Инициативы

23 октября 2018
22 октября 2018
19 октября 2018
17 октября 2018
16 октября 2018
12 октября 2018
11 октября 2018

Новости

23 октября 2018
22 октября 2018
19 октября 2018

Реформа в апеляційних судах закінчилась. Чому вистачило лише зміни назви?

Реформа в апеляційних судах закінчилась. Чому вистачило лише зміни назви?

Така гарна та довгоочікувана реформа у судах, здається, скінчилася. Зокрема, для апеляційних судів. На цьому тижні апеляційні суди знаходилися у стадії трансформації — з однієї назви на інше. Також нові установи повинні були вибрати і нове керівництво. Але виявилось, що і «старе» має повну довіру колективів.

Реформа для судів цієї інстанції потребувала не багато часу. 28 вересня, майже в останній день своїх повноважень, президент підписав укази про переведення «апеляційників» фактично до тих самих установ, а з понеділка, 1 жовтня, закипіла робота щодо проведення зборів суддів та оголошення дат початку роботи.

На всю «реформу» вистачило 2 дні: з 3 жовтня більшість нових-старих установ оголосила про початок роботи під новою назвою. Але були й такі, де із цим не квапилися. З повідомлень, що почали надходити з регіонів, стало зрозуміло: кардинальних змін, на які, мабуть, розраховували натхненники перебудови і в яких запевняли Президента, не відбудеться. Адже рік тому гарант наголошував, що після утворення Верховного Суду наступним кроком реформи має стати оновлення (очищення) кадрів апеляційного рівня.

Проте як у найвищому судовому органі, так і в апеляційних переважно засідатимуть ті самі судді, що й раніше. Адже левова частка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, унеможлививши зволікання чи перешкоджання їх переведенню. Цікаво й те, що 6 установ з невідомих причин випали з відповідних загальних указів. Так, в одному відсутні «апеляційники» загальної юрисдикції Вінницької, Одеської, Сумської, Черкаської та Чернівецької областей, а в іншому — Харківського апеляційного адміністративного суду. Хоча всі подання були внесені Вищою радою правосуддя ще 21.08.2018. Тож або на вул. Банковій уже втратили інтерес до судової реформи, або папір у принтері закінчився…

Коли ж з’явилися результати зборів суддів уже в нових установах щодо обрання керівництва, стало зрозуміло, що і тут нічого не змінилося. Хоча ні: через проведення незрозумілого перейменування реформатори де-факто обнулили вимоги, встановлені ч.9 ст.20 закону «Про судоустрій і статус суддів». Ця норма обмежує перебування на адміністративній посаді двома строками поспіль. Але — в одній установі. Якщо назва суду нова, то й облік каденцій починається від початку. Як наслідок, майже в усіх установах судді підтримали тих, хто очолював їх раніше. Певні зміни відбулися, як правило, з об’єктивних причин. Наприклад, голова Донецького апеляційного адміністративного суду Раїса Ханова торік перейшла до вищої інстанції, тож вакантне місце посів її заступник Ігор Геращенко. Також у 2017-му на Запоріжжі апеляційний суд очолив Валерій Бєлка замість новопризначеного судді Конституційного Суду Віктора Городовенка, який залишався на керівній посаді з 2005 року.

Торік на Житомирщині Віталія Котика, який вийшов у відставку, замінив також його заступник Юрій Жизнєвський. Так само у відставку пішов і його сумський колега Володимир Шевченко, посаду якого зайняла Наталія Литовченко. Вже у цьому році на Чернігівщині Геннадій Салай замінив на чільній посаді Садіга Тагієва. А на Хмельниччині Сергій Болотін — Анатолія Марцинкевича. І в цих випадках зміна керівників була пов’язана із виходом у відставку попередників.

Звісно, є винятки із загальної тенденції. Так, новим головою Одеського апеляційного адміністративного суду став Олександр Джабурія, який замінив на цій посаді Андрія Бітова.

Отже, з 37 голів перейменованих установ (три, як відомо, були ліквідовані) 12 уперше очолили суди у 2017-му, а 11 працюють на чільній посаді понад 5 років. З огляду на те, що у 2014-му законодавець спробував обмежити строк повноважень одним роком, а згодом — двома, 17 керівникам, тобто майже половині, колективи мінімум утретє, а деяким і вчетверте висловили довіру.

Отже, колективи згаданих установ не поспішають із призначенням нових голів, залишаючи на господарстві виконувачів обов’язків. І це зайвий раз свідчить про атмосферу у судах та авторитет фахових очільників.

До речі, той факт, що 6 апеляційних судів просто забули згадати в указі, зайвий раз підкреслює ставлення провідників реформ до її результатів. Хоча цю прогалину тепер могла б без проблем заповнити сама ВРП. Однак і на наступний тиждень вона цього не запланувала, лише доповнивши свій регламент такою процедурою.

Таким чином, якщо зміни й відбувалися, то еволюційним, а не революційним шляхом, на що робилася ставка у 2014-му. Тепер новому-старому керівництву залишається побажати, аби на їхню каденцію більше не припадало чергових реформ, що забирають тільки їхні час та нервові клітини. Правосуддя так само потребує тиші, аби бути якісним і справедливим.

По матеріалам: zib.com.ua

 


Loading...
Комментарии (0):


Использование любых материалов, размещенных на сайте, разрешается при условии ссылки на verhovenstvo.com. Для интернет-изданий − обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка.