобов’язати відповідні органи державного земельного кадастру видати акт про право власності на землю.
Наявні у справі зміни до позовної заяви і договір купівлі-продажу земельної ділянки № 2 від 05.01.2007 року між Табашнюк В.В. (покупець) і Федорук Ф.О. не містять відомостей про надходження цього документа до канцелярії суду, тобто цей документ суддя Рева С.В. отримав особисто, у день винесення рішення по справі.
Справа про вирішення мирової угоди щодо вказаної земельної ділянки згідно з вимогами ст. 114 ч. 1 ЦПК України також не була підсудною Київському районному суду м. Одеси, оскільки судді Реві С.В. було відомо, що земельна ділянка розташована в іншому районі - на території Свердловської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Таким чином, вирішуючи вказану справу, суддя Рева С.В. черговий раз умисно порушив правила підсудності.
Вказане судове рішення суддя Рева С.В. також безпідставно мотивував тим, що з 01.01.2007 до 13.01.2007 року мораторій на продаж земельних ділянок не діяв, і зазначає, що суд взагалі вважає загальну заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського значення, що перебувають у власності громадян таким, що суперечить вимогам ст.ст. 41, 64 Конституції, ст.ст. 178, 321 ЦК України і ст. 4 Закону України «Про власність».
Проте суддя Рева С.В., як і в розглянутій попередньо справі № 2-4397/07, умисно порушив вимоги ст. 657 ЦК України, ст.ст. 638, 640 ЦПК України, з метою недотримання встановленого законом порядку набуття особою права власності на земельну ділянку.
Таку ж позицію зайняв Апеляційний суд Одеської області за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району, коли 26.06.2012 року визнав незаконним і скасував аналогічне за мотивацією рішення судді Реви С.В. в іншій цивільній справі № 2-7445/07 (див. вище), яким суддя позов Фоминої Н.Г. до Кочерги О.М., яка є власником земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, задовольнив, визнав дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між позивачем і відповідачем, та право власності Фоминої Н.Г. на зазначену земельну ділянку.
Вказані обставини свідчать про умисний характер порушення й нехтування суддею Ревою С.В. вимогами матеріального та процесуального права, порушення правил підсудності, упереджений розгляд і вирішення суддею справи на користь позивачки.
8.36. 22.06.2007 року в цивільній справі № 2-4691/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне і необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу між Зайковою Л.В. (покупець) і Золотко Н.М. земельної ділянки без номеру, площею 9,01 га, що розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
На обґрунтування цього рішення суддя Рева С.В. зазначає, що 05.01.2007 року сторонами у простій письмовій формі був укладений вказаний договір купівлі-продажу з повним розрахунком між сторонами в сумі 910.000 грн. Сторони домовились про нотаріальне посвідчення вказаного договору до 10.01.2007 року. Оскільки відповідач ухилився від укладення вказаного договору, позивачка просить суд визнати цей договір дійсним, а також визнати її право власності на зазначену земельну ділянку.
У мотивувальній частині судового рішення суддя Рева С.В. також вказує на те, що з 01.01.2007 до 13.01.2007 року мораторій на продаж земельних ділянок не діяв, і зазначає, що суд взагалі вважає загальну заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського значення, що перебувають у власності громадян таким, що суперечить вимогам ст.ст. 41, 64 Конституції, ст.ст. 178, 321 ЦК України і ст. 4 Закону України «Про власність».
Таким чином, суддя Рева С.В черговий раз свідомо використовує у здійсненні правосуддя незаконний спосіб дії, побудований на умисному недотриманні у виконанні своїх обов’язків основних засад правового порядку, визначеного ст. 19 Конституції України, на виході за межі повноважень судді й незаконному привласненні повноважень законодавця. При цьому суддя Рева С.В. умисно ігнорує вимоги ст. 14 Конституції, якими земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також підкреслено, що набуття й реалізація громадянами права власності на землю відбувається винятково відповідно до закону.
Таким чином, суддя Рева С.В. відкрито стверджує про своє принципове негативне ставлення до встановленого Конституцією й законами України порядку регулювання набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Проте суддя Рева С.В. умисно порушив і інші норми матеріального та процесуального права. Зокрема, справу № 2-4691/07 суддя Рева С.В. розглянув з грубим порушенням правил підсудності.
Так, згідно зі ст. 109 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за місцем її перебування.
У позовній заяві місце проживання відповідача вказано: м. Одеса, пр. Свободи, 76. Проте, в наявних в матеріалах справи, і очевидно доступних для необхідного сприйняття суддею Ревою С.В. копіях сторінок 10-11 загальногромадянського паспорта відповідачки Золотко Н.Ф. вказано точне і єдине місце її реєстрації: с. Єлизаветівка Роздільнянського району Одеської області. Вказане місце проживання й реєстрації підтверджено змістом наявної в матеріалах справи нотаріально посвідченої довіреності від 14.06.2007 року на представництво інтересів відповідачки у всіх судових закладах, у якій однозначно встановлено місце реєстрації та проживання Золотко Н.М.: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єлизаветівка, а місце реєстрації та проживання її довіреного Шевченка А.В.: м. Одеса, пр. Свободи, буд. 76. Тобто, в позовній заяві замість місця проживання і реєстрації відповідачки вказано відповідне місце проживання її представника – Шевченка А.В., що не має юридичного значення для визначення суддею підсудності справи.
Аналогічне порушення допустив суддя Рева С.В. у визначенні підсудності в цивільній справі № 2-3241/2009, в якій визнав мирову угоду, укладену між представником Гостевої О.В., ПП «Фарватер-Південь» та Димитрович А.І., і згідно з якою ПП «Фарватер-Південь» передає у власність Гостевій О.В. нежитлову будівлю, будівлю та споруди загальною площею 1.794,7 кв.м., що розміщені фактично на узбережжі Дністровського лиману за адресою: Одеська область, Овідіопольський районна, Новодолинська сільська рада, «Грібний канал», Овідіопольська дорога 14 км. Посилання на наявність у справі відповідача Димитровича А.І., мешканця Київського району м. Одеси, є штучним, незаконною підставою для визначення підсудності справи, оскільки договір позики укладався між Гостевою О.В. та ПП «Фарватер-Південь», а Димитрович А.І. лише був директором вказаного підприємства.
У зв’язку з цим винесення 08.06.2007 року, з порушенням встановлених ст. 109 ч. 1 ЦПК України правил підсудності, суддя Рева С.В. ухвалив про відкриття провадження у справі № 2-4691/07, де в мотивувальній частині судового рішення умисно зазначив неправдиві відомості про те, що справа підсудна Київському районному суду м. Одеси, що свідчить про систематичний характер правопорушень судді Реви С.В. і винесення ним свідомого незаконного судового рішення.
Практику систематичного порушення правил підсудності для реалізації своїх незаконних інтересів та незаконних інтересів окремих учасників судового процесу суддя Рева С.В. продовжив і надалі. Так, зміни до позовної заяви, без дати складання цього документа, і «Договір купівлі-продажу земельної ділянки» від 05.01.2007 року, з’являються в матеріалах справі без дати надходження цих документів до суду і вхідного реєстраційного номера, тобто з порушенням встановленого порядку діловодства. Згідно з візою судді Реви С.В. вони отримані суддею особисто 22.06.2007 року – в день незаконного вирішення справи.
При цьому слід вказати на те, що вказаний договір купівлі-продажу, який пропонувалось визнати дійсним, на момент подачі позову не існував. Зокрема, в розписці від 05.01.2007 року Золотко Н.М. лише було зазначено про свій обов’язок (намір) укласти з позивачкою договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. Зрозуміло, що за відсутності такого договору його копія до позовної заяви не додавалась. Отже, наданий суду надалі відповідний договір від 05.01.2007 року купівлі-продажу земельної ділянки має ознаки його укладення значно пізніше, тобто наявні ознаки підроблення дати його складання. Але суддя ці ознаки свідомо не досліджував. Тому в судовому рішенні від 22.06.2007 року суддя Рева С.В. безпідставно зазначає, що 05.01.2007 року сторонами у простій письмовій формі був укладений вказаний договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Крім цього, суддя знову проігнорував законні вимоги щодо підсудності справи. Так, матеріали справи однозначно свідчать про те, що спірна земельна ділянка без номера, площею 9,01 га, розташована не на території Київського району м. Одеси, а не території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Щодо цілковитої обізнаності судді про місце розташування вказаної земельної ділянки свідчить правильне відображення суддею цієї обставини в судовому рішенні у справі.
Водночас, згідно з ст. 114 ч. 1 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. З того, що спірна земельна ділянка розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, а справа прийнята до провадження і вирішена суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В., випливає висновок про чергове грубе порушення суддею Ревою С.В. правил підсудності, встановлених ст. 114 ч. 1 ЦПК України.
При цьому, візуальним оглядом і порівнянням підписів сторін, виявлено значні відмінності підписів Золотко Н.М. у паспорті, розписці від 05.01.2007 року в отриманні Золотко Н.М. повної суми за земельну ділянку в розмірі 910.000 грн., та договорі від 05.01.2007 року купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, а також значні відмінності підписів позивачки Зайкової Л.В. у паспорті, позовній заяві, клопотанні без дати його складання про зміни до позовної заяви, та договорі від 05.01.2007 року купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. Ці обставини мають важливе значення, але знову залишені суддею без належної оцінки.
Судове рішення у справі суддя Рева С.В. ухвалив також з умисними істотними порушеннями матеріального і процесуального права, що є цілеспрямованим систематичним зловживанням суддею Ревою С.В. посадовими обов’язками судді. Так, згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно зі ст. 638 ч. 1 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. А відповідно до вимог ст. 640 ч. 3 ЦПК України договір, який підлягає й нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, визнається законом укладеним з моменту державної реєстрації цього договору.
Отже, зважаючи на безпосередні вимоги закону укладений без державної реєстрації договір від 05.01.2007 року купівлі-продажу земельної ділянки між Зайковою Л.В. (покупець) і Золотко Н.М. на час розгляду і вирішення справи в суді не мав законних підстав вважатись укладеним, а визнання його судом першої інстанції таким всупереч безпосередній забороні законом означає порушення судом встановленого законом порядок набуття особою права власності на земельну ділянку.
Таку ж позицію зайняв Апеляційний суд Одеської області за апеляційною скаргою прокурора Комінтернівського району, коли 26.06.2012 року визнав незаконним і скасував аналогічне за мотивацією рішення судді Реви С.В. в іншій цивільній справі № 2-7445/07 (див. вище), яким суддя Рева С.В. позов Фоминої Н.Г. до Кочерги О.М., яка є власником земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, задовольнив, визнав дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між позивачем і відповідачем, та право власності Фоминої Н.Г. на зазначену земельну ділянку.
Таким чином, вказані порушення, і зумовлене ними незаконне судове рішення у справі свідчать про умисний, системний і цілеспрямований характер порушень судді Ревою С.В. норм матеріального і процесуального права, зловживання повноваженнями судді, порушення правил підсудності, упереджений розгляд і вирішення справи на користь позивачки, а також нехтування суддею Ревою С.В. вимогами Конституції і законів України.
8.37. 06.06.2007 року в цивільній справі № 2-4491/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу між Зайковою Л.В. (покупець) і Мозгальською М.О., 1941 р.н., земельної ділянки без номера, площею 9,01 га, що розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
У розгляді й вирішенні вказаної справи суддя Рева С.В. допустив умисні порушення норм матеріального і процесуального права, в тому числі правил підсудності, та інші порушення, аналогічні наведеним вище при розгляді цивільної справи № 2-4691/07.
8.38. 09.07.2007 року в цивільній справі № 2-4789/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу між Дубовик О.А. (покупець) і Вдовиченком О.С. земельної ділянки без номера, площею 4,24 га, розташованої на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
У розгляді й вирішенні вказаної справи суддя Рева С.В. допустив умисні порушення норм матеріального і процесуального права, в тому числі правил підсудності, та інші порушення, аналогічні наведеним вище при розгляді цивільної справи № 2-4691/07.
8.39. 06.07.2007 року в цивільній справі № 2-4790/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу між Бєліковим О.В. (покупець) і Мариновським В.Г. земельної ділянки без номера, площею 8,55 га, розташованої на території Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
У розгляді й вирішенні цієї справи суддя Рева С.В. допустив умисні порушення норм матеріального і процесуального права, в тому числі правил підсудності, та інші порушення, аналогічні наведеним вище при розгляді цивільної справи № 2-4691/07.
8.40. 12.12.2007 року в цивільній справі № 2-7351/07 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне й необґрунтоване судове рішення про визнання дійсним укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу від 03.01.2007 року між Ніколаєвою І.Ю. (покупець) і Слайко Т.І. земельної ділянки без номера, площею 4,29 га, розташованої на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
У розгляді й вирішенні вказаної справи суддя Рева С.В. допустив умисні порушення норм матеріального і процесуального права, в тому числі правил підсудності, та інші порушення, аналогічні наведеним вище при розгляді цивільній справі № 2-4691/07.
8.41. 08.2008 року в адміністративній справі № 2а–466/08 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне і необґрунтоване судове рішення, а саме постанову про визнання неправомірною відмову Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в наданні згоди Мінаковій Н.І. на зміну цільового призначення належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
Визнано за Мінакієвою Н.В. право власності на земельну ділянку № 273, площею 3,58 га, яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 14, для будівництва, обслуговування та експлуатації бізнес-центру і торгово-складських приміщень.
Зобов’язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Мінаковій Н.І. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, а відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області – видати і підписати бланк державного акта на право власності Мінакової Н.І на вказану земельну ділянку для будівництва, обслуговування та експлуатації бізнес-центру і торгово-складських приміщень.
При цьому суддя Рева С.В. із початку провадження порушив правила територіальної підсудності справи, оскільки в наявній у справі копії сторінок 10-11 паспорта Мінакієвої Н.І. місцем проживання позивача однозначно вказано: смт. Великодолінське, вул. К. Цеткін, буд. 21-а. Місце розташування відповідача – с. Прилиманське, Овідіопольського району Одеської області. Таким чином, згідно з вимогами ст. 19 КАС України (Територіальна підсудність), вказана справа не є підсудною Київському районному суду м. Одеси. Тому винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 07.07.2008 року про відкриття провадження у справі, де з посиланням на ст. 18 КАС України (Предметна підсудність) зазначено про підсудність цієї справи Київському районному суду м. Одеси, - є безпідставною, а подальший розгляд і вирішення справи здійснені незаконним (некомпетентним) судом.
Вирішуючи справу, суддя Рева С.В. вийшов за межі своїх повноважень і втрутився в діяльність державних органів, спеціально визначених для регулювання земельних відносин. Так, згідно з вимогами ст.ст.1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо районних державних адміністрацій належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відношень. Але незважаючи на те, що винесення вказаної ухвали суду безпосередньо стосується реалізації законних повноважень районними державними адміністраціями, зазначену справу суддя Рева С.В. розглядав без залучення до участі представників районної державної адміністрації (відповідачів).
Приймаючи рішення, суддя Рева С.В. порушив встановлену пп. «б» п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України заборону щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
8.42. 01.08.2008 року в адміністративній справі № 2а–463/08 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне і необґрунтоване судове рішення, а саме постанову про визнання неправомірною відмову Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в наданні згоди Дем’янчук М.Й., 1927 р.н., на зміну цільового призначення належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Визнано за Дем’янчук М.Й. право власності на вказану земельну ділянку площею 4,44 га, для будівництва та експлуатації виробничо-складського комплексу.
Зобов’язано Одеську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Дем’янчук М.Й. державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, а відділ земельних ресурсів у Комінтернівському районі Одеської області – видати і підписати бланк державного акта на право власності Дем’янчук М.Й. на вказану земельну ділянку для будівництва та експлуатації виробничо-складського комплексу.
При цьому суддя Рева С.В. із початку провадження порушив правила територіальної підсудності справи, оскільки в наявній у справі копії сторінок 10-11 паспорта Дем’янчук М.Й., 1927 р.н., місцем проживання позивача однозначно вказано: Комінтернівський район Одеської області, с. Вапіявка, вул. Десантна. Місце розташування відповідача – Комінтернівський район Одеської області, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4.
Таким чином, згідно з вимогами ст. 19 КАС України (Територіальна підсудність), вказана справа не є підсудною Київському районному суду м. Одеси. Тому винесена суддею Ревою С.В. ухвала від 09.06.2008 року про відкриття провадження у справі, де з посиланням на ст. 18 КАС України (Предметна підсудність) зазначено про підсудність цієї справи Київському районному суду м. Одеси, - є безпідставною, а подальший розгляд і вирішення справи здійснений незаконним (некомпетентним) судом.
Вирішуючи справу, суддя Рева С.В. вийшов за межі своїх повноважень і втрутився у діяльність державних органів, спеціально визначених для регулювання земельних відносин. Так, згідно з вимогами ст.ст. 1, 2, 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до завдань безпосередньо районних державних адміністрацій належить вирішення питань забезпечення законності і правопорядку у сфері земельних відношень. Але незважаючи на те, що винесення вказаних ухвал безпосередньо стосується реалізації законних повноважень районними державними адміністраціями, зазначену справу суддя Рева С.В. розглянув без залучення до участі представників районної державної адміністрації (відповідачів).
У матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт звернення позивача до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в наданні згоди Дем’янчук М.Й., 1927 р.н., на зміну цільового призначення належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, та відмови в цьому. Тобто, в матеріалах справи відсутні підстави для висновку про наявність спору між сторонами.
У судовому рішенні зазначені документи не вказані, оцінка їм не надана. Крім того, суд чітко не встановив дату звернення позивача до вказаного державного органу. Оскільки у позовній заяві позивачка стверджує, що звернулась до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області у 2007 році, не вказуючи точну дату, обставини і спосіб звернення. А у постанові суду від 01.08.2008 року вказано, що позивачка звернулась до вказаного державного органу не у 2007 році, як зазначено в позовній заяві, а у 2008 році.
Приймаючи рішення, суддя Рева С.В. порушив встановлену пп. «б» п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України заборону щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
9. В ході додаткової перевірки встановлено також факти цілеспрямованого зловживання у 2004 – 2005 роках суддею Ревою С.В. повноваженнями судді і використання останніх із зухвалим порушенням норм матеріального і процесуального права на користь зацікавлених учасників судового процесу. Комісія, зокрема, погоджується, що в насідок цього, умисно і цинічно суддя Рева С.В. іменем України порушив права недієздатної особи, а також позбавив її дітей у здійсненні права наслідування майна. Вказані порушення визнані судовими рішеннями судів апеляційної інстанції, проте істотні негативні наслідки незаконних рішень судді Реви С.В. до цього часу не ліквідовані, права дітей не поновлені, а зумовлені цими незаконними судовими рішеннями судді Реви С.В. інші правові спори продовжують розглядатися судами.
Правова оцінка вчиненим суддею Ревою С.В. порушенням не надавалась.
Так, 22.01.2004 року заявник Сафронова Т.Г. звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою про визнання Дегтяря Сергія Васильовича недієздатним та призначення опіки над ним.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси, суддя Рева С.В. від 04.03.2004 року заяву Сафронової Т.Г. задовольнив. Суддя Рева С.В. визнав Дегтяря С.В. недієздатним, призначив Сафронову Т.Г. опікуном Дегтяря С.В., а також допустив негайне виконання рішення суду. Своє рішення суддя Рева С.В. обґрунтував тим, що відповідно до висновку № 149 судової-психіатричної експертизи Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1, Дегтяр С.В. внаслідок своєї хвороби не розуміє своїх дій і не може керувати ними, при цьому при вирішенні питання про негайне виконання рішення, суд виходив із того, що Дегтяр С.В. тривалий час хворіє і потребує опіки.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2006 року, рішення Київського районного суду м. Одеси було скасовано, а провадження по справі за заявою Сафронової Т.Г. про визнання Дегтяря Сергія Васильовича недієздатним, визнання її опікуном – закрито.
При цьому, апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», розгляд вказаних справ необхідно проводити за участю представника відділу органу опіки та піклування, однак суддя Рева С.В., всупереч цим рекомендаціям, цього не зробив, а розглянув заяву лише за участю заявника.
Також суддя допустив негайне виконання рішення, що суперечило вимогам діючого на той час ЦПК України (1963 р.), а саме ст. 367 цього Кодексу, яка чітко передбачала випадки, коли суд мав допустити негайне виконання судового рішення. Закон, на той час, не передбачав, що вказану норму можна застосувати у випадках про визнання громадянина недієздатним.
Більше того, рішення судді Реви С.В. безпосередньо торкалося прав та обов’язків дітей Дегтяря С.В. - неповнолітнього Дегтяр О.С., 1992 року народження, та Дегтяр О.С., 1986 року народження. Однак суддя Рева С.В. при ухваленні рішення думку останніх не врахував, чим суттєво порушив їх права, оскільки 03.04.2004 року Дегтяр С.В. помер та відкрилася спадщина на майно, яке йому належало.
Незаконне рішення судді Реви С.В. від 04.03.2004 року про визнання Дегтяря С.В. недієздатним відкрило шлях численним шахрайським діям стосовно майна Дегтяра С.В. При цьому суддя Рева С.В. і надалі приймав упереджені, незаконні судові рішення у справах, пов’язаних обставинами із ухваленим цим суддею первинним рішенням про визнання Дегтяря С.В. недієздатним.
Так, отримавши незаконне рішення судді Реви С.В. від 04.03.2004 року, 26.03.2004 року до Київського районного суду м. Одеси звернулась Кірюхіна С.Я. з позовом до Сафронової Т.Г., в якому просила визнати угоду купівлі-продажу від 26 серпня 2003 року дійсною та визнати за нею право власності на незавершене будівництвом нежитлового приміщення під № 1 по вул. Шкільний аеродром у м. Одесі.
Рішенням судді Реви С.В. від 30.03.2004 року позовні вимоги Кірюхіної С.Я. були задоволені у повному обсязі, визнано дійсним договір купівлі-продажу двоповерхової будівлі офісного центру, з незакінченим будівництвом та не зданого в експлуатацію під № 1 по вул. Шкільний аеродром в м. Одесі, укладеного 26 серпня 2003 року між Кірюхіною Світланою Яківною та Дегтярем Сергієм Васильовичем, а також визнано право власності за Кірюхіною Світланою Яківною на зазначену будівлю.
У подальшому, 24.01.2005 року, до суду звертається Дегтяр Наталя Марсівна в інтересах Дегтяря Олександра Сергійовича із заявою про перегляд рішення від 30.03.2004 року за нововивявленими обставинами. Проте суддя Рева С.В. ухвалою від 15.07.2005 року відмовляє у прийнятті її заяви.
22.08.2005 року до суду звертається Дегтяр Олексій Сергійович із заявою про перегляд рішення від 30.03.2004 року за нововиявленими обставинами. Проте, суддя Рева С.В. ухвалою від 29.08.2005 року відмовляє у прийнятті його заяви.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.09.2006 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2004 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
При цьому, при розгляді справи апеляційним судом були встановлені суттєві порушення матеріального та процесуального права, а саме те, що суддя Рева С.В. при розгляді справи не залучив до участі належного відповідача. Так, у рішенні зазначено, що відповідачем у справі за позовом Кірюхіної С.Я. про визнання угоди, укладеної з Дегтярем Сергієм Васильовичем, дійсною та визнання права власності на нежитлове приміщення залучено Сафронову Тетяну Геннадіївну, яка нібито є опікуном недієздатного Дегтяря С.В. Однак 04.03.2004 року суддя Рева С.В. ухвалив рішення про визнання Дегтяря С.В. недієздатним, але на момент розгляду справи за позовом Кірюхіної С.Я. рішення не набрало законної сили, тому згідно зі ст. 291 ЦПК України (в редакції 1963 року) та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» на момент розгляду справи Дегтяря С.В. не можна було вважати недієздатним, оскільки не сплинув строк на апеляційне оскарження рішення суду, передбачений ст. 292 ЦПК України (в редакції 1963 року). Крім того, були відсутні дані про те, що будь-яку особу, в тому числі Сафронову Т.Г., було призначено опікуном Дегтяря С.В. у передбаченому законом порядку. До того ж, 30.03.2004 року, тобто в день слухання справи Дегтяр С.В. помер і, до участі у справі повинні були залучатися його спадкоємці, чого зроблено не було.
Аналогічна схема діяла і при реалізації іншого майна Дегтяря С.В., а саме: отримавши незаконне рішення судді Реви С.В. від 04.03.2004 року, 26.03.2004 року до Київського районного суду м. Одеси звертається Кірюхіна С.Я. з позовом до Сафронової Т.Г., в якому просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1442 га і недобудованого двоповерхового будинку по вул. Академічній, 7/9 в м. Одесі дійсним, та визнати за нею право власності.
Рішенням судді Реви С.В. від 30.03.2004 року позовні вимоги Кірюхіної С.Я. були задоволені у повному обсязі, визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, площею 0,1442 га по вул. Академічній під № 7/9 в м. Одесі, укладений 05 вересня 2003 року між Кірюхіною Світланою Яківною та Дегтярем Сергієм Васильовичем, а також визнано право власності за Кірюхіною Світланою Яківною на зазначену будівлю та земельну ділянку.
