Реформа в апеляційних судах закінчилась. Чому вистачило лише зміни назви?
11.10.2018
Реформа в апеляційних судах закінчилась. Чому вистачило лише зміни назви? - Верховенство Права

Така гарна та довгоочікувана реформа у судах, здається, скінчилася. Зокрема, для апеляційних судів. На цьому тижні апеляційні суди знаходилися у стадії трансформації — з однієї назви на інше. Також нові установи повинні були вибрати і нове керівництво. Але виявилось, що і «старе» має повну довіру колективів.

Реформа для судів цієї інстанції потребувала не багато часу. 28 вересня, майже в останній день своїх повноважень, президент підписав укази про переведення «апеляційників» фактично до тих самих установ, а з понеділка, 1 жовтня, закипіла робота щодо проведення зборів суддів та оголошення дат початку роботи.

На всю «реформу» вистачило 2 дні: з 3 жовтня більшість нових-старих установ оголосила про початок роботи під новою назвою. Але були й такі, де із цим не квапилися. З повідомлень, що почали надходити з регіонів, стало зрозуміло: кардинальних змін, на які, мабуть, розраховували натхненники перебудови і в яких запевняли Президента, не відбудеться. Адже рік тому гарант наголошував, що після утворення Верховного Суду наступним кроком реформи має стати оновлення (очищення) кадрів апеляційного рівня.

Проте як у найвищому судовому органі, так і в апеляційних переважно засідатимуть ті самі судді, що й раніше. Адже левова частка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, унеможлививши зволікання чи перешкоджання їх переведенню. Цікаво й те, що 6 установ з невідомих причин випали з відповідних загальних указів. Так, в одному відсутні «апеляційники» загальної юрисдикції Вінницької, Одеської, Сумської, Черкаської та Чернівецької областей, а в іншому — Харківського апеляційного адміністративного суду. Хоча всі подання були внесені Вищою радою правосуддя ще 21.08.2018. Тож або на вул. Банковій уже втратили інтерес до судової реформи, або папір у принтері закінчився…

Коли ж з’явилися результати зборів суддів уже в нових установах щодо обрання керівництва, стало зрозуміло, що і тут нічого не змінилося. Хоча ні: через проведення незрозумілого перейменування реформатори де-факто обнулили вимоги, встановлені ч.9 ст.20 закону «Про судоустрій і статус суддів». Ця норма обмежує перебування на адміністративній посаді двома строками поспіль. Але — в одній установі. Якщо назва суду нова, то й облік каденцій починається від початку. Як наслідок, майже в усіх установах судді підтримали тих, хто очолював їх раніше. Певні зміни відбулися, як правило, з об’єктивних причин. Наприклад, голова Донецького апеляційного адміністративного суду Раїса Ханова торік перейшла до вищої інстанції, тож вакантне місце посів її заступник Ігор Геращенко. Також у 2017-му на Запоріжжі апеляційний суд очолив Валерій Бєлка замість новопризначеного судді Конституційного Суду Віктора Городовенка, який залишався на керівній посаді з 2005 року.

Торік на Житомирщині Віталія Котика, який вийшов у відставку, замінив також його заступник Юрій Жизнєвський. Так само у відставку пішов і його сумський колега Володимир Шевченко, посаду якого зайняла Наталія Литовченко. Вже у цьому році на Чернігівщині Геннадій Салай замінив на чільній посаді Садіга Тагієва. А на Хмельниччині Сергій Болотін — Анатолія Марцинкевича. І в цих випадках зміна керівників була пов’язана із виходом у відставку попередників.

Звісно, є винятки із загальної тенденції. Так, новим головою Одеського апеляційного адміністративного суду став Олександр Джабурія, який замінив на цій посаді Андрія Бітова.

Отже, з 37 голів перейменованих установ (три, як відомо, були ліквідовані) 12 уперше очолили суди у 2017-му, а 11 працюють на чільній посаді понад 5 років. З огляду на те, що у 2014-му законодавець спробував обмежити строк повноважень одним роком, а згодом — двома, 17 керівникам, тобто майже половині, колективи мінімум утретє, а деяким і вчетверте висловили довіру.

Отже, колективи згаданих установ не поспішають із призначенням нових голів, залишаючи на господарстві виконувачів обов’язків. І це зайвий раз свідчить про атмосферу у судах та авторитет фахових очільників.

До речі, той факт, що 6 апеляційних судів просто забули згадати в указі, зайвий раз підкреслює ставлення провідників реформ до її результатів. Хоча цю прогалину тепер могла б без проблем заповнити сама ВРП. Однак і на наступний тиждень вона цього не запланувала, лише доповнивши свій регламент такою процедурою.

Таким чином, якщо зміни й відбувалися, то еволюційним, а не революційним шляхом, на що робилася ставка у 2014-му. Тепер новому-старому керівництву залишається побажати, аби на їхню каденцію більше не припадало чергових реформ, що забирають тільки їхні час та нервові клітини. Правосуддя так само потребує тиші, аби бути якісним і справедливим.

По матеріалам: zib.com.ua