У подальшому, як і по аналогічній справі, 22.08.2005 року до суду звертається Дегтяр Олексій Сергійович із заявою про перегляд рішення від 30.03.2004 року за нововиявленими обставинами, при цьому суддя Рева С.В. ухвалою від 29.08.2005 року відмовляє у прийнятті його заяви.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2006 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2004 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
При цьому, при розгляді справи апеляційним судом були встановлені суттєві порушення матеріального та процесуального права, а саме, як було встановлено, 30.03.2004 року Дегтяр С.В. помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, за таких обставин, на день внесення рішення суду, а саме 30.03.2004 року відкрилась спадщина на спірне майно, що увійшло у спадкову масу, тому суддя Рева С.В. повинен був зупинити провадження, оскільки дані правовідносини допускали правонаступництво, однак він цього не зробив. Більше того, суддя Рева С.В. не звернув уваги на вимоги ст. 71 ч. 2 ЦК України, згідно з якими піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування, однак суддя Рева С.В. вирішив питання щодо відчуження майна піклувальника без залучення до справи органу опіки та піклування. Крім того, рішення того ж судді Реви С.В. від 04.03.2004 року згідно з яким Дегтяр С.В. визнаний недієздатним не набрало законної сили, а тому Сафронова Т.Г., відповідачка у справі, не могла бути стороною, як опікун Дегтяря С.В. До того ж, доказом на підтвердження угоди купівлі-продажу суддя Рева С.В. визнав письмову угоду від 23.08.2003 року, однак ця угода в матеріалах справи відсутня, натомість до справи залучена копія розписки від 05.09.2003 року, яка була досліджена в судовому засіданні згідно з протоколом, однак суддя Рева С.В. не дав їй правового обґрунтування. Як свідчать матеріали справи, суддя Рева С.В. розглянув справу на 4-й день після отримання позовної заяви.
На підставі неправосудних та незаконних рішень судді Реви С.В. зазначені вище об’єкти нерухомого майна, які належали Дегтярю С.В., неодноразово продавалися та дарувалися, що у подальшому стало підставою численних позовів, які на цей момент розглядаються в Київському районному суді м. Одеси, а саме:
- цивільна справа № 2-1512/3763/2012 (суддя Огренич І.В.) за позовом Кірюхіної Світлани Яківни до Сафронової Тетяни Геннадіївни, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Дегтяря Микити Сергійовича, Дегтяря Олексія Сергійовича, Дегтяр Наталії Марсівни в інтересах неповнолітнього Дегтяря Олександра Сергійовича, Паркаєва Сергія Вікторовича, Ільченко Ольги Михайлівни, Агеєвої Ірини Миколаївни про визнання правочину дійсним, визнання права власності на будинок, земельну ділянку, відшкодування моральної шкоди і визнання договорів недійсними та за позовом Дегтяря Олексія Сергійовича, Дегтяря Олександра Сергійовича до Сафронової Тетяни Геннадіївни, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Дегтяря Микити Сергійовича, Кірюхіної Світлани Яківни, Паркаєва Сергія Вікторовича, Ільченко Ольги Михайлівни, Агеєвої Ірини Миколаївни про визнання договорів недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та вселення.
Справа на цей час не розглянута.
- Справа № 2а-1512/2541/2012 (суддя Калашнікова О.І.) за адміністративним позовом Дегтяря Олексія Сергійовича, Дегтяря Олександра Сергійовича до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи Кірюхіна Світлана Яківна, Паркаєв Сергій Вікторович про скасування розпорядження Київської районної адміністрації та свідоцтва про право власності.
16.08.2012 року справа зупинена до розгляду судом цивільної справи № 2-1074/11.
- Цивільна справа 1512/2-1074/11 (cуддя Куриленко О.М.) за позовом Кірюхіної Світлани Яківни до Сафронової Тетяни Геннадіївни про визнання угоди дійсною, визнання права власності, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Телекомпанії “Чорне море” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Сафронової Тетяни Геннадіївни, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього Дегтяр Микити Сергійовича, Дегтяря Олексія Сергійовича, Дегтяр Наталі Марсівни в інтересах неповнолітнього Дегтяря Олександра Сергійовича про визнання права власності на 46,88% будівлі офісного центру та позовом Телекомпанії “Чорне море” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Паркаєва Сергія Вікторовича, Ільченко Ольги Михайлівни, Кірюхіної Світлани Яківни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Хімченко Руслана Олександровича про визнання недійсним договору дарування та за позовом Ільченко Ольги Михайлівни до Кірюхіної Світлани Яківни про визнання договору купівлі продажу від 16.08.2004 року дійсним та визнання права власності.
Справа на цей час не розглянута.
- Цивільна справа № 2-1512/2-1901/11 (суддя Непорада М.П.) за позовом Дегтяря Олексія Сергійовича, Дегтяря Олександра Сергійовича до Кірюхіної Світлани Яківни, ТОВ “Чорне море” про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.
20.07.2011 справа зупинена до зупинена до розгляду судом цивільної справи № 2-1074/11.
- Цивільна справа № 2-1512/2-1550/11 (суддя Калініченко Л.В.) за позовом Дегтяра Олексія Сергійовича, Дегтяря Олександра Сергійовича до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Кірюхіної Світлани Яківни, Сафронової Тетяни Геннадіївни, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього Дегтяря Микити Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю Телекомпанія “Чорне море” про визнання недійсним свідоцтва про право власності, розпорядження та визнання права на спадкування.
29.11.2012 провадження у цивільній справі закрито.
- Цивільна справа № 2-1512/12071/2012 (суддя Луняченко В.О.) за позовом Дегтяря Олексія Сергійовича, Дегтяря Олександра Сергійовича до Сафронової Тетяни Геннадіївни про відшкодування майнової шкоди.
04.12.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
- Цивільна справа № 2-1512/2-1174/2011 (суддя Рева С.В.) за позовом Паркаєва Сергія Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чорне море”, за участю третіх осіб Генеральної прокуратури України, Ільченко Ольги Михайлівни про усунення перешкод та виселення.
14.07.2011 року суддя Рева С.В. виніс рішення, яким позовні вимоги задоволені.
03.11.2011 року апеляційним судом Одеської області це рішення Київського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Рева С.В.) було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
10. Надалі суддя Рева С.В. продовжив нехтування вимогами закону й ухвалював незаконні рішення у сфері відчуження нерухомості. Зокрема, у 2010 році суддя Рева С.В. ухвалив незаконне судове рішення в цивільній справі № 2-3929/10 за позовом Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення заборгованості за договором позики, що набуло широкого негативного резонансу в державі і завдало шкоди міжнародному іміджу України. Вказане судове рішення ухвалено на користь групи осіб, які шляхом обману заволоділи шістьма квартирами у центральному районі м. Одеси, які належали Державному земельному (іпотечному) товариству і Генеральному консульству Греції, а також підвальними приміщеннями КП ЖБК «Порто-Франковский», усього на загальну суму більше 5 млн. грн., що кваліфіковано органом досудового слідства у кримінальній справі № 058201000125 як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі. При цьому присутній у судовому засіданні позивач Налбандян А.А. насправді був іншою особою (Горовенко С.А.), а сам Налбандян А.А. у цей час відбував покарання у вигляді позбавлення волі.
Організаторами і пособниками в обранні та реалізації способу шахрайського заволодіння нерухомості через незаконне судове рішення, ухвалене суддею Ревою С.В., стали відомі мешканцям Одеського регіону як особи, що скуповували у населення регіону землі сільськогосподарського призначення - керівник ТОВ «Департаменту дотримання законності», раніше тричі судима за шахрайські дії Кисельова І.А., та її помічниця і донька Кисельова В.Ю. Останні і до 2010 року брали участь у скуповуванні вказаних земельних ділянок і легалізацією цих дій через відчуження земельних ділянок на підставі незаконних судових рішень судді Реви С.В. в основному за типовою схемою затвердження судом мирових угод про передачу земель за борговими зобов’язаннями відповідача (див., наприклад, справи №№ 2-5802/06, 2-5804/06, 2-2623/07, 2-2744/07, 2-3915/08).
При цьому вбачається, що схема незаконного розгляду суддею Ревою С.В. справи № 2-3929/10 за позовом Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення заборгованості за договором позики була аналогічною розгляду цим суддею інших цивільних справ.
Зокрема, в матеріалах кримінальної справи № 058201000125 є показання свідка Лупіноса О.Г., який підтверджує, що продав Кисельовій Ірині Анатоліївні за 80.000 грн. належну йому на праві приватної власності земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17. В момент розрахунку підписав на вимогу Кисельової І.А. кілька документів. Серед них – доручення на ім'я Налбандяна Арсена Альбертовича щодо передачі Таїровській селищній раді вказаної земельної ділянки для переоформлення її власника. При цьому Лупінос О.Г. зазначає, що про Кисельову І.А. йому стало відомо від знайомих, які вказали на нею як на відому місцевим мешканцям жінку, яка скуповує в цьому районі земельні ділянки у їх власників (матеріали кримінальної справи № 058201000125, т. 14 а.с. 216-218; обвинувальний висновок, арк. 108-109).
А 19 квітня 2006 року в цивільній справі № 2-3013/06 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні проголосив незаконне та необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Лупіносом О.Г. та Муленсон Л.І., яким визнав за останньою право власності на вказану і вже продану Лупіносом О.Г. – Кисельовій І.А. земельну ділянку № 24 площею 1,70 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, поле № 17. А також зобов'язав відділ земельних ресурсів Овідіопольськой районної державної адміністрації Одеської області оформити на Муленсон Л.І. державний акт на таку земельну ділянку, хоча в позовній заяві, заявах про розгляд та затвердження мирової угоди, як і в самій мировій угоді, питання про зобов'язання відділу земельних ресурсів оформити державний акт на земельну ділянку сторони взагалі не ставили.
При цьому в протокол судового засідання були внесені неправдиві відомості щодо участи позивачки Муленсон Л.І., зроблених останньою заяв і пояснень, бо насправді, як встановлено органами прокуратури, вона особисто, як і Налбандян А.А. у розглядуваній цивільній справі № 2-3929/10, не брала участі в судовому засіданні, не робила і не підписувала заяв, оскільки відповідачу взагалі не позичала 6000 гривень.
14 квітня 2008 року за результатами розгляду заяви заступника прокурора району в порядку ст.ст. 361-366 ЦПК України незаконне та необґрунтоване рішення, постановлене у цивільній справі № 2-3013/06 від 19 квітня 2006 року скасовано відповідною ухвалою Київського районного суду м. Одеси, яка вступила в законну силу у справі № 8-24/08.
Донька Кисельової І.А. – Кисельова В.Ю. безпосередньо виступала в подібній судовій справі № 2-3246/05, як представник відповідача Петрушенко В.К. за дорученням щодо затвердження 13.04.2005 року мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І. При цьому, як було встановлено органами прокуратури, Муленсон Л.І., як і Налбандян А.А. у розглядуваній цивільній справі № 2-3929/10, участі в судових засіданнях не брала, мирову угоду з Петрушенко В.К. не укладала, не робила і не підписувала заяв, бо відповідачу взагалі не позичала 9000 грн., жодних інших процесуальних повноважень не виконувала. Проте рішенням від 13 квітня 2005 року по цивільної справі № 2-3246/05 суддя Рева С.В. склав, підписав та в судовому засіданні іменем України проголосив незаконне й необґрунтоване рішення, а саме ухвалу про затвердження мирової угоди між Петрушенко В.К. та Муленсон Л.І., яким визнав за останньою право власності на зазначену земельну ділянку площею 1,70 га.
14.04.2008р. заступник прокурора району звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про визнання у вказаній справі № 2-3246/05 рішення судді Реви С.В. від 13 квітня 2005 року незаконним і необґрунтованим.
Також у матеріалах кримінальної справи є угода від 16.07.2008 року про передачу права власності від Налбандяна А.А., який діє від імені Петрушенка В.К., на земельну ділянку № 18, розташовану в масиві № 17 Таїровської селещної ради – до вказаної селищної ради для переоформлення власника.
І лише після цього, 28.08.2008р., ухвалою цього ж судді Реви С.В. у цивільній справі № 2-3915/08 (№ 2-3246/05) за позовом Муленсон Л.І. до Петрушенко В.К. про стягнення боргу за договором позики – позовна заява залишена без розгляду. Проте в матеріалах відсутні відомості про звернення цієї ухвали до виконання. Таким чином, скасування суддею Ревою С.В. попередньої ухвали, по суті, мало формальний характер і не змінило легалізований цим суддею раніше незаконний перерозподіл права власності на вказану земельну ділянку.
Як вбачається, подібним чином суддя Рева С.В. вчинив з іншими земельними ділянками, щодо яких вимушений був скасувати свої ж попередні незаконні рішення.
Вказані обставини свідчать про документально підтверджену участь Кисельової І.А. та її доньки Кисельової В.Ю. у систематичному, починаючи з 2006 року, переоформленні права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що було для цих осіб звичайною практикою використання рішень судді Реви С.В. для незаконного скуповування земель сільськогосподарського призначення в Одеській області. При цьому, як і в цивільній справі № 2-3929/10 за позовом Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення заборгованості за договором позики вказані особи використовували свідомо неправдиві документи (розписки, мирові угоди тощо), а зафіксовані у протоколах судових засідань учасники судового розгляду фактичної участі в судових засіданнях не брали.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2010 року у справі № 2-3929/10 визнано мирову угоду, укладену між Добиндою В.А. та Налбандяном А.А., згідно з якою Налбандян А.А. передає у власність Добинди В.А. наступне нерухоме майно: квартиру № 29 в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, площею 20,4 кв.м.; квартиру № 40 в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, площею 118,6 кв.м.; квартиру № 27 в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, площею 89,9 кв.м.; квартиру № 30 в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, площею 55,9 кв.м.; квартиру № 28 в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, площею 55,9 кв.м.; квартиру № 25 в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, площею 64,6 кв.м.; нежитлове приміщення підвалу загальною площею 130,88 кв.м. в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, яке прилягає до кв. 27.
Згідно з мировою угодою Добинда В.А. відмовляється від своїх позовних вимог до Налбандяна А.А., і тому ухвалою суду від 23.03.10 р. припинено право власності Налбандяна А.А. на вищевказані вище квартири.
Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 23.03.10 р. підлягала перегляду та скасуванню за нововиявленими обставинами з наступних підстав.
Відповідно до позовних вимог Добинди В.А. та мирової угоди від 23.03.2010 року, укладеної між Добиндою В.А. та Налбандяном А.А., останньому на праві власності належать квартири №/№ 25, 27, 28, 29, 30, 40 та нежитлове приміщення підвалу загальною площею 130,88 кв.м. в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі, отримані від попереднього їх власника Генерального консульства Грецької Республіки.
Однак, це не відповідає дійсності, оскільки відповідач у справі Налбандян А.А. ніколи не укладав договорів купівлі-продажу вищевказаного вище майна з Генеральним консульством Грецької Республіки. Цей факт підтверджується довідкою Одеської виправної колонії №14 від 16.06.10 р. за № 1-17/3912, згідно з якою Налбандян Арсен Альбертович, 11.11.1965 р.н., відбуває покарання в Одеській виправній колонії (№14) за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2005 р. за ст. 307 ч. 2 КК України до 6 років і з конфіскацією майна. Початок строку - 05.11.2004 р.
Крім того, Налбандян А.А. раніше був судимий 5 разів і з призначенням йому покарання у вигляді позбавлення волі, а саме на підставі обвинувальних вироків судів від: 12.01.1982 р. за ст. 81 ч. 2 КК УРСР – 3 роки позбавлення волі позбавлення волі; 24.07.1986 р. ст. 81 ч. З КК УРСР – 4 роки позбавлення волі. Звільнений 07.02.1986 р. після закінчення строку; 19.11.1993 р. ст. 140 ч. 3, 229-6 ч. 2,42 КК України – 4 роки позбавлення волі. Звільнений 12.02.197 р. по закінченню строку; - 27.10.1997 р. ст. 141 ч. 2 КК України - 4 років позбавлення волі. Звільнений 14.07.2001 р. після закінченню строку; 18.04.2002 р. ст. 309 ч. 2 КК України – 2 роки 66 місяців позбавлення волі. Звільнений 06.08.2004 р. після закінчення строку.
Таким чином, на момент укладання договорів купівлі-продажу в Одеській Новій Біржи від 30.08.1997р., від 29.12.1999р., від 20.02.1998р., від 09.07.1997р., від 26.10.1999р., від 29.12.1999р., від 29.12.1999р. Налбандян А.А. перебував у місцях відбування покарання.
Крім того, на момент звернення Добинди В.А. до Київського районного суду м. Одеси з позовної заявою до Налбандяна А.А. та укладання з останнім, мирової угоди від 23.03.2010 р. Налбандян А.А. вже відбував покарання в Одеській виправній колонії № 14. Опитаний із цього приводу Налбандян А.А. в колонії пояснив, що паспорт громадянина України серії КЕ № 567821, виданий 26.02.1997 р. Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області у 2004 році був утрачений, у зв'язку з чим у 2009 році через керівництво Одеської виправної колонії №14 Налбандяну А.А. був наданий інший паспорт, який зберігався в колонії. Налбандян А.А. також пояснив, що він ніколи не підписував договори купівлі-продажу квартир №/№ 25, 27, 28, 29, 30, 40 та нежитлового приміщення підвалу загальною площею 130,88 кв.м в буд. 71 по вул. Ніжинській в м. Одесі з їх власником, а сам з Генеральним консульством Грецької Республіки, він не знає гр. Добинду В.А. та підпис на мирової угоді від 23.03.2010 року не його.
Така ухвала Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2010 року суттєво порушувала права Грецької Республіки, у власності якої було спірне майно, що підриває авторитет держави Україна, яка перебуває з Грецькою Республікою в міжнародних правовідносинах.
Аналіз матеріалів справи вказує на наявність інших ознак, що свідчать про упереджений характер її вирішення суддею Ревою С.В.
Зокрема, на час надходження позовної заяви в цивільній справі № 2-3929/10 до суду (09.03.2010 року) уповноважений за розподіл між суддями цивільних справ – заступник голови суду Сватаненко В.І. у відпустці не перебував. Проте, суддя Рева С.В., умисно порушуючи встановлений порядок самовільно обрав і розподілив собі до провадження цивільну справу № 2-3929/10, про що свідчить його віза на позовній заяві: «Приймаю до провадження».
Згідно з наданим 27.02.2013 року поясненням Ганєвим А.Є., секретарем судового засідання в цивільній справі № 2-3929/10 за позовом Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення заборгованості за договором позики, на початку судового засідання він передав судді Реві С.В. паспорти сторін для встановлення їх особистості, але цього суддею зроблено не було. При цьому, за вказівкою судді Реви С.В., технічна фіксація судового засідання секретарем судового засідання не здійснювалась.
До прокуратури Приморського району м. Одеси з прокуратури Одеської області надійшло звернення Міністерства закордонних справ України щодо звернення Генерального консульства Грецької Республіки про порушення останніх права власності на майно на території України в м. Одесі за адресою: вул. Ніжинська, 71.
У зв’язку з викладеними фактами й обставинами перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси молодший радник юстиції Волков О.А. звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою від 17.06.2010р. про перегляд вказаної ухвали районного суду за нововиявленими обставинами. Ухвалою від 12.07.2010 року Київського районного суду м. Одеси заява прокуратури Приморського району м. Одеси задоволена, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2010 року скасована.
Окрім цього, першим заступником прокурора Приморського району м. Одеси 17.06.2010 р. порушено кримінальну справу стосовно Добинди Віктора Анатолійовича за фактами скоєння ним злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч. 3 КК України.
На сьогодні вказана кримінальна справа за обвинуваченням Добинди В.А. та Кисельової І.А. за фактами скоєння ними злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч. 3 КК України, перебуває на розгляді Приморського районного суду м. Одеси.
При цьому досудовим слідством встановлено, що Кисельова І.А. надавала співробітникам ТОВ «Дотримання законності» вказівки у допомозі з оформлення підробленого паспорта Налбандяна А.А., запропонувала Добинді В.А. взяти участь у судовому засіданні для здобуття незаконного судового рішення щодо встановлення права власності на вказані квартири, виготовила підроблену розписку, що свідчить про начеб то отримання Налбандяном А.А. від Добинди В.А. грошової позики, інструктувала Добинду В.А. про те, які неправдиві відомості необхідно повідомити судді Реві С.В. в процесі судового засідання, безпосередньо виготовила і подала до суду позовну заяву від імені Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення неіснуючого боргу в сумі 250.000 доларів США, а також мирову угоду між сторонами з визнанням за позивачем права власності на об’єкти нерухомості, що містили заздалегідь неправдиві відомості; була присутньою в судовому засіданні, де контролювала поведінку сторін. У процесі судового засідання суддя Рева С.В., особи учасників процесу за наявними паспортами не встановлював.
Також перед судовим засіданням і безпосередньо після його закінчення Кисельова І.А. мала приватну бесіду із суддею Ревою С.В. у службовому кабінеті останнього тривалістю 10-20 хвилин кожна (обвинувальний висновок по кримінальній справі № 058201000125, сторінки 25 – 26, 29-31, 35 – 46, 70, 72 - 73, 83 – 85, 135 – 137, 138 тощо).
Згідно з повідомленням прокурора Приморського району м. Одеси старшого радника юстиції Пімонова Г.П. (лист № 16-3133 вих. 13 від 27.02.2013 р.), правова оцінка щодо можливих незаконних дій із приводу відчуження квартир суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. у межах вказаної кримінальної справи № 058201000125 не надавалась.
11. Стійкість сформованих за значний стаж суддівської діяльності негативних мотиваційних установок судді Реви С.В., що ґрунтуються на переконанні в можливості і практиці свавільного використання суддею закону на користь власних інтересів та інтересів окремих учасників процесу, всупереч принципам права і вимогам законів України, суспільним інтересам, є переважними ознаками відправлення цим суддею правосуддя і в інших справах.
Зокрема, в процесі розгляду цивільної справи № 2-383/11 за позовом Грішок Сергія Валерійовича до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Клявіна Юрія Оскаровича, Карпенко Вікторії Вікторівни, Романової Тетяни Вікторівни, Нагорної Світлани Миколаївни, Нагорного Віктора Михайловича за участю третіх осіб: Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Хромченко Любові Наумівни про визнання свідоцтва недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, зносу будинку та зустрічним позовом Клявіна Юрія Оскаровича до Грішок Сергія Валерійовича за участю третіх осіб: Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права власності та за позовом Хромченко Любов Наумівни до Грішок Сергія Валерійовича, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання права сумісної власності на земельну ділянку, – суддя Рева С.В., зважаючи на власні інтереси, діючи упереджено, з порушенням правил щодо самовідводу, правил суддівської етики, через 1,8 роки розгляду справи ухвалою від 20 грудня 2012 року задовольнив самовідвід головуючого у справі Реви С.В.
Вказана справа перебувала в провадженні судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. у період з 11 квітня 2011 року по 20 грудня 2012 року. Тобто розгляд справи вже відбувався із значним порушенням строків, встановлених ст. 157 ЦПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього можна лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Проте, самовідвід судді Реви С.В. обґрунтований тим, що рішенням апеляційного суду від 11.12.2012 року скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.10.2010 року за позовом Грішок С.В. до Грішок С.В., яке постановлене під головуванням суддів Реви С.В., а також неодноразовим заявленням судді Реві С.В. відводів учасниками процесу. Тобто, вказані суддею обставини не передбачені серед визначених ст. 20 ЦПК України підстав для відаводу судді, а є звичними реаліями відправлення правосуддя для усіх суддів України. При цьому слід врахувати, що в цьому випадку, протягом 1 року та 8 місяців відбувалася тяганина розгляду справи, яка призвела до її ускладнення, а в подальшому, до самоусунення судді від її розгляду за формальними та надуманими підставами.
З огляду на викладене, вбачається зловживання суддею Ревою С.В. правом судді на самовід, що є передбаченою ст. 83 ч. 1 п. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Ця справа складається з п’яти томів та характеризується своєю складністю через велику кількість позовів, об’єднаних в одне провадження, а також великою кількістю документів, на вивчення яких потрібен значний проміжок часу.
Оскільки справа перебувала у провадженні судді Реви С.В. 1 рік та 8 місяців, постає питання законності й доцільності постановлення ухвали про самовідвід, адже, відповідно до ст. 25 ЦПК України суддя, який отримав зазначену справу, зобов’язаний розглядати її із самого початку. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, вимоги процесуального закону, і з урахуванням значного порушення самим суддею Ревою С.В. строків розгляду справи, її новий розгляд безперечно призведе до судової тяганини, негативно позначиться на реалізації права громадян щодо доступу до правосуддя, отриманні справедливого і своєчасного судового розгляду, штучно ускладнить для іншого судді, який здійснюватиме новий розгляд справи, виконання вимог процесуального закону, підриватиме авторитет правосуддя України загалом.
У процесі перевірки також з’ясовано, що в Київському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді чимала кількість позовів між тими самими сторонами, однак з іншим предметом та з інших підстав, проте жоден суддя, з морально-етичного погляду, поважаючи своїх колег, не заявив собі самовідвід, щоб уникнути подальшого розгляду та можливих скарг із боку сторін у справі.
Під час позачергових зборів суддів Київського районного суду м. Одеси (протокол зборів від 21 березня 2013 року) суддя Салтан Л.В. зазначила, що на даний час у її провадженні перебуває вказана цивільна справа, що до того перебувала в провадженні судді Реви С.В. близько двох років і складається з п’яти томів. У цій справі суддя Рева С.В. заявив самовідвід і справа розподілена до розгляду судді Салтан Л.В. На її погляд, заявлений суддею Ревою С.В. самовідвід є взагалі необґрунтованим, а на її питання щодо підстав заявленого самовідводу, Рева С.В. відповів, що не бажає, щоб на нього писали скарги. Таку поведінку суддя Салтан Л.В. вважає недопустимою для судді. Цей висновок судді, безперечно, враховує і значний професійний досвід та суддівський стаж Реви С.В.
Таким чином, зловживання суддею Ревою С.В. правом на самовідвід є також умисним проявом зневаги до зміцнення авторитету правосуддя, неповагою до колег-суддів, які здійснюватимуть новий розгляд цієї справи.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів. Відповідно до ст.ст. 1, 5 Кодексу професійної етики судді (2002 р.) суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно дотримуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки. Ці вимоги сприйняті Кодексом суддівської етики (2013 р.), де у ст. 15 зазначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Таким чином, у діях із зловживання суддею Ревою С.В. правом судді на самовід є достатні ознаки грубого одноразового порушення правил суддівської етики, визначених ст.ст. 1, 5 Кодексу професійної етики судді (2002 р.), що підриває авторитет правосуддя і є підставою дисциплінарної відповідальності судді, передбаченою ст. 83 ч. 1 п. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
12. Стійкість сформованих за значний стаж суддівської діяльності мотиваційних установок судді Реви С.В., що є несумісними із здійсненням повноважень судді і відправленням правосуддя, також відображена в недотриманні ним правил суддівської етики як у судових процесах, так і поза межами здійснення правосуддя, у поведінці судді Реви С.В., що має ознаки порушення трудового розпорядку й корупційного діяння.
12.1. Так, у наданій заяві адвоката Тесленка В.Г. від 17.10.2012 року вказується на систематичні прояви хамства та зневаги судді Реви С.В. стосовно адвоката та інших учасників процесу, зокрема, в розгляді цивільних справ №№ 2-1637/2011, 2-5505/2011, 1512/9616/2012.
Зокрема, адвокат вказує на те, що 01.10.2012 року під час розгляду цивільної справи № 1512/9616/2012 суддя Рева С.В., крім численних порушень норм процесуального права, хамства, образ та приниження, дозволив собі ще й неадекватну поведінку. Так, після прочитання позовної заяви, яку надала суду третя особа Гук В.В., суддя почав кричати щось нерозбірливе в поєднанні з образами та принизливими висловлюваннями на адресу адвоката і його довірительки, став кидати документи справи (позовну заяву і її копії, оригінали банківських документів про сплату судового збору, оригінал адвокатського ордеру і інші) в повітря через весь кабінет. У результаті документи виявились на підлозі в зіпсованому (забрудненому) стані.
Зауваження адвоката судді про те, що подібна поведінка є неприйнятною для судді, що Рева С.В. цим ганьбить себе та державу, ім’ям якої приймає рішення, на суддю не подіяли і він продовжував кричати.
Представник відповідача у цій справі – Петреллі К.І. від подібної неадекватної поведінки судді Реви С.В. перебувала у стані психологічного стресу, через що адвокат вимушений був доставляти її до дому власним автомобілем.
Адвокат зазначає, що жодними нормами матеріального чи процесуального права чи моралі, не кажучи про зміст присяги судді, не передбачено навіть можливість такої поведінки, яку дозволив собі суддя Рева С.В. 01.10.2012 року, під час розгляду цивільної справи № 1512/9616/2012.
Для отримання доказів ганебної поведінки судді адвокат Тесленко В.Г. звернувся до судді Реви С.В. з проханням надати копію технічного запису судового засідання. Натомість листом вих. № 17548 від 16.10.2012 року суддя Рева С.В. з характерним йому довільним тлумаченням закону в своїх інтересах повідомив заявнику, що звукозапис не здійснювався, тому що чинне законодавство передбачає обов’язкову фіксацію лише судових засідань, а 01.10.2012 року відбувалось попереднє судове засідання та був складений відповідний протокол.
Адвокат Тесленко В.Г. з цього приводу вказує, що суддя Рева С.В. по суті письмово визнав умисне порушення ним вимог ст. 130 ч. 11 ЦПК України, якими встановлено, що попереднє судове засідання проводиться з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду, за винятками, встановленими цією главою.
Системність подібних порушень судді проглядається і під час розгляду резонансної цивільної справи № 2-3929/10 за позовом Добинди В.А. до Налбандяна А.А. про стягнення заборгованості за договором позики, за результатами розгляду якої незаконно, за участі в судовому засіданні замість відповідача Налбандяна А.А. іншої особи, суддя Рева С.В ухвалив рішення про відчуженні шести квартир, що належали Генеральному консульству Греції. Згідно з наданим 27.02.2013 року поясненням секретарем судового засідання в цій справі Ганєвим А.Є., за вказівкою судді Реви С.В. технічна фіксація судового засідання і у цій справі також не здійснювалась.
За висновками адвоката Тесленка В.Г., суддя Рева С.В. «має необґрунтовано завищену самооцінку, вважає себе понад законом і тому вимоги цивільного процесу (в тому числі, які стосуються фіксування судового засідання) виконує тоді, коли вважає за потрібне або тоді, коли забажає це зробити». Тому заявник просить розглянути питання щодо звільнення судді Реви С.В. за порушення присяги.
У процесі додаткової перевірки адвокат Тесленко В.Г. звернувся до члена ВККСУ Мікуліна В.П. із додатковою заявою від 26.02.2013 року, у якій підтвердив усі факти, викладені в попередній заяві. А також повідомив, що 01.10.2012 року, під час розгляду цивільної справи № 1512/9616/2012 образи, які висловлював суддя Рева С.В. на адресу адвоката та його довірительки, полягали в тому, що суддя, відправляючи правосуддя, дозволив собі публічно назвати вказаних учасників процесу, зокрема, «тупыми» (рос.), «ничего не понимающими и не соображающими» (рос.), і надати на адресу останніх ще подібні висловлювання.
Опитана 28.02.2013 року з цього питання Петреллі К.І. повністю підтвердила, що 01.10.2012 року, під час розгляду цивільної справи № 1512/9616/2012 суддя Рева С.В поводив себе вкрай грубо, недостойно поведінки судді стосовно адвоката Тесленко В.Г. і його довірителів. Зокрема, суддя Рева С.В. припускався образливих висловлювань на адресу учасників процесу і перебуваючи у роздратованому стані кинув матеріали, які надав судді адвокат Тесленко В.Г., на підлогу. У зв’язку з цим адвокат вимушений був зауважити судді, що той поводить себе негідно звання судді і цим підриває авторитет усієї системи правосуддя.
Петреллі К.І. вважає, що подібна поведінка судді Реви С.В. є проявом неповаги судді до громадян (учасників процесу) й несумісна з високим званням судді.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів. Відповідно до ст.ст. 7, 12 Кодексу професійної етики судді (2002 р.) суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб; докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
З урахуванням раніше вказаних фактів порушення суддею Ревою С.В. правил суддівської етики, нетактовна, неввічлива, нестримана поведінка судді Реви С.В. стосовно учасників судового процесу під час судового засідання 01.10.2012 року, що принижувала їх честь і гідність, містить ознаки систематичного порушення правил суддівської етики, визначених ст.ст. 7, 12 Кодексу професійної етики судді (2002 р.), що підриває авторитет правосуддя і є підставою дисциплінарної відповідальності судді, передбаченої ст. 83 ч. 1 п. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
12.2. У процесі перевірки, станом на 28.02.2013 року, встановлено, що на території Київського районного суду м. Одеси (вул. Варненська, 3-б) частково розташований єдиний капітальний цегляний гараж з двома металевими воротами для окремого паркування двох автомобілів (приблизно довжиною 10 м., шириною 7 м., висотою 4 м.), яким користується і розпоряджається винятково суддя Рева С.В. на власний розсуд.
Ворота й частина будівлі гаража розміщені безпосередньо на асфальтованій, цілодобово охоронюваній, освітлюваній і загородженій парканом території суду, що використовується як загальна денна автостоянка відкритого типу для автомобілів суддів, а також службового автотранспорту суду, який також паркується на відкритій стоянці через відсутність місць гаражного зберігання. Інша частина гаража розташована за межами паркану, на прибудинковій території житлового будинку. В’їзд до гаража можливий лише через територію суду, за наявності спеціального пульта управління, який мають лише працівники суду, що автоматично відчиняє ворота для в’їзду у двір суду. Гараж пофарбований в один кольор із парканом суду, має зовнішнє і внутрішнє освітлення.
На вимогу члена Комісії Мікуліна В.П. голова суду Чванкін С.А. пояснив, що вказаний гараж не є будівлею суду, і підтвердив, що вказаним гаражем одноособово розпоряджається колишній заступник голови суду, суддя Рева С.В. Він же дозволяє тимчасово користуватись цим гаражем деяким іншим суддям. Безпосередньо до проведення додаткової перевірки голова суду з’ясовував питання належності й законності розташування гаража. Зокрема, у відповіді (№ 5-409/13 від 06.02.2013 року) начальника територіального управління ДСА України в Одеській області Куценка В.Д. вказано, що в технічному паспорті на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-б, де розміщений Київський районний суд м. Одеси, капітальний гараж на два машиномісця не зареєстрований.
Голова Київської районної адміністрації Одеської міської ради Сушков В.М. листом № 134/01-11 від 06.02.2013 року також повідомив про відсутність у Київській районній адміністрації Одеської міської ради правоустановчих документів (відповідного розпорядження, акта прийняття до експлуатації та інше) щодо капітальної будівлі гаража на два машиномісця по вулиці Варненській, 3-б, в м. Одесі.
Згідно з договором оренди № 303/200 від 09.04.2010 року Одеська міська рада (орендодавець) передала нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-б територіальному управлінню ДСА України в Одеській області (орендар) у строкове платне користування. Згідно з п.2.2. вказаного договору орендар за орендоване приміщення зобов’язаний сплачувати орендну плату. Відповідно до п. 4.1. цього договору об’єкт оренди орендодавцем передаються орендарю винятково для використання під розміщення Київського районного суду м. Одеси. Як з’ясовано в процесі додаткової перевірки суддя Рева С.В. з 2004 по 2013 рік не сплачує кошти, що пов’язані із фарбуванням гаража, витратами електроенергії на його внутрішнє і зовнішнє освітлення, обігрівом, охороною та орендою. Вказані витрати тривалий час відшкодовуються за рахунок суду, чим дев`ять років суддя Рева С.В. завдає прямої матеріальної шкоди державі.
Використання гаража суддею Ревою С.В. також суперечить інтересам нормального функціонування суду, оскільки із самого початку експлуатації гаража останній використовується винятково для задоволення особистих потреб судді, і не забезпечує зберігання службового автомобіля марки «ДЕУ», який закріплений за судом. Використання суддею Ревою С.В. гаража стало можливим винятково завдяки зайняттю ним посади заступника голови суду, який відповідав за господарські питання діяльності суду, тобто здійснюється із зловживанням суддею Ревою С.В. службовим становищем, з отриманням суддею незаконних привілеїв перед іншими суддями та громадянами України.
При цьому слід врахувати, що в користуванні сім’ї судді Реви С.В. є гараж площею 24,2 м.кв. за місцем його постійного проживання: м. Одеса, вулиця Тіниста, будинок 15, гараж 40, оформлений на праві приватної власності на дружину судді Реви С.В. – Реву Зінаїду Юріївну (інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, інд. № 819574 від 27.02.2013 р.). Проте, кількість автомобілів, якими на праві приватної власності одночасно володіли заступник голови суду Рева С.В. та члени його сім’ї («Тойота RAV 4», BMW Х5, Ніссан Інфініті FX 35, а пізніше «Мерседес-Бенц GL-500»), вимагали ще, як мінімум, двох додаткових машиномісць. І ці особисті потреби, та потреби членів своєї родини суддя Рева С.В. задовольняв із використанням свого службового статусу заступника голови суду (судді), за рахунок свідомо незаконного використання вказаного гаража, розташованого на території Київського районного суду м. Одеси.
Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В. 28.02.2013 року пояснив, що з 2003 по 2010 рік працював помічником голови Київського районного суду м. Одеси, і за вказівкою останнього займався узгодженням технічної документації в органах місцевого самоврядування для вводу в експлуатацію переданої суду будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-б. Вказаного гаража серед переданих суду будівель не було. Приблизно в 2004 році на території Київського районного суду м. Одеси з`явилися гаражі, якими постійно користувався голова суду Жуковський О.Г. до 2009 року (на сьогодні суддя у відставці) та його заступник Рева С.В. – з 2004 року до цього часу.
Судовий розпорядник Київського районного суду Медведєв Ю.В., який виконує функції господарського забезпечення суду, 28.02.2013 року пояснив, що вказаний гараж на обліку суду відсутній, а ключі від воріт гаража в судді Реви С.В. та судді Калашнікової О.І.
Судовий розпорядник Київського районного суду Коршунов Є.А. 28.02.2013 року пояснив, що працює в цьому суді з 2003 року. У 2004 році суду було надано нову будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 3-б. Приблизно в 2004-2005 році на вказаній території Київського районного суду м. Одеси був побудований зазначений вище капітальний гараж. Хто саме здійснював будівництво Коршунову Є.А. невідомо, але відразу після будівництва гаража і досі гаражем користується суддя Рева С.В. Так, до 2009 року суддя Рева С.В. зберігав у цьому гаражі два свої автомобілі: «RAV-4» і «BMW-Х5». Пізніше гаражем також стала користуватись суддя Калашнікова О.І., а Рева С.В. почав ставити у гараж лише один свій автомобіль марки «BMW-Х5». В останній час замість «BMW-Х5» суддя Рева С.В. почав зберігати в гаражі автомобіль марки «Мерседес GL-550». Судовий розпорядник також зазначає, що ключі від вказаного гаража завжди були в судді Реви С.В. і лише він вирішував, кому з інших працівників суду дозволити ставити машину в цей гараж.
Зазначене стало відомо Коршунову Є.А. у зв’язку із здійсненням передбачених його службовими обов’язками систематичних оглядів території суду, де розташований вказаний гараж, для забезпечення охорони і порядку.
З урахуванням того, що 15.05.2008 року суддя Рева С.В. перепродав вказаний вище автомобіль «BMW Х5», 2006 року випуску, доньці – Реві Є.С., – використання гаража відбувалось не лише в особистих інтересах судді Реви С.В., а і в інтересах членів його сім’ї.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів. Згідно зі ст. 2 Кодексу професійної етики судді (2002 р.) суддя не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб. Відповідно до ст.ст. 11, 12 цього Кодексу суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, яка може призвести до втрати віри в рівність статусу суддів, має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Згідно зі ст. 2 Кодексу суддівської етики (2013 р.) суддя не має прав використовувати своє службове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.
Таким чином, з урахуванням раніше вказаних фактів порушення суддею Ревою С.В. правил суддівської етики, використання заступником голови Київського районного суду м. Одеси, а пізніше суддею цього суду Ревою С.В. свого службового становища в отриманні можливості та здійсненні незаконної експлуатації вказаного гаража в особистих інтересах, інтересах членів свої сім’ї та інших осіб, становить порушення вимог ст.ст. 2, 11, 12 Кодексу професійної етики судді (2002 р.), ст. 2 Кодексу суддівської етики (2013 р.), і є проявом систематичного порушення цим суддею правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя. Вказані дії утворюють підстави для дисциплінарної відповідальності судді Реви С.В., що передбачена ст. 83 ч. 1 п. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З наведеного також вбачається, що суддя Київського районного суду м. Одеси Рева С.В. використовує надані йому службові повноваження, статус судді та пов’язані із цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди, що полягає в можливості використання побудованого без законних підстав гаража на території вказаного суду для задоволення власних потреб та потреб інших осіб (комфортного зберігання належних йому та членам його сім’ї автомобілів) без належних для цього підстав, безоплатно.
На підставі викладеного, керуючись ст.1, ст. 4 ч. 1 п. ґ, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» вважаю, що у вказаних діях судді Реви С.В. з незаконної багаторічної експлуатації капітального гаража, що розташований на території Київського районного суду м. Одеси, є ознаки корупційного правопорушення.
При цьому слід врахувати, що згідно зі ст. 21 ч. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку. Відповідно до ст. 23 цього Закону збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.
З урахуванням викладеного, потребують правової оцінки обставини умисного завдання суддею Ревою С.В. матеріальної шкоди державі під час незаконної експлуатації гаража. Зокрема, встановлені обставини незаконного використання суддею Ревою С.В. вказаного гаража й завдана при цьому матеріальна шкода державі мають ознаки злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України – зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Вказані факти і обставини згідно рішення № 1226/дп-13 від 24.04.2013 року доведені Комісією до відома голови Державної судової адміністрації Кирилюка Р.І., голови Київського районного суду Чванкіна С.А. – для невідкладного вжиття заходів щодо припинення вказаного правопорушення, а також Генерального прокурора України – для здійснення перевірки виявлених ознак корупційного правопорушення судді Реви С.В. і надання ним відповідної правової оцінки.
12.3. Встановлено також факти умисного й систематичного ігнорування суддею Ревою С.В. трудового розпорядку роботи Київського районного суду м. Одеси.
12.3.1. Зокрема, в Київському районному суді м. Одеси встановлений такий розпорядок робочого дня: з понеділка до четверга: з 09:00 до 18:00; п’ятниця: з 09:00 до 16:45; щоденна перерва: з 13:00 до 14:00.
У січні 2013 року голова Київського районного суду м. Одеси встановив факти систематичного запізнення на роботу судді Реви С.В. Так, 21.01.2013 року суддя Рева С.В. був відсутнім на робочому місці з 12:10 до 15:05 (2 год. 55 хв.); 22.01.2013 року – з 11:50 до 15:10 (3 год. 20 хв.); 23.01.2013 року – з 11:55 до 15:05 (3 год. 10 хв.); 24.01.2013 року – з 12:00 до 15:30 (3 год. 30 хв.); 25.01.2013 року – з 08:45 до 12:00 (3 год. 15 хв.). Вказані факти підтверджуються доповідними записками судового розпорядника Коршунова Є.О.
На вимогу голови суду надати пояснення з приводу систематичних запізнень і відсутності у робочій час на робочому місці, суддя Рева С.В., у характерному йому зверхньому ставленні до законних вимог керівника і норм права, зокрема трудового законодавства, пояснень не надав, і зажадав від голови суду письмових пояснень із приводу того, «на підставі якого законодавства» голова суду вимагає від судді Реви С.В. пояснень. Проте, зміст Правил внутрішнього розпорядку суду і законодавчі підстави щодо його дотримання суддями є добре відомими судді Реві С.В. з часу перебування його на посаді заступника голови Київського районного суду м. Одеси. Зокрема, у п.1.7. наказу № 111 від 10.09.2004 року саме на заступника голови суду Реву С.В. було покладено обов’язок з організації контролю за виконанням працівниками суду Правил внутрішнього трудового розпорядку. У зв’язку з цим заступник голови суду Рева С.В. особисто вимагав від інших працівників суду неухильного дотримання вимог трудового законодавства, зокрема, вчасного прибуття на робоче місце.
Тобто, суддя Рева С.В. у допущенні вказаних порушень Правил внутрішнього розпорядку суду і ігноруванні законних вимог керівника суду продемонстрував умисний характер допущених ним порушень трудового розпорядку і виявив переконання у дозволеності йому порушувати Правила внутрішнього розпорядку суду. Подібна позиція, що ґрунтується на ігноруванні норм права і законних вимог керівника, отриманні незаконних пільг з скорочення робочого часу, є несумісною із статусом судді.
За фактами систематичного запізнення і відсутності в робочий час на робочому місці голова Київського районного суду листом № 244 від 28.01.2013 року звертався до начальника територіального управління ДСА України в Одеській області. У відповідь (№ 3-299/13 від 30.01.2013) отримано роз’яснення, що територіальне управління ДСА України в Одеській області не має передбачених законом повноважень розглядати питання щодо трудової дисципліни суддів.
12.3.2. Проте під час перевірки встановлено нові, більш вагомі факти, що підтверджують систематичну тривалу відсутність судді Реви С.В. на робочому місці. Зокрема, з’ясовано, що у період 2008-2012 років заступник голови суду (пізніше суддя) Рева С.В. умисно незаконно не виконував повноваження судді 21 робочий день і був відсутнім на робочому місці.
Так, згідно з наданою в процесі перевірки інформацією щодо перетинання Ревою С.В., 07.10.1953 р.н., державного кордону, заступник голови суду Рева С.В. 24.04.2008 року вибув за межі України до відомого міста-курорту Єгипту Шарм-Ель-Шейху і повернувся звідти в Україну 08.05.2008 року. Водночас, згідно з наданими Київським районним судом м. Одеси відомостей, у період з 24.04.2008 (четвер) по 08.05.2008 року заступник голови суду Рева С.В. перебував у відпустці з 05.05.08р. по 08.05.08 р. У відрядженнях не перебував. Таким чином, 6 робочих днів заступник голови суду Рева С.В. відпочивав на курорті Шарм-Ель-Шейх і безпідставно не виконував повноваження судді.
22.08.2008 року заступник голови суду Рева С.В. вибув за межі України до м. Праги, звідки повернувся в Україну 27.08.2008 року. Згідно з наданими Київським районним судом м. Одеси відомостями в період із 22.08.2008 (п’ятниця) по 27.08.2008 року (середа) заступник голови суду Рева С.В. у відпустках і відрядженнях не перебував. Таким чином, 4 робочі дні заступник голови суду Рева С.В. відпочивав у м. Празі і безпідставно не виконував повноваження судді.
22.05.2009 року (п’ятниця) заступник голови суду Рева С.В. вибув за межі України до м. Праги, звідки повернувся в Україну 14.06.2009 року. Згідно з наданими Київським районним судом м. Одеси відомостями заступник голови суду Рева С.В. перебував у відпустці з 25.05.09 року (понеділок) по 19.06.09 року. Таким чином, 1 робочий день заступник голови суду Рева С.В. відпочивав у м. Празі і безпідставно не виконував повноваження судді.
20.06.2012 року (середа) суддя Рева С.В. на автомобілі з серійним номером «ВН 0091 ОС» (BMW Х5) виїхав за межі України через пропускний пункт «Маяки-Удобне», і повернувся до України таким самим шляхом 23.06.2012 року. Згідно з наданими Київським районним судом м. Одеси відомостями суддя Рева С.В. у період із 21.06.2012 по 22.06.2012 року перебував у службовому відрядженні в Р.Молдова. У відпустках у червні 2012 року не перебував. Таким чином, 1 робочий день суддя Рева С.В. перебував за межами України і безпідставно не виконував повноваження судді.
Згідно з наданими Київським районним судом м. Одеси відомостями з 08.11.2012 по 17.11.2012 року (субота) суддя Рева С.В. перебував у службовому відрядженні в США. Продовження терміну відрядження не відбувалось. Водночас, прибуття судді Реви С.В. в Україну зафіксовано 29.11.2012 року. З 17.11.2012 по 29.11.2012 року суддя Рева С.В. у відпустках не перебував. Таким чином, 9 робочих днів суддя Рева С.В. перебував за межами України, був відсутнім на робочому місці і безпідставно не виконував повноваження судді.
12.4. У процесі додаткової перевірки встановлено також факти незрівнянного із грошовим утриманням збагачення судді Реви С.В., і володіння елітними об’єктами нерухомості та автомобілями преміум-класу. При цьому грошове утримання судді Реви С.В. є основним джерелом сімейного бюджету і єдиним джерелом утримання майна родини. Право власності щодо більшості з вказаних об’єктів оформлено суддею Ревою С.В. на членів сім`ї.
Також встановлено, що суддя Рева С.В. систематично зазначав в декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру свідомо неправдиві відомості.
Членами сім’ї судді Реви С.В. є: дружина Рева З.Ю., 1955 р.н., донька – Рева О.С., 1978 р.н., син – Рева Д.С., 1988 р.н., донька дружини – Кравчук К.В., 1982 р.н.
12.4.1. За даними ДПА у Приморському районі м. Одеси і декларацій про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан, суддя Рева С.В. мав такі статки:
2002 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 96.885 грн. 06 коп. (у тому числі від відчуження цінних паперів та корпоративних прав – 74.200 грн.; заробітна плата – 15.718 грн.06 коп.), членів його сім’ї - 4.888 грн. 11 коп. Витрати на утримання майна складали: судді Реви С.В. – 1200 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
У приватній власності судді був автомобіль «Мазда-6», 1987 року випуску.
2003 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 23.107 грн. 47 коп., членів його сім’ї – 5.209 грн. 76 коп. Витрати на утримання майна складали: судді Реви С.В. – 1800 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
Демонструючи формальну прискіпливість у підрахунках свого доходу, зазначаючи його з точністю до копійок, суддя Рева С.В. систематично зазначав у деклараціях неправдиві відомості, завищуючи свої доходи й неповідомляючи про наявність майна.
Так, у декларації за 2003 рік суддя Рева С.В. вказав сукупний дохід 23.107 грн. 47 коп. Проте, наведені складові цього доходу становлять загальну суму 18632,66 грн. (15209 + 2687,86 + 735,80). Тобто суддя Рева С.В. не вказав джерела доходів на суму 4474,81 грн. (23107,47 – 18632,66).
Про наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності в судді Реви С.В. та членів його сім’ї не повідомлено. Водночас, у 2003 році Рева С.В. зареєстрував автомобіль марки «Мазда 626», 2003 року випуску.
2004 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 24.612 грн. 59 коп., членів його сім’ї – 8736 грн. 93 коп. Витрати на утримання майна складали: Реви С.В. – 1800 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
Відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї, не повідомлено.
Проте у власності Реви С.В. перебував автомобіль марки «Мазда 626», 2003 року випуску.
2005 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 412.574, 25 грн. (у тому числі від відчуження цінних паперів та корпоративних прав 378.750 грн.), членів його сім’ї – 19.860 грн. Витрати на утримання майна складали: судді Реви С.В. – 2.086 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
Відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї, не повідомлено.
Проте 02.04.2005 року суддя Рева С.В. зареєстрував автомобіль «Тойота RAV 4», 2004 року випуску, який придбав у торговій організації. За даними офіційних дилерів із продажу автомобілів марки «Тойота», ціна на автомобіль вказаної моделі становить орієнтовно 300.000 грн.
2006 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 57.648, 47 грн., членів його сім’ї – 31.919,17 грн. Витрати на утримання майна складали: Реви С.В. – 2.570, 45 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
Відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї не повідомлено.
Проте, 27.04.2006 року суддя Рева С.В. зареєстрував дизельний універсал BMW Х5, 2006 року випуску, який придбав у торговій організації. За даними офіційних дилерів із продажу автомобілів BMW, ціна на автомобіль вказаної марки становить більше 550.000 грн.
Крім цього, з 2005 року у власності Реви С.В. перебував автомобіль «Тойота RAV 4», 2004 року випуску.
2007 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 72.963, 72 грн., членів його сім’ї – 23.826,86 грн. Витрати на утримання майна складали: судді Реви С.В. – 3.026, 04 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
Відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї, не повідомлено.
Проте 14.09.2007 року дружина судді Реви С.В. – Рева З.Ю. зареєструвала автомобіль: універсал, Ніссан Інфініті FX 35, 2007 року випуску, вартістю більше 500.000 грн.
У приватній власності судді Реви С.В. в 2007 році перебували автомобілі «Тойота RAV 4», 2004 року випуску, і дизельний універсал BMW Х5, 2006 року випуску.
2008 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 194.689,50 грн., членів його сім’ї – 36.462, 83 грн. Витрати на утримання майна складали: Реви С.В. – 7.285, 17 грн., членів його сім’ї – 6.285,17 грн.
При цьому загальна сума складових доходу судді Реви С.В. за 2007 рік вказана 96.575,63 грн. (9.244,75 грн. + 87.330,88 грн.). Тобто, суддя Рева С.В. не вказав джерела доходів на суму 98.113,87 грн. (194.689,50 грн. – 96.575,63 грн.).
Крім цього, відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї, черговий раз суддя не повідомив.
Проте 14.05.2008 року суддя Рева С.В. зареєстрував автомобіль «Мерседес-Бенц GL-500», 2008 року випуску, який придбав у торговій організації, орієнтовною вартістю близько 900.000 грн.
Також у приватній власності судді Реви С.В. в 2008 році перебував автомобіль «Тойота RAV 4», 2004 року випуску, а у членів сім'ї – автомобіль «Інфініті FХ-35», об’ємом двигуна 3492 куб.см., 2007 року випуску.
2009 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 156.283 грн., членів його сім’ї – 40.595,21 грн. Витрати на утримання майна складали: судді Реви С.В. – 10.615 грн., членів його сім’ї – 0 грн.
При цьому загальна сума складових доходу судді Реви С.В. за 2008 рік вказана 89.810,50 грн. (9.851,38 грн. + 79.959,12 грн.). Тобто, суддя Рева С.В. не вказав джерела доходів на суму 66.472,50 грн. (156.283 грн. – 89.810,50 грн.).
Відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають у приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї, черговий раз суддя не повідомив.
Проте у приватній власності судді Реви С.В. в 2009 році перебували автомобілі «Тойота RAV 4», 2004 року випуску і «Мерседес-Бенц GL-500», 2008 року випуску, а у членів сім’ї – автомобіль «Інфініті FХ-35», об’ємом двигуна 3492 куб.см., 2007 року випуску.
2010 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 159.672,95 грн., членів його сім’ї – 47.766,85 грн. Витрати на утримання майна складали: Реви С.В. – 40.000 грн., членів його сім’ї – 12.000 грн.
При цьому загальна сума складових доходу судді Реви С.В. за 2009 рік вказана грн. 78.477,35 грн. (10.593,08 грн. + 67.884,27 грн.). Тобто, суддя Рева С.В. не вказав джерела доходів на суму 81.195,60 грн. (159.672,95 грн. - 78.477,35 грн.).
Відомості про нерухоме майно та наявність транспортних засобів, що перебувають в приватній власності судді Реви С.В. та членів його сім’ї, черговий раз суддя не повідомив.
Проте у приватній власності судді Реви С.В. в 2010 році перебували автомобілі «Тойота RAV 4», 2004 року випуску, і «Мерседес-Бенц GL-500», 2008 року випуску, а у членів сім’ї – автомобіль «Інфініті FХ-35», об’ємом двигуна 3492 куб.см., 2007 року випуску.
2011 рік: сукупний дохід судді Реви С.В. – 261.695 грн. (в тому числі дохід від відчуження рухомого майна 120.000 грн.), членів його сім’ї – 82.801 грн. Витрати на утримання майна складали: судді Реви С.В. – 20.000 грн., членів його сім’ї – 10.000 грн.
Вказано про наявність у приватній власності судді Реви С.В. земельної ділянки 0,025 га. і садового (дачного) будинку в Одеській області, Комінтернівському районі, с. Сичавка. А також – майна, що перебуває у власності членів сім’ї декларанта - земельної ділянки 1,353 га в Волинській області, квартири № 64 загальною площею 142 м.кв. і гаража загальною площею 24 м.кв. за адресою: м. Одеса, вул. Тініста, 15.
Також вказано, що у приватній власності судді Реви С.В. перебуває автомобіль марки «Мерседес GL-500», об’ємом 5461 куб см., 2008 року випуску, а у членів сім’ї – автомобіль «Інфініті FХ-35», об’ємом двигуна 3492 куб.см., 2007 року випуску.
Проте не вказано, що у приватній власності судді Реви С.В. в 2011 році перебував автомобіль «Тойота RAV 4», 2004 року випуску.
Таким чином, задекларований сукупний грошовий доход судді Реви С.В. за 10 років (2002-2011 р.р.), за відрахуванням витрат на утримання майна складає – 1.369.749,35 грн., членів його сім’ї – 271.981,44 грн. Тобто, безпосередній доход за вказані 10 років судді Реви С.В. та членів його сім’ї становить 1.641.730,79 грн. (1.369.749,35 грн. + 271.981,44 грн.), що з урахуванням коливань офіційного курсу Національного банку України за 2002-2011 роки становить приблизно 270.000 доларів США.
12.4.2. Проте, за вказаний період часу суддя Реви С.В. та члени його сім’ї набули на праві приватної власності майно, що в багато разів перевищує їх сукупний дохід. Так, відповідно до даних РЕП УДАЇ ГКМВС України в Одеській області (лист № Ів-381 від 28.02.2013 р.) Рева С.В.:
- у 1999 році зареєстрував автомобіль «Мазда 626», 1982 року випуску на тимчасовий облік, прибувший з-за кордону України під зобов’язання вивозу;
- у 2000 році суддя Рева С.В. зареєстрував автомобіль «Мазда 626», 1987 року випуску на тимчасовий облік, прибувший з-за кордону України під зобов’язання вивозу.
Починаючи з 2003 року суддя Рева С.В. купує усе дорожчі автомобілі й об’єкти нерухомості.
- у 2003 році – суддя Рева С.В. зареєстрував новий автомобіль «Мазда 626», 2003 року випуску, яка знята з реєстрації для продажу 02.04.2005 році. Право керування автомобілем мала дружина – Рева З.Ю.;
- у той же день, 02.04.2005 року суддя Рева С.В. зареєстрував автомобіль «Тойота RAV 4», 2004 року випуску, який придбав у торговій організації. За даними офіційних дилерів із продажу автомобілів Тойота, ціна на автомобіль вказаної марки становить орієнтовно 300.000 грн. 29.02.2012 року зняв автомобіль з реєстрації для продажу. Право керування автомобілем мала дружина – Рева З.Ю.;
- 27.04.2006 року зареєстрував дизельний універсал BMW Х5, 2006 року випуску, який придбав у торговій організації. За даними офіційних дилерів із продажу автомобілів BMW, ціна на автомобіль вказаної марки становить більше 550.000 грн. Право керування автомобілем має дружина – Рева З.Ю. 13.05.2008 року зняв автомобіль з реєстрації для продажу;
- 15.05.2008 року суддя Рева С.В. перепродав вказаний вище автомобіль BMW Х5, 2006 року випуску, доньці – Реві Є.С., 1978 року народження, із реєстрацією автомобіля на останній. За Ревою С.В. збережено право керування автомобілем. 10.11.2010 року, у зв’язку із зміною прізвища, автомобіль переєстрований на Жмихову (Рева) Є.С., з наданням права керування сину судді Реви С.В. – Реві Д.С.;
- 14.09.2007 року дружина судді Реви С.В. – Рева З.Ю. зареєструвала автомобіль: універсал, Ніссан Інфініті FX 35, 2007 року випуску, ввезений з-за кордону. За даними офіційних дилерів із продажу автомобілів Ніссан Інфініті, орієнтовна ціна на автомобіль вказаної марки становить більше 500.000 грн. Право керування автомобілем має суддя Рева С.В.;
- 14.05.2008 року суддя Рева С.В. зареєстрував автомобіль: універсал, «Мерседес-Бенц GL-500», 2008 року випуску, який придбав у торговій організації. За даними офіційних дилерів із продажу автомобілів Мерседес, орієнтовна ціна на автомобіль вказаної марки становить близько 900.000 грн.;
- 20.08.2008 року донька дружини суддя Реви С.В. – Кравчук Є.В. зареєструвала на себе автомобіль «Мазда 3», 2008 року випуску, придбаний в торговій організації.
Таким чином, вартість лише чотирьох придбаних суддею Ревою С.В. та членами його сім’ї автомобілів («Тойота RAV 4», BMW Х5, Ніссан Інфініті FX 35, «Мерседес-Бенц GL-500») становить орієнтовно 2.250.000 грн., що значно перевищує сукупний доход вказаних осіб за останні 10 років (1.641.730,79 грн.).
Проте, ще більшу вартість мають об’єкти нерухомості, що придбані й утримуються суддею Ревою С.В. Зокрема, на його сина – Реву Дмитра Сергійовича, 1988 року народження, за договором купівлі-продажу від 29.07.2010 року оформлений житловий будинок, загальною площею 393,9 м. кв., розташований на земельній ділянці 10,66 соток в одному з центральних районів м. Одеси, за адресою: провулок Китобійний 2, буд. 7. За орієнтовною оцінкою експертів з нерухомості агенції «Альянс Нерухомість» (м. Одеса), зробленою на підставі реєстраційних даних та аналогів цін, наявних в інформаційній базі агентства, вартість вказаного будинку оцінюється щонайменш в 1.000.000 доларів США. Проте, врахування об’єктів, що розташовані всередині житлового комплексу, зокрема, критого басейну, гаражів і інших будівель, а також інфраструктури і оздоблення, збільшує вартість цього об’єкта в кілька разів.
При цьому сім’єю судді Реви С.В. отримано державну трикімнатну квартиру загальною площею 142, 4 м.кв., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 15, кв. 64, і на цей час приватизована. За цією адресою розташований гараж площею 24,2 м.кв., оформлений на праві приватної власності на дружину судді Реви С.В. – Реву Зінаїду Юріївну.
Суддя Рева С.В. також на праві приватної власності володіє садовим будинком загальною площею 122,6 м. кв., що розташований на узбережжі Чорного моря, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 53 км, 16 д.
12.4.3. Водночас, придбання суддею Ревою С.В. автомобілів преміум-класу й елітної нерухомості не завадило йому вести розкішний спосіб життя, систематично відвідуючи, в тому числі за рахунок робочого часу, авіасполученнями всесвітньо відомі курорти та видатні історичні міста за кордоном України.
Зокрема, заступник голови суду (суддя) Рева С.В. з 24.04.2008 по 08.05.2008 року відпочивав у всесвітньо відомому місті-курорті Єгипту Шарм-Ель-Шейхі, а з 09.09.2012 року по 16.09.2012 року - у всесвітньо відомому курорті Чорногорії, м. Тіват, розташованому на узбережжі Адріатичного моря. Неодноразово відвідував міста Вена і Прага. Усього з 2008 по 2012 рік суддя Рева С.В. за період відпусток виїжджав за кордон 15 разів, що вимагало від нього значних фінансових витрат.
13. При цьому слід врахувати, що голова Київського районного суду м. Одеси (супровідний № 506-ф від 6.03.2013) надав негативну характеристику судді Реві С.В., з якою останній не погодився.
У характеристиці, зокрема, вказано на систематичне порушення суддею Ревою С.В. правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, ігнорування інтересів колективу суду на користь самоствердження власної думки, істотне порушення вимог процесуального закону і присяги судді, внаслідок чого протягом одного року було скасовано понад кілька десятків ухвалених суддею Ревою С.В. рішень, щодо явно незаконного визнання права власності на землю і самовільно зведені будови.
Негативна характеристика судді Реві С.В. підтверджена також зборами суддів Київського районного суду м. Одеси (протокол від 21.03.2013 року). Зокрема, вказаними зборами суддів одноголосно вирішено «вважати дії судді Київського районного суду м. Одеси Реви С.В. такими, що не відповідають суддівській етиці та є порушенням морально-етичних принципів поведінки судді».
У підсумку Комісія доходить висновку про те, що суддя Рева С.В. допустив численні умисні порушення норм матеріального і процесуального права при розгляді цивільних і адміністративних справ. Зокрема, порушуючи підсудність і встановлену законом заборону, ухвалив незаконні рішення зі зміни власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Одеській області – у 95 цивільних і 6 адміністративних справах. В наслідок цих судових рішень незаконно визнано право власності на вказані земельні ділянки загальною площею близько 400 га.
Звертає увагу факт, що вказані земельні ділянки очевидно для професійного судді не є підсудними Київському районному суду м. Одеси, знаходяться на території Комінтернівського та Овіодіопольського районів Одеської області, що розташовані безпосередньо поблизу м. Одеси, на узбережжі Чорного моря й Дністровського лиману, і, відповідно, мають найвищі попит і вартість.
Також суддя Рева С.В. допустив істотні умисні порушення під час розгляду 7 цивільних справ щодо визнання права власності на об’єкти нерухомості загальною площею близько 10,5 тис. м.кв., істотні умисні порушення у цивільній справі щодо визнання особи недієздатною, у двох кримінальних справах при розгляді подань слідчого про проведення обшуків.
В діях судді Реви С.В. встановлені ознаки корупційного діяння, порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.
З урахуванням викладеного Комісія вважає, що у вирішенні цих цивільних і адміністративних справ, пов’язаних із зміною права власності на земельні ділянки, що розташовані у вказаних районах Одеської області, та інших судових справ, суддя упродовж багатьох років діє упереджено, на користь окремих сторін у справі та зацікавлених у незаконному скуповуванні земельних ділянок осіб, виходячи за межі компетенції суду. Не виконуючи обов’язки судді Рева С.В. систематично і умисно порушує вимоги щодо розподілу справ у суді, правила підсудності, істотно порушує норми процесуального і матеріального права, не залучає до участі у справі третіми особами уповноважених державних органів, що зумовлює ухвалення ним незаконних і несправедливих судових рішень, що суперечать інтересам правосуддя. У багатьох справах до протоколу судового засідання та рішення, які є офіційними документами, внесені відомості про участь сторін в судових засіданнях, що не відповідають дійсності.
Суддя Рева С.В. також систематично і умисно порушує вимоги пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, що встановлює тимчасову заборону особам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, продавати ці ділянки або іншим способом їх відчужувати. Приймаючи подібні рішення суддя Рева С.В. ігнорує положення статті 14 Конституції України, якими визнано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Цими порушеннями підкреслюється ступінь суспільної небезпечності прийнятих суддею Ревою С.В. незаконних судових рішень та ступінь його вини.
Встановлені факти також свідчать про систематичне недотримання суддею Ревою С.В. морально-етичних принципів поведінки судді, вчинення дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Під час оцінки допущених суддею порушень Комісія враховує умисний характер і систематичність проступків, їх істотні негативні наслідки, особу судді, ступінь його вини, стаж суддівської роботи Реви С.В., що становить більше 18 років, надану йому головою та зборами Київського районного суду м. Одеси негативну характеристику.
На підставі викладеного Комісія вважає, що суддя Рева С.В. допустив грубі порушення присяги судді, що є несумісними із зайняттям ним посади судді.

Враховуючи наведене вище, керуючись вимогами ст.ст. 54, 55, 83, 86, 87, 91, 105 ч. 2, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.1, ст. 4 ч. 1 п. ґ), ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Вища кваліфікаційна комісія суддів України -
вирішила:

1. За наслідками дисциплінарного провадження встановлені факти, які свідчать про систематичне і умисне порушення суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою Сергієм Вікторовичем присяги судді.
2. Рекомендувати Вищій раді юстиції вирішити питання щодо внесення подання про звільнення судді Київського районного суду м. Одеси Реви Сергія Вікторовича з посади у зв’язку з порушенням ним присяги судді.
3. Копію цього рішення, що містить інформацію про факти та обставини вчинення суддею Київського районного суду м. Одеси Ревою С.В. умисних порушень норм матеріального і процесуального права, направити Генеральному прокурору України для надання цим порушенням правової оцінки і вжиття заходів на захист інтересів держави.


Головуючий

М.Г. Пінчук

Члени Комісії
Л.П. Горбачова

Г.А. Колеснік

А.М. Марцинкевич

М.Г. Мельник

В.П. Мікулін

Д.М. Сокуренко

Н.М. Фадєєва

В.І. Шаргало

 

 

 

 

 

 

Назви додатків:
Додаток 1. Карта районів Одеської області
Додаток 2. Оформлений на сина судді Реви С.В. житловий будинок, загальною площею 393,9 м. кв., розташований на земельній ділянці 10,66 соток в одному з центральних районів м. Одеси, за адресою: провулок Китобійний 2, будинок 7 (вид з вулиці).
Фото 1. Центральний вхід до будинку з двома капітальними
гаражами.
Фото № 2. Загальний вид будинку з провулку Китобійний.
Фото № 3. Вид вказаного будинку разом з будівництвом нового
об’єкту внутрішньої інфраструктури - окремого будинку.

Додаток 3. Капітальний гараж на два машиномісця,
розташований на території Київського районного суду м. Одеси

Фото № 1. Вид гаражу з внутрішнього двору суду.
Фото № 2. Вид гаражу з боку автостоянки суду.
Фото № 3. Вид гаражу (позначений на фото написом) поза межами
автостоянки суду, з боку прибудинкової території
житлового будинку.

 

 

 


Комментарии 0

Лента новостей

Комментарии